Користувач:Yuri V./захист російської мови

The autograph of Peter I of Russia, first published in the Nordisk familjebok

Есе

Щось у мене коментар до artem.komisarenko не друкується, пишу тут.

Про захист російської мови, і не лише від українізації, а й голандізації (1, 2) — дуже слушно.

Найбільше зіпсував російську мову один голандський моряк, який у 1698 році видав себе за зниклого за рік до того московського царевича Пєтра Алєксєєвіча. Він велів називати себе лише "Петер", підпис ставив Peter (див. автограф), то нехай так і буде.

Петер насамперед за два роки, 1698-99, винищив усю московську армію, стрільців, і у 1700 році під Нарвою присягнув на вірність шведському королю Карлу, визнавши, що Москва є протекторат Швеції, а король Карл XII — єдиний легітимний суверен.

Щоб принизити й упокорити Московщину, Карл повелів перенести столицю з Москви на територію Швеції, на якісь невські болота на глухих чухонських окраїнах. За умовами покори, горда назва "Московське царство" була навіки заборонена. Петер покірно виконав ці принизливі умови капітуляції Москви. Карл призначив Петера правителем Росії (так він звелів називати васальне Московське Царство), й надав йому звання гауптмана (те саме, що капітан, чи гетьман).

Патріарх Адріан не визнав його царем, після чого віддав Богу душу, а Петер знищив Патріархат. Народ прямо називав Петера самозванцем, а також антихристом, бо він власноруч люто катував людей, і навіть убив власноруч кількох монахів, що було зовсім нечувано. Найнятий Петером поляк Стефан Яворський написав книгу "Про знамення Антихриста", але ту книгу заховали, і ніхто її як слід так і не читав, оскільки з неї, за чутками, таки випливає, що Петер і є справжній Антихрист.

Врешті решт, Петер дослужився до звання шаутбенахта синього прапору, що у Голандіїї є дуже-дуже високий морський чин, і було його дитячою нездійсненною мрією.

Нарешті, Петера, як і личить Антихристу, проголосили поганським званням Імператора (тобто переможця), яким до нього називали лише римських гонителів християн. Потім Катерина доклала чимало грошей та зусиль, і з'явилися Візантійська, Франкська, Священна Римська, Османська (Турецька), Китайська, Британська, Австрійська та інші імперії. Хоча насправді інколи не було ніяких імперій, наприклад, т.зв. австрійський "імператор" був цісар, тобто цар, турецький - султан і т.п. Лише корсіканець Наполеон був справжній Імператор французів (1804-1814), який сам поклав на себе корону, взявши її з рук папи Римського. Переможець Європи, але королем він не міг бути, бо легітимним королем Франції з 1795 року був Людовик XVIII.

У 1718 році Peter власноруч убив наступника Московського престолу царевича Олексія, але так ніколи і не став царем, бо царя може висвятити лише Патріарх, а Патріарха Московського не було з 1700 до 1917 року.

Феофан Прокопович

Офіційна назва, що використовувалась Німеччиною в 1871—1945 роках — нім. Deutsches Reich. Німецька назва нім. Deutsches Kaiserreich використовувалась неофіційно, щоб описати Німеччину протягом 1871—1918. Прямий переклад Deutsches Reich — «Німецька імперія», хоча німецьке слово «Рейх» може мати не імперські значення, подібні до українських «держава», «королівство» або «вітчизна».

25 грудня 800 року Папа Лев III коронує Карла Великого, як твердить російська історіографія, на 'імператора', але справжній титул — «правитель Римської імперії», лат. «Romanum gubernans imperium».

The Carolingian Empire (800–888), l'Empire carolingien. Імператор Заходу, фр. Empereur d'Occident

Імператори Візантійської імперії, імператори Сходу, фр. Empereur d'Orient, вважали себе наступниками Римської імперії, тільки в 812 визнали імператорський титул за Карлом. Карл поступився Візантії Венецію і Далмацію.

Оттон I Великий, перший монарх Священної Римської імперії (962-1804), використовував титул imperator Romanorum et Francorum (лат. імператор римлян і франків). Проте найчастіше Оттон I і його найближчі спадкоємці використовували титул цісар (caesar, кайзер), imperator augustus.[джерело?] Титул «Римський імператор» (лат. imperator augustus Romanorum) використовувався вже Оттоном II (973–983), а словосполучення «Римська імперія» вперше згадується в джерелах від 1034 року.[джерело?]

Протягом майже всього періоду свого існування Священна Римська імперія була єдиним державним утворенням в Західній Європі, монарх якого носив титул імператора, і часто була відома просто як «Імперія». В російських документах XVIII століття використовувалася також назва «Цесарія». В XIX столітті, після утворення Німецької і Австрійської імперій, відносно їхньої попередниці стала використовуватися назва «Стара імперія».