Користувач:Лобачев Владимир/Петрівка
| Петрів день | |
|---|---|
 В. Прушківський. Зустріч ранкової зорі. 1876 | |
| Інші назви | Петра, Петрів день, Петро-Павло, День Петра і Павла |
| Місце | проводи весни |
| Ким святкується | східні і південні слов'яни, християни |
| Тип | народно-християнський |
| Дата | 29 червня (12 липня) |
| Святкування | водили хороводи і гойдалися на гойдалці, спостерігали як «сонце грає» |
| Традиції | вмивалися «петровой водою» |
Петров день[1][2] (Пе́тра[3], Петр[2], Петрів день[4], Петро-Павло[5], Петропавлов день[3], Свято Петра й Павла[6], День Петра і Павла[2]) — народне свято, що відзначається 29 червня (12 липня) . Закінчення купальських святкувань «маківки літа» і літніх весіль, прощання з весною, перша прополка і підготовка до сінокосу.
Слов'янські обряди ред.
Після закінчення Петрового посту 12 липня у народі святкували свято апостолів Петра й Павла — або просто «Пе́тра». До свята прибирали садибу, підбілювали та підфарбовували хату, вішали чисті рушники. На церковну службу йшли з квітами й віночками, окрасою котрих були червоні маки. Ритуальною стравою були, так звані, мандрики. Випікали ці коржики із пшеничного тіста, зібраних під час Петрівки сколотин та перевареної сироватки, а також додавали сир та яйця. Назву пиріжків у народі пов'язували з легендою про мандрування світом апостолів Петра й Павла, у яких зозуля вкрала одного «мандрика» і за це її Бог покарав — саме о цій порі вона перестає кувати. Ще люди з цього приводу казали, що зозуля «мандриком подавилася», але якщо її кування чути було й після Петра, то це вважали на нещастя.
До свята Петра господині намагалися зробити перші зажинки ячменю з нового врожаю і в день свята освятити в церкві обрядовий хліб, навіть якщо зерно ще не зовсім доспіло.
У Карпатах та Прикарпатті пастухи влаштовували свято на вигонах та полонинах: пекли мандрики, веселились, змагались, танцювали. Проводили обряд «копання Петра», коли викопували в землі по периметру квадратну канаву (куди, сівши, можна було опустити ноги), а всередині на траві накривали «стіл» з наїдками. Співали пісень:
А на Петра вода тепла,
Лиш би ся купати,
Ой на Петра личко біле,
Лиш би цілувати!
(За В. Скуратівським)
У деяких регіонах молодь влаштовувала ритуальні гойдалки у лісі чи гаю:
Ой у лісі на кленку, на кленку,
Там повісив той Андрій гойдалку…
(За В. Борисенко)
Втім основний мотив свята становив початок жнив, до яких в Україні приступали після Івана Купала. Та й означені святі за народною уявою були перш за все хліборобними:
Святий Петро за плугом ходить,
Святий Павло волоньки водить…
(За О. Воропаєм)
У жнива казали, що святі апостоли спостерігали за людьми, а потім, порадившись з Богом, «парували» людей: ледачій дівці — роботящого хлопця, а роботящій — лежня, бо якщо навпаки, то ледарі з голоду помруть. А ще люди вірили, що святий Петро носить ключі від раю і має силу впускати туди благочестивих людей (хто батька і матір шанує, щосуботи купається і поважає святу п'ятницю).
Християнська церква у цей день вшановує святих первоверховних Апостолів Петра й Павла. Це свято було встановлене ще в апостольські часи, перші згадки про нього датовані четвертим століттям. На честь святих, за часів Костянтина Великого були збудовані перші храми. Окремі поселення згодом були названі на їх честь - Петропавлівка, Петропавловськ тощо.
Див. також ред.
Примітки ред.
- ↑ Російсько-український словник (Українська академія наук) (slovopedia.org.ua)
- ↑ а б в Сапіга, 1993.
- ↑ а б Скуратівський, 1995, с. 172.
- ↑ Петрів день — Українська народна пісня (proridne.com)
- ↑ Народні прикмети. Липень (страдень) (kasner.kiev.ua)
- ↑ Воропай, 1958, с. 212, т. 2.
Література ред.
- Воропай О. Звичаї нашого народу. — Мюнхен : Українське видавництво, 1958. — 310 с.
- Сапіга В. К. Українські Народні свята та Звичаї. — К. : Т-во «Знання України», 1993. — 112 с. — ISBN 5-7770-0582-9.
- Скуратівський В. Т. Дідух. — К. : Освіта, 1995. — 272 с. — ISBN 5-330-02487-0.