Коробов Павло Іванович

Павло Іванович Коробов (29 серпня 1902(19020829), місто Макіївка, тепер Донецької області — 17 серпня 1965, місто Москва) — радянський діяч, директор Магнітогорського металургійного комбінату імені Сталіна, 1-й заступник наркома (міністра) чорної металургії СРСР. Депутат Верховної Ради СРСР 1—2-го скликань. Герой Соціалістичної Праці (30.09.1943).

Коробов Павло Іванович
Народився	29 серпня 1902(1902-08-29) місто Макіївка, тепер Донецької області
Помер	17 серпня 1965(1965-08-17) (62 роки) місто Москва
Поховання	Новодівичий цвинтар
Країна	Російська імперія  СРСР
Національність	росіянин
Діяльність	металург, політик
Alma mater	Московська гірнича академіяd
Посада	депутат Верховної ради СРСР
Партія	ВКП(б)
Брати, сестри	Коробов Ілля Іванович
Нагороди

Біографія

Народився 16 (29) серпня 1902 року в родині відомого металурга Івана Коробова. Закінчив початкову заводську школу. Трудову діяльність розпочав у 1916 році на Макіївському металургійному заводі Донбасу: чорнороб, учень слюсаря, токар, газівник.

У 1922—1926 роках — студент металургійного факультету Московської гірничої академії.

У 1926—1928 роках — змінний інженер Макіївського металургійного заводу Донбасу.

У 1928—1933 роках — на Риковському (Єнакієвському) металургійному заводі Донбасу: горновий, майстер доменної печі, змінний інженер, помічник начальника і начальник доменного цеху.

У 1933—1936 роках — начальник доменного цеху Дніпропетровського заводу імені Петровського.

Член ВКП(б) з 1934 року.

У січні — листопаді 1936 року — начальник доменного цеху Магнітогорського металургійного комбінату імені Сталіна на Уралі. У листопаді 1936 — березні 1937 року — головний інженер Магнітогорського металургійного комбінату імені Сталіна.

У березні 1937 — лютому 1939 року — директор Магнітогорського металургійного комбінату імені Сталіна.

У лютому 1939 — січні 1954 року — 1-й заступник народного комісара (з 1946 року — міністра) чорної металургії СРСР. Одночасно, у січні — липні 1943 року — директор Магнітогорського металургійного комбінату імені Сталіна.

У січні 1954 — серпні 1965 року — 1-й заступник голови Державного комітету з нової техніки при Раді Міністрів СРСР. Головний редактор журналу «Сталь».

Похований в Москві на Новодівочому цвинтарі.

Нагороди

• Герой Соціалістичної Праці (30.09.1943)
• шість орденів Леніна (23.03.1935, 30.09.1943, 31.03.1945, 5.05.1949, 30.01.1952, 19.07.1958)
• орден Трудового Червоного Прапора (7.04.1935)
• медалі