Відкрити головне меню

Temp

ВікіджерелаРедагувати

СРСР та РумуніяРедагувати

До складу 2-го Українського фронту входили такі з'єднання:

Крім цього 2-му Українському фронту підпорядковувались 2 румунські піхотні армії:

2-й Український фронт
7-а гвардійська армія 27-а армія 40-а армія 46-а армія 53-я армія 6-а гвардійська танкова армія 5-а повітряна армія 1-а румунська армія 4-а румунська армія
 
 
 
 
2-й Український фронт
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
{{{7GA}}}{{{27A}}}
 
{{{40A}}}
 
{{{46A}}}
 
{{{53A}}}
 
{{{6GTA}}}
 
{{{5PA}}}
 
{{{1RumA}}}
 
{{{4RumA}}}

ШаблонРедагувати

Alex79/Будмайданчик
1111 2222 3333 4444 5555 6666 7777 8888 9999 0000

Країни-учасникиРедагувати

{{Користувач:Alex79/Будмайданчик/Temp
|країна        =Австралія
|конфлікт      =Друга світова війна
|альянс        =
|зображення    =[[Файл:Aust soldiers Wewak June 1945.jpg|300пкс|]]
|підпис        =Австралійська кулеметна команда
|дата вступу   =[[3 вересня]] [[1939]] 
|причина вступу=Як домініон Великої Британії у відповідь на вторгнення Німеччини у Польщу
|дата виходу   =[[2 вересня]] [[1945]]
|причина виходу=Капітуляція Японії, закінчення Другої світової війни
|результат     =перемога в Другій світовій війні у складі союзників
|політичні зміни =
|територіальні зміни =
|політичні лідери=
|сили          =військові сили
|командувачі   =командувачі
|втрати        =
|примітки      =
}}

Б-Б похідРедагувати

Угруповання військ Південного фронту
(станом на 27 червня 1940 року)

Південний фронт
(ген.арм. Жуков Г.К.)
Склад угруповання
Корпуси Дивізії Бригади
у складі фронту
(безпосереднього підпорядкування)
8-а, 17-а, 86-а, 100-а сд 201-а, 204-а, 214-а пдбр
12 А (ген.-м-р П. О. Парусинов) 8-й ск 72-а, 124-а, 146-а сд 10-а, 26-а тбр
13-й ск 60-а, 62-а, 139-а сд, 192-а гсд 24-а тбр
2-й кк 3-я, 5-а кд 5-а тбр
4-й кк 16-а, 34-а кд 23-я тбр
17-й ск 58-а, 131-а сд, 81-а мсд 13-а тбр
15-й ск 7-а, 141-а сд 38-а тбр
5 А (ген.-л-т В. П. Герасименко) 49-й ск 44-а, 80-а, 135-а сд 36-а тбр
36-й ск 130-а, 169-а сд 49-а тбр
9 А (ген.-л-т І. В. Болдін) 140-а сд
35-й ск 25-а, 173-я, 95-а сд
37-й ск 30-а, 147-а, 176-а сд
5-й кк 9-а, 32-а кд 4-а тбр
7-й ск 51-а, 74-а сд, 15-а мсд 14-а тбр
55-й ск 116-а, 150-а, 164-а сд

ПірамідиРедагувати

Alex79/Будмайданчик
Піраміда Хеопса
Назва мовою оригіналу
 
    
 
  
 
 

3ḫt ḫwfw
Ахет-Хуфу
Горизонт Хеопса

Дані
Місцезнаходження Гіза, Єгипет
Географічні координати 29°58′45″ пн. ш. 31°08′03″ сх. д. / 29.97917° пн. ш. 31.13417° сх. д. / 29.97917; 31.13417
Замовник Хеопс (Χέωψ або Σοῦφις)
Дата побудови ≈ 2560 року до н. е.
Довжина сторін основи ≈ 230 м
Загальний об'єм 2,50 млн. м³
Кут нахилу 51° 50'
Культова піраміда є
Піраміди цариць 3


КориснеРедагувати

шаблонРедагувати

{{{назва збройних сил}}}
{{{попереднє з'єднання}}} {{{назва з'єднання}}} {{{наступне з'єднання}}}
Загальновійськові армії СРСР
 
1-а Червонопрапорна армія
2 ЧА
{{{назва збройних сил}}}
{{{попереднє з'єднання}}} {{{назва з'єднання}}} {{{наступне з'єднання}}}

котиРедагувати

Змішування кольорів кота-батька і кішки-матері

кіт
кішка
 
чорний
 
блакитний
 
червоний
 
кремовий
 
білий
 
чорна
  чорні
  блакитні
  чорні
  блакитні
  чорні
  блакитні
черепахові
блакитнувато-кремові
  чорні
  блакитні
черепахові
блакитнувато-кремові
  білі
кольорові (за родоводом батька)
 
блакитна
  чорні
  блакитні
  блакитні   чорні
  блакитні
черепахові
блакитнувато-кремові
  блакитні
блакитнувато-кремові
  білі
кольорові (за родоводом батька)
 
червона
  червоні
  кремові
черепахові
блакитнувато-кремові
  червоні
  кремові
черепахові
блакитнувато-кремові
  червоні
  кремові
  червоні   білі
кольорові (за родоводом батька)
 
кремова
  кремові
блакитнувато-кремові
  червоні
  кремові
черепахові
блакитнувато-кремові
  червоні
  кремові
  кремові   білі
кольорові (за родоводом батька)
черепахова   чорні
  блакитні
  червоні
  кремові
черепахові
блакитнувато-кремові
  чорні
  блакитні
  червоні
  кремові
черепахові
блакитнувато-кремові
  чорні
  блакитні
  червоні
  кремові
черепахові
блакитнувато-кремові
  чорні
  блакитні
  червоні
  кремові
черепахові
блакитнувато-кремові
  білі
кольорові (за родоводом батька)
блакитно-кремова   чорні
  блакитні
  червоні
  кремові
черепахові
блакитнувато-кремові
  блакитні
  кремові
блакитнувато-кремові
  чорні
  блакитні
  червоні
  кремові
черепахові
блакитнувато-кремові
  блакитні
  кремові
блакитнувато-кремові
  білі
кольорові (за родоводом батька)
 
біла
  білі
кольорові (за родоводом матері)
  білі
кольорові (за родоводом матері)
  білі
кольорові (за родоводом матері)
  білі
кольорові (за родоводом матері)
  білі
кольорові (за обома родоводами)

11111111111111111Редагувати

революціяРедагувати

Жовтнева революція
Дата:
Місце:
Результат:

1111111Редагувати

НаселенняРедагувати

 

ДеталіРедагувати


Стовпчик 1 Стовпчик 2
комірка

Словацьке національне повстанняРедагувати

Словацьке національне повстання (1944)


Словацьке національне повстання
Друга світова війна
 
Вояки повстанської армії
Дата: 29 серпня 1944 — 28 жовтня 1944
Місце: Словаччина
Результат: Придушення повстання військами Вермахту
Сторони
  Чехословаччина

  СРСР

  Третій Рейх

  Словаччина

Командувачі
  Малиновський Родіон Якович
  Толбухін Федір Іванович
  Афонін Іван Михайлович
  Манагаров Іван Мефодійович
  Ганс Фріснер
  Карл Пфеффер-Віндербрух
Військові сили
  719 500   300 тис.
  Словаччина

рдлор лордл ордл ордл ордл ордл ор лдор лдор лдор длор лдо рлдо рдло рд логр лдор лдо рлд ор лдор дло р

ПередумовиРедагувати

Не залишаючи без уваги першочергову «англійську проблему», вже 3 червня 1940 року начальник Генерального штабу сухопутних військ Третього Рейху Франц Гальдер вперше згадує в щоденнику про «східну проблему», очевидно розуміючи під цим виразом СРСР. 22 липня 1940 року головнокомандувач сухопутними військами Вальтер фон Браухіч вперше отримав вказівку Гітлера розпочати попередню розробку плану військової кампанії проти СРСР.

30 липня 1940 року в Бергхофі Гітлер виголосив:

«Надія Англії - Росія і Америка. Якщо зникнуть надії на Росію, Америка також відпаде від Англії, тому що розгром Росії буде мати як наслідок неймовірне посилення Японії в Східній Азії.

Якщо Росія буде розгромлена, Англія втратить останню надію. Тоді панувати в Європі і на Балканах буде Німеччина.

Висновок: Відповідно до цих міркувань Росія повинна бути ліквідована. Термін - весна 1941 року.»

З цього часу «східна проблема» остаточно займає головне місце в Генеральному штабі Вермахту.

ВермахтРедагувати

Вермахт
Хеер
Піхота
Танкові війська
Артилерія
Саперні частини
Кавалерійські і розвідувальні частини
Моторизовані розвідувальні частини
Фельджандармерія
Гірсько-єгерські частини
Автотранспортні частини
Зв'язківці
Мотопіхотні частини
Крігсмаріне Люфтваффе Ваффен-СС

Піхотна дивізіяРедагувати

Піхотна дивізія (нім. Infanteriedivision) (скорочене позначення InfDiv) — основне оперативно-тактичне формування сухопутних військ Вермахту.

Чисельність дивізії Вермахту
Офіцерів 518
Чиновників 102
Унтер-офіцерів 2573
Солдатів 13667
Загальна чисельність 16860
Жіночого персоналу в складі піхотних дивізій не було.
Озброєння дивізії Вермахту
Пістолетів 3681
Гвинтівок 12609
Пістолетів-кулеметів 312
Протитанкових рушниць 90
Ручних кулеметів 425
Станкових кулеметів 110
50-мм легких мінометів 84
81-мм важких мінометів 54
37-мм протитанкових гармат 75
легких 75-мм піхотних гармат 20
легких 105-мм піхотних гаубиць 36
150-мм польових гаубиць 12
Вогнеметів 9
Легких розвідувальних бронеавтомобілів 3
Транспортні засоби в розпорядженні дивізії Вермахту
Верхових коней 1743
Тяглових коней 3632
Візків 895
Причіпів 31
Велосипедів 500
Мотоциклів 530
(190 з колясками)
Автомобілів 394
Вантажівок 536
(67 з причіпами)

ДжерелаРедагувати

Дії Червоної АрміїРедагувати

6 лютого 1943 року Ставка ВГК видала директиву про підготовку наступу на центральній ділянці радянсько-німецького фронту «з метою… виходу в тил ржевсько-вяземсько-брянського угруповання супротивника…» Радянське командування планувало «підрізати» Ржевський виступ, провести оточення та знищення основних сил групи армій «Центр».

В середині лютого німецькі розвідувальні загони повідомляли командування 9-ї армії про велике скупчення лижних підрозділів в тилу Червоної Армії. На передньому краї були помічені радянські офіцери, які проводили рекогносцировку на місцевості.

18 лютого роботи з відходу німецьких військ виявила розвідка Західного, а 23 лютого — Калінінського фронтів. У донесеннях говорилося, що окремі групи супротивника відходять в західному напрямку, частина артилерії підтягується ближче до доріг, а частина бліндажів, мостів, будинків і залізничне полотно готуються до підриву.

Друга світова війнаРедагувати

Кривий РігРедагувати

Середньомісячна температура в Кривому Розі протягом року [1]

січень лютий березень квітень травень червень липень серпень вересень жовтень листопад грудень
-4 -3 2 9 16 19 20 20 15 8 2 -1

Польський похідРедагувати

Існування Польщі нестерпне та несумісне з умовами існування Німеччини. Польща повинна зникнути — і зникне з нашою допомогою — через свою внутрішню слабість і дії Росії… Знищення Польщі повинне стати основою політики Німеччини… Це буде досягнуто силами Росії та за допомогою Росії.

Ганс фон Сект, німецький військовий діяч, 1922 р. [2]
Співвідношення військових сил Польщі та СРСР під час Польського походу РСЧА [3]
  Польща   СРСР
Особовий склад 370 000 617 588
Артилерійська зброя і міномети 540 4 959
Танки 70 4 733
  1. За даними сайту www.weatherbase.com
  2. Ширер У. Взлет и падение Третьего рейха
  3. Таблицю складено на основі:
    • Мельтюхов М. И. Упущенный шанс Сталина. Советский Союз и борьба за Европу: 1939—1941 (Документы, факты, суждения). — М.: Вече, 2000. Таблица 7. Численность советских войск на 17 сентября 1939 г.
    • Лебедева Н. С. Четвёртый раздел Польши и катынский расстрел //Другая война. 1939—1945.- М., 1996. — С.249.

ВставкаРедагувати

Я одержав Ваше повідомлення про те, що німецькі війська ввійшли у Варшаву. Будь ласка, передайте мої поздоровлення й вітання уряду Германської Імперії.
Молотов
Телефонограма В. Молотова І. Ріббентропу, 9 вересня 1939 року[1]

Польський похідРедагувати

Чисельність радянських військ на 17 вересня 1939 року [2]
Білоруський фронт Український фронт Всього
Особовий склад 378 610 238 978 617 588
Артилерійська зброя і міномети 3 167 1 792 4 959
Танки 2 436 2 297 4 733
  1. http://militera.lib.ru/bio/karpov/10.html
  2. Мельтюхов М.И. Упущенный шанс Сталина. Советский Союз и борьба за Европу: 1939-1941 (Документы, факты, суждения). — М.: Вече, 2000. Таблица 7. Численность советских войск на 17 сентября 1939 г. (рос.)

Бій під ГурбамиРедагувати

ПередісторіяРедагувати

Достименно відомо що головною причиною, яка призвела до бойових дій під Гурбами був замах вояків УПА на командуючого 1-м Українським фронтом Миколу Ватутіна.

Операція УПА проти М. Ф. Ватутіна була проведена 29 лютого 1944 року неподалік від села Милятин. При під'їзді до Милятина ескорт штабних автомашин радянського генерала потрапив в засідку упівської сотні [1]. Головна машина, що прийняла на себе перший удар, була підбитою. Під час бою генерал М. Ф. Ватутін отримав важке поранення. На пошуки сотні в село Милятин миттєво відрядили опергрупу «СМЕРША» у складі 60 чоловік. Але ще до їх приходу повстанцям, а також переважній більшості жителів Милятина вдалося відійти в ліс. Пораненого М. Ватутіна доставили спочатку в Рівне, а звідти в Київ. Незважаючи на всі вжиті заходи, врятувати його життя не вдалося і 15 квітня 1944 року він помер.

У відповідь на смерть Ватутіна НКВС почало широкомасштабні каральні операції проти УПА. Одним із завдань було знищення великого угруповання УПА в районі гурбицьких лісів.

Співвідношення сторінРедагувати

В бою брали участь сили УПА-Північ, що складалися з куреня Сторчана, куреня Мамая, куреня Дика, куреня Докса, куреня Довбенка, куреня Бувалого, куреня Андрія-Шума, куреня Залізняка та з сотні Ваньки. Також до УПА приєдналося близько 500—1000 осіб з навколишніх сіл Гурби та Антонівці, що шукали захисту своїх сімей від більшовиків. Їх відправили в глиб лісу, допомагати пораненим та відтягувати їх з поля бою.

Проти повстанців, НКВС кинуло 5 бригад солдатів та деяки частини Червоної Армії, а також танки, артилерію а за деякими даними і літаки. Разом вони складали близько 30 000 солдатів.

Упівці дали бій радянським військам, тому що німецька армія швидко відступала, і вже не становила загрози для УПА й України в цілому. Словацькі частини вже давно не вступали в бої з українськими повстанськими відділами, а угорське військове командування підписало навіть таємний договір з УПА про взаємний ненапад[2]. Зате наступ радянських військ створював серйозну загрозу для УПА. Місцеві мешканці очікували повторення репресій 19391941 років.

  1. В статті Олександра Гогуна Як загинув генерал Ватутін наводяться документи та спогади очевидців подій, за якими чисельність загону УПА коливаються досить суттєво:
    • за мемуарами маршала Г. К. Жукова — 250—300 чоловік
    • за доповідною запискою начальника «Смерша» 1-го Украинського фронту генерал-майора Осетрова — 100—120 чоловік
    • за свідченнями під час допиту полоненого бійця УПА Григорія Ундира — 80-90 чоловік
    • за спогадами ветерана УПА Євгена Басюка («Чорноморця») — 30 чоловік
    • за спогадами командуючого групою УПА «Тютюнник» Федора Воробця («Верещака») — 17-27 чоловік.
  2. http://biletskyi.blogspot.com/2008/10/blog-post.html Зі спогадів одного з вояків УПА: «…командування наше домовилося з мадярами, що вони приймуть наших поранених у свій шпиталь, далеко на їхній території, треба було їх туди відвезти…»

Україна в Польській кампаніїРедагувати

СтаттяРедагувати

Перед Другою світовою війною з великих держав Німеччину вважали найбільш прихильною до української національної ідеї: вона перша визнала незалежність України у 1918 році, вважалась «ворогом №1» Польщі та СРСР. Розвиток її збройних сил давав надію на військову допомогу у випадку повномасштабної зброєнної боротьби.

Готуючись до війни з Польщею, політичне та військове керівництво Німеччини також було зацікавлене в підтримці Організації Українських Націоналістів. Напередодні війни члени ОУН залучалися для виконання низки диверсійних актів та підготовки антипольського повстання. З початку бойових дій на боці вермахту у Східну Малопольщу мав вступити спеціальний український загін - Легіон Сушка. У зв'язку з цим планувалося переправляти людей і зброю через Словаччину або ж повітряним шляхом із Східної Пруссії. Формування таких груп розпочалося у Словаччині у кінці серпня. Усіма збройними діями мав керувати спеціальний український військовий штаб. Передбачалося також створення ударних партизанських груп. Українці розраховували на те, що у повстанні візьме участь 1300 офіцерів і 12 тис. солдатів.

В ніч з 1 на 2 вересня відбулися арешти та інтернування осіб, що підозрювалися у приналежності до ОУН або були зв'язані із крайнім націоналізмом. Та від 5 вересня старости, користуючись своїми повноваженнями, почали відпускати осіб, котрі були арештовані без достатніх підстав, і тих, за яких поручилися знані громадяни, в тому числі й українські діячі. Інших було відправлено до більших в'язниць у східній Польщі або до ізоляційного табору «Береза Картузька». Через декілька днів польська влада звільнила майже усіх українських політичних в'язнів: М. Лебедя, М. Климишина, С. Бандеру та інших. Після 10 вересня у польських в'язницях та в Березі Картузькій українців не було.

11 вересня почалося вторгнення військ вермахту вглиб Східної Малопольщі (через Самбір). В ряді міст Прикарпаття це стало знаком до початку антипольських виступів. В ніч з 12 на 13 вересня почалося повстання у Стрию. Перед світанком місто було захоплене озброєними загонами ОУН (загальною кількістю 500-700 осіб).

Упродовж наступних днів збройні виступи українців відбувались практично у кожному повіті, що знаходився на схід від Бугу. Надходили повідомлення про створення українцями загонів міліції, члени яких носили на рукавах жовто-блакитні пов'язки. Загалом ці виступи не набрали масового характеру, їх легко і швидко придушували польські військові підрозділи і добре організовані загони державної поліції, але в цілому зменшували обороноздатність поляків та сприяли просуванню частин вермахту.

До середини вересня німецьке командування всерйоз розглядало можливість створення незалежної української держави на теренах Західної України [1], але вступ 17 вересня у війну СРСР вніс свої корективи: згідно з домовленостями ця територія ставала частиною СРСР.

ГальдерРедагувати

використати в статті:

Гальдер, Щоденник:

  • 07-09-1939 (108)

Главком у фюрера (во второй половине дня 7.9): Три возможных варианта развития обстановки.

1. Поляки предлагают начать переговоры. Мы к ним готовы на следующих условиях: разрыв Польши с Англией и Францией; остаток Польши будет сохранен; районы от Нарева с Варшавой — Польше; промышленный район — нам; Краков — Польше; северная окраина Бескидов — нам; области [Западной] Украины — самостоятельны.

  • 09-09-1939 (110)

Сообщить главкому:

а. Редер, возможно, снова выступит с требованиями [?]. Соображения фюрера о наших предложениях союзникам после победы на Востоке.

б. Самостоятельность Западной Украины.

  • 10-09-1939 (111)

(не по темі, але досить цікаво) Артиллеристы-эсэсовцы танкового корпуса согнали евреев в один из костелов и всех перебили. Военный трибунал приговорил виновников к одному году заключения. Кюхлер не утвердил приговора, так как необходимо более строгое наказание. Вопрос о вышеупомянутом соединении будет передан на рассмотрение ОКХ (Об уничтожении еврейского населения в Польше гитлеровцами. См.: Eisenbach, A. Hitlerowska politika zaglady Zydow. Warszawa, 1961; Reitlinger, G. Die Endlösung. Hitlers Versuch der Ausrottung der Juden Europas 1939 — 1945. Berlin, 1956, S. 37. — Прим. ред.)

Варлимонт:

а. Получено обращение к Западной Украине (В этом обращении говорилось о планах гитлеровского руководства создать «независимое государство» на территории Западной Украины под эгидой фашистской Германии. Эти планы были сорваны Советской Армией, перешедшей 17 сентября 1939 года государственную границу с целью освобождения Западной Белоруссии и Западной Украины. В результате 12 млн. человек, в том числе 6 млн. украинцев и свыше 3 млн. белорусов, были спасены от угрозы немецкой оккупации. 28 сентября 1939 года в Москве был подписан договор между СССР и Германией, установивший западную границу. Советского Союза. — Прим. ред.)

  • 20-09-1939 (125)

Трения с Россией: Львов.

Разговор с генерал-полковником Браухичем.

Йодль: Действовать совместно с русскими. Немедленное совместное урегулирование разногласий на месте (Имеется в виду урегулирование демаркационной линии. — Прим. нем. изд.). Если русские настаивают на территориальных требованиях, мы очистим территорию.

Решено: Русские займут Львов. Немецкие войска очистят Львов. День позора немецкого политического руководства (Распоряжение Гитлера об эвакуации уже занятых немецкими войсками районов ( «отход перед лицом Советов») было воспринято ОКХ как позорная капитуляция. — Прим. нем. изд.). Окончательное начертание демаркационной линии. Сомнительные вопросы оставлены открытыми. Не должно произойти никакого обострения политической обстановки. «Окончательная линия по реке Сан».

Битви Другої світової війниРедагувати

Театри бойових дійРедагувати

Західноєвропейський театр військових дій Другої світової війни
Дивна війнаАтлантикаДанія-НорвегіяФранціяБританіяДьєп НормандіяПівденна ФранціяГолландіяАрденниЕльзас-ЛотарингіяКолмарМаас-РейнРурЦентральна Європа
Театри військових дій Другої світової війни

ВікРедагувати

27 квітня 1979 (40 років) - розібратись як це працює


ГельбРедагувати

Особовий склад (тис. осіб) 3300
Дивізії (в тому числі резервні):
- танкові
- моторизовані
- кавалерійські
136
10
7
1
Танки 2580
Літаки:
- винищувачі
- бомбарбувальники
3824
1264
1462
Артилерійська зброя калібром 75 мм і вище 7379

План ОКХРедагувати

19 жовтня 1939 рокуРедагувати

Командувач Склад Позиція Основне завдання
Група армій «A» Герд фон Рунштедт 12 і 16 армії Південний Ейфель і Гунсрюк 12 армія - прикриття південного флангу групи армий «B», 16 армія - удар в напрямку південної Бельгії і Люксембургу, після марша через Люксембург повинна повернути на південь, щоб забезпечити глибокий фланг всієї операції, заняти оборону на північ від західного флангу лінії Мажино між Сааром і Маасом, на схід від Седана
Група армій «B» Федор фон Бок 2, 4 і 6 армії Нижня течія Рейну і північний Ейфель Головний удар в напрямку Голландії і північної Бельгії з метою розбити англо-французські сили у Бельгії разом з бельгийською і голландською арміями.
Група армій «C» Вільгельм Ріттер фон Лееб 1 і 7 армії Західний вал Охорона «Західного вала» від люксембургського до швейцарського кордону
Армійська група «H» 18 армія Окупація Голландії
Резерв 17 піхотних і 2 моторизовані дивізії

29 жовтня 1939 рокуРедагувати

Командувач Склад Позиція Основне завдання
Група армій «A» Герд фон Рунштедт 12 і 16 армії Південний Ейфель і Гунсрюк 12 армія - прикриття південного флангу групи армий «B», 16 армія - удар в напрямку південної Бельгії і Люксембургу, після марша через Люксембург повинна повернути на південь, щоб забезпечити глибокий фланг всієї операції, заняти оборону на північ від західного флангу лінії Мажино між Сааром і Маасом, на схід від Седана
Група армій «B» Федор фон Бок 2, 4, 6 і 18 армії Нижня течія Рейну і північний Ейфель Удар 4 і 6 арміями в першому та 18 і 2 арміями в другому ешелоні по обидва боки від Льєжа
Група армій «C» Вільгельм Ріттер фон Лееб 1 і 7 армії Західний вал Охорона «Західного вала» від люксембургського до швейцарського кордону
Резерв 17 піхотних і 2 моторизовані дивізії

операціїРедагувати

Оцінка подійРедагувати

Період «дивної війни» має досить неоднозначні оцінки в історичній науці.

Американський журналіст і історик Вільям Ширер в книзі «The Rise and Fall of the Third Reich» пояснює «дивну війну» так: французький уряд усвідомлював, що до середини вересня польські армії будуть остаточно розгромлені і німці незабаром зможуть перекинути свої переважаючі сили на Захід, серед вищого генералітету панував страхом перед німецькою перевагою в артилерії і авіації.[2] Британська офіційна історіографія в особі Ліддела Гарта наголошує на хибності таких уявлень. Цей період не можна пояснювати страхом однієї ворогуючої сторони перед іншою і вважати періодом бездіяльності союзників. Протягом осені і зими, союзні уряди і верховне командування детально обговорювали наступальні плани проти Німеччини і її флангів. [3]

ПриміткиРедагувати

  1. Запис в щоденнику Ф. Гальдера від 7 вересня 1939 року: Поляки пропонують почати переговори. Ми до них готові на наступних умовах: розрив Польщі з Англією та Францією; залишок Польщі буде збережений; райони від Нарева з Варшавою - Польщі; промисловий район - нам; Краків - Польщі; північна окраїна Бескидів - нам; області [Західної] України - самостійні.
  2. «Французький уряд із самого початку наполягав на тому, щоб англійські військово-повітряні сили не бомбардували об'єкти в самій Німеччині, побоюючись, що у відповідь німці можуть нанести бомбові удари по французьких заводах.» Ширер У. Крах нацистской империи. — Смоленск.: Русич, 1999. стр. 57
  3. Лиддел Гарт Б.Г. Вторая мировая война. — М.: АСТ, СПб.: Terra Fantastica, 1999. стр. 56-57