Карповець Іванна

                                                       ВОНА

Вона……Вона з нетерпінням чекала зими…засніжених вулиць,білих дерев. Вона любила йти вечірнім містом, щоб маленькі сніжинки падали на її чорні довгі вії. Щоб сніг потріскував у неї під ногами, а морозець щипав її за щічки. Саме у цьому полягало її щастя. Вона з нетерпінням чекала зими. Адже саме з цим періодом у неї пов’язано найбільше прекрасних спогадів, які ніколи не залишать її у спокої. Саме зимою їй вдалося відчути найпрекрасніші почуття, які зігрівали її у найлютіші морози.. Вона з нетерпінням чекала зими…..але водночас і не хотіла її приходу..Адже це означало,що пройшло уже досить багато часу…Дорогоцінного часу…Кожна наступна зима нагадувала про ще один марно прожитий рік…рік без його.. Вона любила зиму..а особливо сніг…Могла роздивлятися кожну сніжинку,яка осіла на її тепленькій шубці. Вона дуже переживала за кожну сніжну красуню..адже лише мить..і прекрасні тільця чарівних красунь перетворювалися на маленькі краплини води,що нагадували сльози. Вона чекала зиму….Щороку…рахувала місяці,тижні,дні,години і навіть хвилини…Все заради того,щоб насолодитися зимовим подихом. У сніжну погоду вона виходила на двір,підставляла своє обличчя догори,щоб крихітні сніжинки падали на її миле,радісне личко. Вона…Ні..вона не принцеса не спляча красуня ні Білосніжка..і навіть не Аліса з країни Чудес…. Але у ній було щось таке незвичайне..хоча не всі могли розгледіти це. Вона раділа найменшим,на перший погляд смішним,речам. Але у цьому була її унікальність….ЇЇ світ був звичайнісіньким,наповненим жорстокості,ненависті… Але вона відшуковувала у ньому щось хороше,радісне,прекрасне. Зима..саме зимою вона була справжньою,щирою. Без гриму,фальшивої усмішки на обличчі та веселих смайлів на шибках вікон. Саме зимою вона жила… Жила як всі…відчувала..по-справжньому.. Без зайвого,нікому не потрібного фальшу.. Вона така,як є…І ніщо не може її змінити…. Хіба що кінець зими…цієї прекрасної пори.. Тому що вона знову буде приховувати свої почуття від людей. Вона…. Вона буде змушена пливти за цією течією… хоча світ буде набирати яскравих кольорів,вона буде бачити усе у чорно-білих тонах..Адже лише зима її пора року. Лише зима її ніколи не зрадить…не кине у тяжку хвилину…це взаємно.. Вона з нетерпінням чекала зими.. І тому зараз використовує свої можливості на повну… Випускає свої емоції на волю,що накопичились за цілий рік.. Все потрібно встигнути,адже зима не довговічна. Не встигнеш озирнутися і ще один найважливіший період у твоєму житті мине.