Шеляженко Юрій Вадимович
Sheliazhenko Yuriy Vadimovich.jpg
Народився 2 лютого 1981(1981-02-02) (38 років)
Київ, Україна
Діяльність Громадський та релігійний діяч, журналіст.
Посада Головний редактор газети «Правдошукач», Хранитель Віри Релігійної громади сповідуючих Віру в Найвищу Цінність Людини.

Шеляженко Юрій Вадимович (нар. 2 лютого 1981) — український громадський та релігійний [1] [2] діяч, публіцист, філософ, сатирик, літератор, правозахисник, видавець, редактор суспільно-політичної та літературної газети «Правдошукач» і релігійного бюлетеня «Ідеаліст» та релігійного журналу «Мораль».

БіографіяРедагувати

Народився 2 лютого 1981 року в місті Києві. Мати — Гольчанська Людмила Миколаївна, економіст, станом на 2011 р. - на пенсії, працювала податковим інспектором. Батько — інженер, захоплюється філософією, станом на 2011 р. - на пенсії, працював на заводі «Томак».[2][3][1]

Вчився у Гімназії № 56 (1987 — 1995 рр), Києво-Печерському ліцеї № 171 «Лідер» (1995 — 1998 рр), Київському національному університеті імені Тараса Шевченка (1998 — 2004 рр) за спеціальністю «математика».[1]

З 2010 р. навчається в Універсітеті економіки і права «Крок» за спеціальністю «правознавство».[1][4]

У 1996—1998 — учасник математичного відділення Малої академії наук, неодноразовий переможець конкурсів наукових робіт.[1][5]

У 1999—2000 рр. — видавець факультетської газети механіко-математичного факультету КНУ ім. Шевченка.[1][5]

У 2000 р. — учасник першої акції протесту «Україна без Кучми», жив у наметовому містечку на Майдані Незалежності.[1][5]

У 2001—2003 рр. — член редакційної групи інтернет-видання «Неофіційна інтернет-газета Київського університету» [6].

У 2002—2007 рр. — редактор газет своєї вулиці «Привіт, Тверський тупик!»[7] і свого будинку «Тверський тупик, 9».[5]

У 2002 — переможець конкурсу творчих робіт Об'єднання гуманістів України (1 місце за роботу «Локалізація людини»).[8]

У 2003 р. — кореспондент газети «Понедельникъ».[1][5]

У 2003 р. — переможець конкурсу КМДА «Волонтер року — 2003».[1][5]

У 2004 р. — спостерігач на виборах Президента України від кандидата В. Ющенка.[9][1][5]

У 2005 р. став співзасновником та «менеджером з продажів» жартівливої «Партії любителів брехні», яка «продавала» місця у своєму передвиборчому списку. Діяльність партії висвітлювалася на радіо та телебаченні [10][11]. При цій "партії", спочатку у вигляді жарту, була створена "пародійна церква" - Релігійна громада сповідуючих Віру в Найвищу Цінність Людини, щоб написати листа Боббі Хендерсону на підтримку пастафаріанства. Згодом Юрій Шеляженко розробив цілком серйозне віровчення релігійної віри в найвищу цінність людини і позиціонує себе як лідер та проповідник сучасного духовного руху віруючих в найвищу цінність людини.[5][12]

У 2005—2008 р. — незалежний журналіст, опублікував сотні статей з актуальних питань у широкому спектрі друкованих і електронних ЗМІ — «Українська Правда», «Телекритика», «Майдан» [13], «Дурдом» [14], «Вечірні Вісті», «Свобода», «2000», «Слово Просвіти», «Понедельник», «Київський майдан» та багато інших.

У січні-лютому 2006 р. брав участь у політтехнологічному проекті «Народний Рух ПРАВ» у Вишгороді (Київська обл.) як кандидат у депутати та редактор газети, згодом відмовився з моральних міркувань та викрив організаторів [15].

У 2006 р. — оглядач газети «Свобода» [16].[1][17][18]

У 2007 р. — редактор відділу соціальних проблем газети «Вечірні Вісті», звідки звільнився на знак протесту проти антисемітизму шеф-редактора.[1][19][20]

З 2007 р. — автор інтернет-видання «ХайВей» [21][22][23].

У травні 2007 р. разом із сусідами примусив будівельну компанію «Житлобуд» та ректора КНУКіМ Поплавського відмовитись від перекриття будівельним парканом проходу до найближчої станції метро.[18]

У вересні 2007 року — секретар дільничної виборчої комісії № 36 на виборах народних депутатів України [24].

У 2008 р. — кореспондент газети «Київський майдан».[1][5]

З 2008 р. — учасник сатиричного інтернет-проекту «Дурдом».[1][5][25]

У березні 2008 р. — кандидат на посаду Київського міського голови, набрав 121 голос (53 місце з 75-ти) [26][5].

З жовтня 2008 р. — засновник, видавець та головний редактор газети «Правдошукач» (підписний індекс 49608) [27] [28].

У 2008—2013 рр. — член ревізійної комісії Незалежної медіа-профспілки України, голова ревізійної комісії Київської незалежної медіа-профспілки.

У 2009 році отримав від Інституту російської мови ім. Віноградова письмове підтвердження того, що російською мовою правильно писати "в Украине" [29].

У жовтні 2009 року переміг в суді Генеральну прокуратуру України, зобов'язавши її відреагувати на скаргу [30].

У 2010—2011 рр. брав участь в оскарженні рішень Донецького окружного адміністративного суду про позбавлення Степана Бандери та Романа Шухевича звання «Герой України» [31].

З 2010 р. — засновник, видавець та головний редактор релігійного журналу «Мораль».[32][33][34]

З 2012 р. — засновник, видавець та головний редактор релігійного бюлетеня «Ідеаліст».[32][33][35][36]

У 2013 р. книжка Ю. Шеляженка «Я — традиція» номінувалася на Міжнародну Літературну премію імені Олеся Ульяненка-2013 у числі номінантів, висунутих релігійними організаціями [37].

У 2013 р. через суд зобов'язав Державний архів Львівської області надати журналістам доступ до документів, які підтверджують, що знаменита діячка націоналістичної партії ВО "Свобода" Ірина Фаріон була членом КПРС [38].

КнигиРедагувати

  • «Я — традиція» (ідеалістична проза) [39].
  • «И в смертной схватке с целым морем бед...» (оповідання та фейлетони) [40].
  • «Правдошукач: 5 років незалежності однієї газети» (збірка публікацій з нотатками редактора) [41].
  • «Розумію. Вірую. Люблю» (проповіді місіонера релігійної віри в найвищу цінність людини) [12].

Книжки Юрія Шеляженка доступні в бібліотеках та по передплаті на усіх поштових відділеннях України за каталогом ДП "Преса" на 2014 рік [42].

Також випустив і презентував на Майдані Незалежності 26.11.2013 р. першу книжку, присвячену Євромайдану, під назвою "Мій Євромайдан".[43][44][45][46] 2 грудня підписано до друку 2-ге видання цієї книжки. [47]

Публіцистична та літературна діяльністьРедагувати

Регулярно коментує актуальні події у власних виданнях «Правдошукач» та «Мораль», на сайті «Українська правда» [48], в блогах на сайтах радіостанції «Ехо Москви» [49], «ЛігаБізнесІнформ» [50], «Народні блоги» [51], у Живому Журналі [52].

Опублікував перше оповідання «Очі, що світяться в пітьмі» [53] в літературному журналі «Київ» (№ 1-2.2001). В кінці 2004 року розповсюджував самвидавом [54] пригодницьку повість «Разом» [55] на Майдані Незалежності. Свою прозу регулярно публікує в газеті «Правдошукач», журналі «Мораль» (оповідання «День Незалежності» [56], «Єдність» [57] тощо).

Часто [25] публікує твори сатиричного характеру на політичні теми [58] [59].

Релігійна діяльністьРедагувати

Хранитель Віри [60] — засновник і керівник Релігійної громади сповідуючих Віру в Найвищу Цінність Людини "Українська Душевна спільнота", віровчення якої релігієзнавці характеризують як "своєрідний релігійний пацифізм" [61].

Релігійна віра в найвищу цінність людини виникла як жарт у 2005 році, під час написання листа пародійної Партії Любителів Брехні від імені її "кишенькової церкви" на підтримку пастафаріанства. Але потім Юрій, за його словами, "вирішив, що отак, жартома, знайшов істину, яку шукав все життя" і тепер всерйоз сповідує та проповідує релігійну віру в найвищу цінність людини [5].

Випускає та розповсюджує Священне писання релігійної віри в найвищу цінність людини [62] [63]. Випускає релігійний бюлетень «Ідеаліст», який поширюється за передплатою, та релігійний журнал «Мораль» [64][34]. Проповідує в віртуальному Храмі Божественного Одкровення, деякі проповіді розміщуються у формі відеоблога [65]. У 2010-2013 рр. вів блог на сайті Релігійної інформаційної служби України [66], в якому висвітлював релігійні та філософські питання.

Разом з порталом "Філософія і релігієзнавство" проводить конкурс есе про душу [67]. У ЗМІ висвітлювався діалог Української Душевної спільноти з віруючими в магію [36], звернення до Свідків Єгови [68], результати обрядів визначення добра та зла стосовно руху "Чесно" [69], черг у Київському апеляційному адміністративному суді [70] і щодо пастафаріанізму [71] [72].

Журналістське розслідування щодо членства Ірини Фаріон у КПРСРедагувати

 
Рішення партійного комітету ЛДУ ім. І. Франка від 15.04.1988 р. про прийняття Ірини Фаріон у члени КПРС

У вересні 2013 року Юрій Шеляженко написав листа до Державного архіву Львівської області[73] з проханням надати йому доступ до архівних фондів, щоб підтвердити чи спростувати зроблену у 2012 р. заяву колишнього викладача[74] знаменитої діячки націоналістичної партії ВО "Свобода" Ірини Фаріон, Генадія Атаманчука, про те, що вона була членом КПРС. На запитання журналіста сайту "Галнет", що спонукало його до розвитку цієї теми, Юрій Шеляженко послався на суперечку зі знайомою, яка є симпатиком "Свободи", і на розбіжності у зазначенні про членство Ірини Фаріон у КПРС між статтями про політика в українськомовній та російськомовній Вікіпедії [75].

На той час сама Ірина Фаріон в інтерв’ю сайту «Вголос» підтвердила, що вона знайома з Атаманчуком, він був її викладачем і вона як староста групи «на знак протесту до його примітивізму і тупості організовувала йому всілякі неприємні речі, вкрай до остракізму». Коментуючи твердження Атаманчука про те, що вона була членом КПРС, Ірина Фаріон заявила: «ця істота, очевидно, на мене тримає образу і знайшла, очевидно, добре проплачений спосіб, аби помститися тупою брехнею» [76].

Коли архів відмовив Юрію Шеляженку у доступі до документів, журналіст оскаржив відмову в суді [73]. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.11.2013 р. позов було задоволено, суд визнав протиправною відмову у доступі до архівних фондів та зобов'язав архів надати журналісту такий доступ [38]. Зокрема, у рішенні суду було зазначено, що архів мотивував відмову у наданні доступу до запитуваних документів тим, що ці документи, нібито, містять конфіденційну інформацію про особу, між тим як суд встановив, що Юрій Шеляженко не запитував особову справу І. Фаріон чи інші документи, які можуть стосуватися особистого чи сімейного життя будь-яких осіб, а просив надати доступ лише до тих архівних документів, які стосуються суспільної діяльності І. Фаріон. Відповідно до постанови суду, суд дійшов наступного висновку: виходячи із системного аналізу норм чинного законодавства вбачається, що до конфіденційної інформації про особу не належить інформація про її суспільне життя, тобто, участь у публічному житті, зокрема, у громадських заходах, якими є відкриті збори, конференції, з'їзди, засідання тощо. Гласні рішення, протоколи, стенограми подібних заходів не можуть вважатися такими, що містять конфіденційну інформацію про особу [77].

Водночас на сайті "Варіанти" (30.10.2013 р.)[78] та в анонімному блозі "Украинский диссидент" (14.11.2013 р.) [79] з'явилися відомості про документи щодо членства І. Фаріон в КПРС без вказівки на походження цих документів. Юрій Шеляженко тоді стверджував: "Публікація "Вариантів" – це результат самостійного журналістського розслідування Ірини Марушкіної, яке вона вела незалежно від мене цілий рік, отримавши таку ж відмову, як і я, тільки ще у 2012 році, коли вперше було опубліковане інтерв'ю Шарія з Атаманчуком. Якщо я пішов у лоб, відстоюючи своє право знати в суді, вона знайшла якийсь обхідний шлях до цих документів".[80]

Потім документи з Державного архіву Львівської області, у яких стверджується, що у 1988 році Ірина Фаріон вступила до лав КПРС, сфотографував в Державному архіві Львівської області журналіст сайту Zaxid.net Данило Мокрик [81]. Пізніше Юрій Шеляженко опублікував на своїй сторінці у Facebook посилання на файловий архів відсканованих з високою роздільною здатністю зображень копій протоколів засідань партійного комітету ЛДУ ім. Івана Франка від 03.04.1987 р. та від 15.04.1988 р., а також протоколу засідання комітету ВЛКСМ філологічного факультету ЛДУ ім. І. Франка від 10.03.1987 р., які підтверджують, що Ірина Фаріон була членом КПРС, і передав ці зображення в суспільне надбання [82].

Фаріон продовжувала категорично заперечувати членство у КПРС [83] і після того, як стало відоме рішення Окружного адміністративного суду м. Києва. Вона визнала, що була членом КПРС, лише 21 листопада [84].

КритикаРедагувати

У 2008 році, коли Юрій Шеляженко балотувався на посаду міського голови, невідомі облили його кабачковою ікрою [85] та розмістили відео в інтернеті. Цей епізод був висміяний у програмі «Максимум» на телеканалі ICTV.

20.11.2013 р. керівник партії "Свобода" Олег Тягнибок звинуватив Юрія Шеляженка та інших журналістів, які цікавилися комуністичним минулим Ірини Фаріон, у тому, що вони співпрацюють з режимом Януковича, влаштовуючи розправу над опозицією у спосіб вибіркової люстрації [86]. У відповідь Юрій Шеляженко подав позовну заяву до партії "Свобода" про спростування та вилучення з партійного сайту цієї заяви Олега Тягнибока [87]. Позов прийнято до розгляду [88]

ПриміткиРедагувати

  1. а б в г д е ж и к л м н п р Власне підтвердження Ю. Шеляженка про правильність біографічних відомостей, опубліковане у випуску газети "Правдошукач" № 035, стор. 7
  2. а б Автобіографія Хранителя Віри
  3. Автобіографія Ю. Шеляженка в профілі на Живому Журналі.
  4. І. В. Тарасова, Ю. В. Шеляженко. Реалізація конституційного принципу гласності судового процесу в новому Кримінальному процесуальному кодексі України // Правничий вісник Університету "КРОК" - Вип. 15 - К., 2013 - стор. 135-142 з 222-х.
  5. а б в г д е ж и к л м н Спогади... (з дитячого й студентського архіву)
  6. Профіль автора на сайті Неофіційної інтернет-газети Київського університету.
  7. ЖЖ "газети однієї вулиці" "Привіт, тверський тупик!"
  8. Підсумки всеукраїнського конкурсу студентських рефератів на теми гуманізму.
  9. Юрій Шеляженко: Вознесенськ, польові враження
  10. Партия Любителей Брехни продает депутатские мандаты - репортаж телеканала НТВ.
  11. "Партія любителів брехні" на радіо "Свобода" 19.08.2005 р.
  12. а б Розумію. Вірую. Люблю. : проповіді місіонера релігійної віри в найвищу цінність людини – К.: 2013. – 168 с. – ISBN 978-966-97276-8-8.
  13. Статті Юрія Шеляженка на Майдані, 2004-2006.
  14. Авторская страница на сатирическом сайте "Дурдом".
  15. Как я стал кандидатом в депутаты и главным редактором
  16. Публікації Ю. Шеляженка у газеті "Свобода".
  17. "Політична година" з Ярославом Мендусем
  18. а б Як я зупинив незаконну забудову і посварився з депутатом Олегом Ляшком
  19. Немыря Г. Оппозиция ведет Украину в Европу, а власть - в болото: Интервью народного депутата Украины / Беседовал Ю. Шеляженко // Вечерние Вести. - 2007. - № 78. - 23 мая. - С. 6-7
  20. Журналист противостоит антисемитизму / Агентство еврейских новостей, 04.11.07
  21. Публікації Юрія Шеляженка на сайті "ХайВей".
  22. Міні-п'єса Юрія Шеляженка "Поговоримо?" на сайті ХайВей
  23. Т. Вірченко, "Художній конфлікт в українській драматургії 1990-2010-х років: дискурс, еволюція, типологія" (монографія), див. покажчик імен і назв творів української драматургії (стор. 335)
  24. "Дільничне ділення" - стаття в газеті "Україна молода".
  25. а б див. профіль на сайті "Дурдом".
  26. Офіційне повідомлення Київської міської територіальної виборчої комісії про результати голосування, підсумки виборів та обраного Київського міського голову
  27. Сайт газети "Правдошукач".
  28. Газета "Правдошукач" у каталозі ДП "Преса".
  29. "...Незапно Карл поворотил и перенес войну в Украйну" - Інститут російської мови ім. Віноградова підтверджує, що писати "в Украине" правильно (документ).
  30. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва за позовом редактора газети "Правдошукач" Ю. Шеляженка до Генеральної прокуратури України.
  31. Суд розтоптав право на пам'ять про Бандеру і Шухевича
  32. а б Державний реєстр друкованих засобів масової інформації та інформаційних агентств як суб'єктів інформаційної діяльності
  33. а б Інтерв’ю з Хранителем Віри Української Душевної Спільноти Юрієм Шеляженком на тему: Що таке Українська Душевна Спільнота?
  34. а б Випуск журналу "Мораль" № 3(10) із богословським коментарем священного тексту Досконалий початок
  35. Випуск журналу "Мораль" № 3(10) із богословським коментарем священного тексту Досконалий початок
  36. а б Украинское Душевное общество ведет диалог с верующими в магию. В УПЦ сочли предложение «диковинным» ("Релігія в Україні", 26.09.2013 р.)
  37. С премией, Олесь! (Журнал ШО)
  38. а б Суд зобов'язав архів дати інформацію щодо членства Фаріон в КПРС (Українська правда, 11.11.2013 р.)
  39. Інформація про книжку "Я – традиція : ідеалістична проза" на Автурі
  40. Інформація про книжку "И в смертной схватке с целым морем бед... : рассказы и фельетоны" на Автурі
  41. «Правдошукач»: 5 років незалежності однієї газети (збірка публікацій з нотатками редактора) – К., 2013. – 68 с. – ISBN 978-966-97276-7-1.
  42. Каталог періодичних видань ДП "Преса" на 1-ше півріччя 2014 року, розділ "Книги України"
  43. На Майдані Незалежності презентують першу книжку присвячену Євромайдану (Друг Читача, 26.11.2013 р.)
  44. Відеозапис презентації книжки "Мій Євромайдан".
  45. Про #Євромайдан надрукували книжку
  46. Киевский писатель презентовал первую книжку о Евромайдане
  47. 2-ге видання книжки "Мій Євромайдан" на сайті Храму Божественного Одкровення.
  48. Публікації Юрія Шеляженка на сайті "Українська правда".
  49. Блог Юрия Шеляженко на сайте радиостанции "Эхо Москвы".
  50. Блог Юрія Шеляженка на сайті ЛІГАБІЗНЕСІНФОРМ.
  51. Юрій Шеляженко в "Народних блогах".
  52. ЖЖ sheliazhenko
  53. "Очі, що світяться в пітьмі" (оповідання).
  54. Бесіда про самвидав на "Радіо Культура"
  55. "Разом" - пригодницька повість.
  56. День незалежності (оповідання)
  57. Єдність (соціально-фантастичне оповідання)
  58. 2012. Електронний уряд України - гумореска.
  59. Экскурсия на избирательный участок - юмореска.
  60. Інформація про Хранителя Віри на сайті Храму Божественного Одкровення.
  61. Інтерв'ю Хранителя віри для порталу "Філософія і релігієзнавство".
  62. Священне писання релігійної віри в найвищу цінність людини: кишенькове видання з примітками, перехресними посиланнями та алфавітним покажчиком – К., 2013. – 124 с.– ISBN 978-617-7088-00-3
  63. Священное писание – К., 2013. – 48 с. – ISBN 978-966-97276-3-3
  64. Сторінка журналу "Мораль" на сайті Релігійної громади сповідуючих Віру в Найвищу Цінність Людини.
  65. Проповідь Хранителя Віри про душевність Бога
  66. Індивідофобія в Релігійній інформаційній службі України ("Ідеаліст" від 25.06.2013 р.)
  67. Журнал "Апейрон" та засновник "Української Душевної Спільноти" оголосили конкурс “Есе про душу” ("Релігія в Україні", 7.10.2013 р.)
  68. Украинское Душевное общество поблагодарило Свидетелей Иеговы «за ниспосланных нам в гости переполненных гордыней проповедников» ("Релігія в Україні", 19.11.2013 р.)
  69. "Українська Душевна спільнота", здійснивши релігійний обряд визначення добра і зла, визнала злом громадянський рух «Чесно» ("Релігія в Україні", 18.09.2012 р.)
  70. «Релігійна громада сповідуючих Віру в Найвищу Цінність Людини» визнала злом скупчення черг в канцелярії Київського апеляційного адмінсуду (новина на сайті "Релігія в Україні").
  71. Віра в себе – це раціональна і цілком практична релігія (Газета по-українськи, 29.10.2011 р.)
  72. Висновок Хранителя Віри про розподіл добра та зла стосовно пастафаріанізму
  73. а б «Правдошукач» штурмує Державний архів Львівської області, щоб перевірити чутки про комуністичну кар’єру Ірини Фаріон
  74. О коммунистке и стукаче Ирине Фарион. Интервью Анатолия Шария с бывшим преподавателем Львовского университета
  75. Фаріон брехала і приховувала своє минуле, – журналіст, який з’ясовує причетність «свободівки» до КПРС (Галнет, 12.11.2013)
  76. Ірина Фаріон: Те, що жінок зараз у парламенті менше, ніж чоловіків, це проблема жінок і комплекс чоловіків
  77. Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.11.2013 р. в Єдиному державному реєстрі судових рішень
  78. Ірину Фаріон в члени КПРС приймав найближчий соратник Ющенка ("Варіанти", 30.10.2013 р.)
  79. Фаріон також з комуністичним квитком у кишені! ("Украинский диссидент", 14.11.2013 р.)
  80. Юрий Шеляженко: "правда о коммунистической карьере Фарион будет справедливым разоблачением"
  81. Членство Ірини Фаріон в КПРС підтверджено офіційно (Данило Мокрик, ZAXID.NET, 19.11.2013 р.)
  82. Файловий архів завірених Державним архівом Львівської області доказів прийняття Ірини Фаріон у КПРС (повідомлення у Facebook Юрія Шеляженка)
  83. Фаріон дала відповідь щодо членства у КПРС «копачам її минулого».
  84. Ірина Фаріон: "Ким мене тільки не називали – "стукачем", "дєрєвнєй", "повією"…"
  85. Запис сюжету програми "Максимум" на телеканалі ICTV.
  86. Тепер вибіркова "люстрація"? (заява О. Тягнибока на сайті ВО "Свобода")
  87. Журналіст Шеляженко судитиметься зі ВО «Свобода» щодо розслідування партійного минулого Фаріон (Телекритика, 21.11.2013 р.)
  88. Ухвала Дарницького районного суду м. Києва від 25.11.2013 р. про відкриття провадження у справі за позовом Ю. Шеляженка до ВО "Свобода".