Відкрити головне меню

Дмитро Володимирович Корнілов (1962—2002) — український політолог, історик, журналіст і громадський діяч. Брат донецького політолога, директора Української філії Інституту країн СНД, Володимира Корнілова.

Зміст

БіографіяРедагувати

Народився 19 жовтня 1962 року. Після закінчення Донецького державного університету працював учителем англійської мови однієї з сільських шкіл Ясинуватського району Донецької області.[джерело?]

У 1989 році разом з Романом Манекіним, Віталієм Заблоцьким, Ігорем Тодоровим, Григорієм Немирею, Микитою Мірошниченко, Артуром Дингесом та іншими входив до вченої ради Донецького відділення Радянської асоціації молодих істориків (в Москві до Ради асоціації входили Євген і Михайло Кожокіни, Костянтин Затулін, Сергій Станкевич[ru], Андрій Коротаєв, Андранік Мігранян[en], Сергій Станішев та інші).

У 1989 році став співорганізатором Інтерфронту Донбасу (з 1990 року — Інтернаціонального руху Донбасу), очолював його як співголова та голова до 1995 року, потім здав повноваження С. О. Чопику, залишаючись ідейним натхненником ІДД.

З 1994 року працював оглядачем в газеті «Донецький Кряж» (засновники: Борис Глотов і Тамара Золотухіна), автор низки публікацій про Донецько-Криворізьку республіку, про генезис українського націоналізму, про критику пам'яті голодомору тощо. Провідний співробітник "Донецького кряжа", куратор історичного відділу "Століття. Епохи. Долі". У 2001 році разом з Ігорем Гужвою, Олександром Тимошенком, Євгеном Ясеновим увійшов до редколегії газети «Салон Дона і Баса» (головний редактор — Леонід Цодіков).

Помер 31 січня 2002 року. Похований на Мушкетівському кладовищі Донецька.

Сім'яРедагувати

Брат Дмитра Корнілова: Володимир Володимирович Корнілов — політолог, директор Українського філіалу Інституту країн СНД.

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати