Вікіпедія

Корнеліо Соммаруґа

швейцарський юрист, дипломат і гуманітарій

Корнеліо Соммаруґа (італ. Cornelio Sommaruga; 29 грудня 1932, Рим — 18 лютого 2024, Женева) — швейцарський гуманітарій, юрист та дипломат, відомий тим, що був президентом Міжнародного комітету Червоного Хреста (МКЧХ) від 1987 до 1999 року. Сьогодні він очолює Женевський міжнародний центр гуманітарного розмінування (GICHD) у Женеві. Він також є членом ківлькох рад організацій, таких як Міжнародна спілка проти раку. В даний час він є головою ради директорів Фонду «За майбутнє», організації, яка займається просуванням прав людини на Близькому Сході та в Північній Африці та почесним президентом Ініціатив змін[3] глобальної організації, прихильної до "побудови довіри в усьому світі, незважаючи на культурні, національні, віросповідні та інші розбіжності".

Корнеліо Соммаруґа
італ. Cornelio Sommaruga
Народився 29 грудня 1932(1932-12-29)[2]
Рим, Італія
Помер 18 лютого 2024(2024-02-18)[1] (91 рік)
Женева, Швейцарія
Країна  Швейцарія
 Італія
Діяльність правник
Alma mater Цюрихський університет (1957)
Знання мов італійська, німецька, англійська, французька і нідерландська
Родичі Симонетта Соммаруґа
Діти (6) Карло Соммаруґаd
Нагороди

Життєпис ред.

Ранні роки та освіта ред.

Корнеліо Соммаруґа народився в Римі в Італії, де його батько професійно працював як комерційний юрист і був під час Другої світової війни в швейцарському посольстві відповідальним за закордонні інтереси. Навчився розмовляти італійською, пізніше вивчив німецьку. Він виховувався католицькими батьками і залишався побожним християнином протягом усього життя. [4] Перші роки життя в Римі мали глибокий вплив на його подальший розвиток. Період, коли його батько представляв Ліберію у Ватикані, мабуть, найбільше надихнув його з точки зору його тривалої дипломатичної та гуманітарної кар'єри. Незважаючи на свій зв'язок з Римом, він має тісні зв'язки з Тічіно, кантоном походження його сім'ї[5].

Він навчався в гімназії та середній школі в Італії, а також відвідував університет у Цюріху, Швейцарія, де в 1957 році здобув ступінь доктора права. Лише в цей період він вивчив німецьку, одну з чотирьох національних мов Швейцарії. Пізніше він навчався у Вищому інституті міжнародних досліджень у Женеві, диплом про закінчення якого він отримав у 1961 році [6]

Професійна кар’єра ред.

Корнеліо Соммаруґа вступив до швейцарського дипломатичного корпусу після двох років роботи в банківському секторі з 1957 по 1959 рік. Він служив дипломатом у Гаазі, Римі, Женеві та Берні. Від 1968 до 1973 року був заступником голови швейцарської делегації в Європейській асоціації вільної торгівлі (ЄАВТ) та старшого представника Конференції Організації Об'єднаних Націй з торгівлі та розвитку, Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГУТТ) та Економічної комісії для Європи (ЄЕК ООН) Організації Об'єднаних Націй, де він надалі розвивав свої дипломатичні та переговорні навички. З 1973 до 1975 він працював заступником Генерального секретаря ЄАВТ у Женеві. Звідти він повернувся до Берна, де обіймав керівні посади в Управлінні закордонних справ швейцарського уряду, зокрема послом, делегатом торгових угод. З 1984 до 1987 він був заступником державного секретаря Управління зовнішньоекономічних справ, після чого в 1986 році був призначений до Міжнародного комітету Червоного Хреста (МКЧХ)

Корнеліо Соммаруґа обіймав посаду президента МКЧХ з 1987 по 1999 рік, змінивши Олександра Гея . За час його перебування бюджет та міжнародна діяльність Комітету значно зросли. Він підтримував нейтралітет МКЧХ, зберігаючи тісні зв'язки з усіма урядами держав, що підписали Женевські конвенції. Однією з його ініціатив було запропонувати в 1992 році запровадити додатковий символ, що представляє рух Червоного Хреста, поряд із Червоним Хрестом та Червоним Півмісяцем, який був би "позбавлений будь-якого національного, релігійного чи політичного підтексту і був доступним для держав та національних товариств, не здатних прийняти жодну з існуючих емблем[7] ". Після 15 років переговорів як емблему було нарешті офіційно вибрано " Червоний кристал" на 29-й Міжнародній конференції Червоного Хреста та Червоного Півмісяця у Женеві 20-21 червня 2006 р. [8] "

 
Корнеліо Соммаруґа на роздачі їжі в конференційному центрі Ініціатив змін у Ко, Швейцарія

Соммаруґа був президентом-засновником міжнародної організації Ініціативи змін [1] [Архівовано 11 квітня 2021 у Wayback Machine.] у квітні 2002 року, - добровільної асоціації незалежних національних юридичних органів Ініціатив змін (IofC). Будучи керівником цього міжнародного руху, що працює над створенням мостів довіри через світові поділи, він зміг підтримати ініціативи миру та примирення в регіоні Великих озер Африки та Сьєрра-Леоне . [9] Він продовжує працювати в ряді благодійних та корпоративних рад.

Контроверсія ред.

Ізраїль відмовився співпрацювати з групою, призначеною Генеральним секретарем Організації Об'єднаних Націй Кофі Аннаном у 2002 році для розслідування звинувачень у різанині у Дженіні, частково через те, що Корнеліо Соммаруґа був особисто неприйнятним для уряду Ізраїлю через заяву, в якій він допустив зауваження, порівнюючи можливість офіційного визнання МКЧХ емблеми Червоної зірки Давида (Magen David Adom, див. Емблеми Міжнародного руху Червоного Хреста та Червоного Півмісяця) з потенційним визнанням "Червоної свастики". [10]

Сімейне життя ред.

Корнеліо Соммаруга одружився з Орнеллою Марзораті в 1957 році, у них є шестеро дітей. [4] Один з його синів - політик Карло Соммаруґа . [11]

Відзнаки ред.

  • Personalité suisse la plus populaire auprès des journalistes étrangers, Association de la Presse Etrangère en Suisse, 2003
  • Prix de la Fondation Dr. J.E. Brandenberger, 2003
  • North-South Prize, Council of Europe, 2001
  • Culture, Canton of Basel-land, 1998
  • International Society for Human Rights, Swiss section, 1996
  • Josef Krainer, Graz, 1996
  • Century Foundation, BSI, 1995
  • Dr. Jean Mayer Award for Global Citizenship, Tufts University

+ сім почесних докторатів

Примітки ред.

  1. ↑ а б Décès de Cornelio Sommaruga, emblématique président du CICR — Le Temps.
  2. ↑ SNAC — 2010.
  3. ↑ Search | IofC International. www.iofc.org. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 11 червня 2019.
  4. ↑ а б Cornelio Sommaruga's lecture at Centre d'Etudes Catholique in Geneva on 19 November 2012 (in French) http://www.gichd.org/fileadmin/pdf/other_languages/french/About_GICHD/Staff/Staff_Statements_Articles/SOC-121119-Centre-Catholique-Geneve-fr.pdf [Архівовано 24 вересня 2015 у Wayback Machine.]
  5. ↑ Article from Clément Bürge in the Swiss magazine l'Hebdo "Politique : Portrait d’une famille engagée" on 6 October 2010 (in French) Archived copy. Архів оригіналу за 15 січня 2013. Процитовано 1 грудня 2012.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  6. ↑ Archived copy. Архів оригіналу за 24 червня 2018. Процитовано 24 червня 2018.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  7. ↑ Cornelio Sommaruga, “Unity and plurality of the emblems”,IRRC, No. 289, July–August 1992, pp. 333-338, quoted by François Bugnion in Red Cross, Red Crescent, Red Crystal, ICRC, May 2007, p.34
  8. ↑ François Bugnion, Red Cross, Red Crescent, Red Crystal, ICRC, May 2007, p.56
  9. ↑ IofC's actions in the Great Lakes regions have developed under Cornelio Sommaruga's mandate. http://www.iofc.org/great-lakes-project-activities [Архівовано 19 березня 2020 у Wayback Machine.]
  10. ↑ Charles Krauthammer. www.jewishworldreview.com. Архів оригіналу за 1 березня 2021. Процитовано 11 червня 2019.
  11. ↑ Sommaruga, une sacrée famille. www.laliberte.ch (фр.). Архів оригіналу за 28 січня 2021. Процитовано 20 січня 2021.

 

Зовнішні посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Корнеліо_Соммаруґа&oldid=41807256