Корнілович Борис Юрійович

Борис Юрійович Корнілович (15 серпня 1950, Київ — 26 серпня 2021, Київ) — український науковець-хімік. Доктор хімічних наук (1992), професор (2002), член-кореспондент НАНУ (2003), лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (2017).

Корнілович Борис Юрійович
Народився 15 серпня 1950(1950-08-15)
Київ, Українська РСР, СРСР
Помер 26 серпня 2021(2021-08-26) (71 рік)
Країна  СРСР
 Україна
Діяльність хімік
Alma mater Київський політехнічний інститут (1973)
Науковий ступінь доктор хімічних наук (1992)
Нагороди
Державна премія України в галузі науки і техніки

Біографія ред.

Народився 15 серпня 1950 року у Києві.

Після закінчення Київського політехнічного інституту з 1973 по 2007 рік працював в Інституті колоїдної хімії та хімії води АН України, з 1988 року — заступник директора з наукової роботи.

З 2008 року був завідувачем кафедри хімічної технології Київського політехнічного інституту і одночасно завідувачем відділу екологічної хімії Інституту сорбції та проблем ендоекології НАНУ. У ВНЗ читав курси:

  • фізико-хімія сучасних неорганічних матеріалів;
  • прикладна хімія неорганічних керамічних матеріалів;
  • сучасні проблеми силікатного матеріалознавства.
 
Могила Бориса Корніловича та його родини, Байкове кладовище

Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки 2017 року за цикл робіт «Оцінка, прогнозування та оптимізація стану водних екосистем України» (авторський колектив: Осадчий В. І., чл.-к., Набиванець Ю. Б., к.г.н., Протасов О. О., д.б.н., Линник П. М., д.х.н., Щербак В. І., д.б.н., Никифорович Є. І., чл.-к., Корнілович Б. Ю., чл.-к., Хільчевський В. К., д.г.н.)[1].

Працював до останніх днів життя. Помер 26 серпня 2021 року[2]. Похований разом з родиною на Байковому кладовищі.

Родина ред.

Батько — науковець-матеріалознавець, доктор технічних наук Юрій Корнілович (1909—1963). Мати — науковиця-матеріалознавиця Ірина Корнілович (1915—1982). Дід — науковець-хімік, доктор технічних наук Борис Лисін (1883—1970).

Наукова діяльність ред.

Фахівець галузі хімії довкілля, фізико-хімічних аспектів радіохі­мії, колоїдної хімії та хімії поверх­­ні силікатів, створення нових не­­органічних матеріалів для видалення токсикантів із рідких середо­­вищ та розробки комплексних тех­­нологій очищення забруднених вод та ґрунтів. Вивчив взаємодію природного і техногенного радіонук­­лідів з органічними та неорганічними. компонентами ґрунтів і на цій основі подав обґрунтування механізму їхньої сорбції та уточ­­нені уявлення про шляхи міграції цих радіонуклідів у навколишньому середовищі.

Розробив нові технології очищення радіоактивно забруднених природних і стічних вод, обґрунтувавши застосування широкого спектра сучасних методів водоочищення для видалення із забруднених вод радіоактивних домішок різного радіонуклідного складу і на його основі розроблено технологічні схеми, що дають змогу очищати як природні, так і стічні води

Дослідив структур­­ні зміни, що відбуваються у силікатах і карбонатах у результаті здійснення різного роду фізичних впливів (механіко-хімічна, термічна та ін. активації) і встановив взаємо­­зв'язок між цими змінами та їхньою реакційною здатністю з метою цілеспрямованого регулювання кінцевих фізико-хімічних властивостей[3]

Основними напрямами його наукової діяльності було встановлення фізико-хімічних закономірностей міжфазного розподілу радіонуклідів та важких металів різної хімічної природи (цезію, стронцію, урану та ін.) у процесах співосадження, адсорбції та іонного обміну;

Створені природоохоронні технології апробовані і використовуються на підприємствах ядерно-паливного комплексу України[4].

Праці ред.

  • Структура и поверхностные свойства механохимически активи­­ро­­ванных силикатов и карбонатов. К., 1994;
  • Защита водного басейна от ра­­диоактивных загрязнений // ХТВ. 1998. Т. 20, № 1;
  • Влияние гуминовых веществ на сорбцию 137Cs минеральными компонентами почв // Радиохимия. 2000. Т. 42, № 1 (спів­авт.);
  • Некоторые аспекты развития прикладной радиохимии и радиоэкологии // УХЖ. 2006. Т. 72, № 5;
  • Колоїдно-хімічні властивості дисперсій на основі шаруватих силікатів для отримання високо порис­­тих склокерамічних матеріалів // Доп. НАНУ. 2010. № 6 (спів­авт.);
  • Electro­­re­­mediation of contaminated soils under nonstationary and nonuniform conditi­­ons // Colloids and Surfaces. 2010. Vol. 360 (спів­авт.);
  • Еколого-хімічні проб­­леми видобутку та перероблення уранової сировини // Вісн. НАНУ. 2010. № 10 (спів­авт.).

Примітки ред.

  1. Оцінка, прогнозування та оптимізація стану водних екосистем України | Комітет з Державних премій України в галузі науки і техніки. kdpu-nt.gov.ua. Архів оригіналу за 8 вересня 2021. Процитовано 8 вересня 2021.
  2. З глибоким сумом сповіщаємо, що 26 серпня 2021 року на 72-му році пішов із життя вчений-хімік член-кореспондент НАН України Борис Юрійович Корнілович. Архів оригіналу за 14 лютого 2022. Процитовано 8 вересня 2021.
  3. Корнілович Борис Юрійович — Енциклопедія Сучасної України. esu.com.ua. Архів оригіналу за 8 вересня 2021. Процитовано 8 вересня 2021.
  4. 70-річчя члена-кореспондента НАН України Б.Ю. КОРНІЛОВИЧА (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 8 вересня 2021. Процитовано 8 вересня 2021.

Джерела ред.

  • І. А. Ковальчук . Корнілович Борис Юрійович // Енциклопедія Сучасної України: [[https://web.archive.org/web/20210908173158/https://esu.com.ua/search_articles.php?id=5890 Архівовано 8 вересня 2021 у Wayback Machine.] електронна версія [вебсайт]] / гол. редкол.: І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2006.
  • 60-річчя члена-кореспондента НАН України Б. Ю. Корніловича // Вісн. НАНУ. 2010. № 8.