МетодикаРедагувати

Можна взяти одну статтю і почати танцювати від червоних посилань у ній. Так можна продовжувати не тільки щодо філософії-історії, а й щодо фізики.

СвідомістьРедагувати

Як не дивно, немає нічого доброго про свідомість, одне з основних понять онтології. УРЕ не допомагає, тому що говорить про відображення матерії - термін туманний і ленінський. А в англійців нічого нема, бо вони таким поняттям не мислять. У них є mind, що має дещо інше значення. Незрозуміло, що робити з таким визначенням. Треба шукати у німців.

ЗагальніРедагувати

Я, не-Я, его.

Рефлексія - здатність до самоусвідомлення, самоототожнення, саморозпізнання.

Герменевтика.

Словник термінівРедагувати

Міф, тотем, тотемізм, анімізм, фетиш, фетишизм, ідолопоклонство, родоморфізм, теїзм, релігія, культ, демон.

Міна (Менес) - заповадив релігійні обряди.

Гор-Ра, Птах, Апіс, Атум, Гор, Осіріс, Ісіда, пантеон, геліопольська дев'ятка, Шу, Тефнут, Геб, Нут, Сет, Нефтіда.

Магія, Сеннаар, Ніппур, Ур, Кіш, Урук, Лагаш, Умма, Ларса.

Ніппур - місто жерців і помешкання богів. Ан - володар неба. Ан-Кі - світ, земля-небо. Енкі. Енліль, Уту, Нанна.

Аморити. Авраам, Харран, хабірі, ібрі (скитальці) - євреї.

Богоявлення, одкровення. Монотеїзм. Креаціонізм.

Аменхотеп IV та історія запровадженого ним монотеїзму. Леонард Котрелл. Енума еліш. Гесіод, Теогонія.

Міф, релігія, світогляд, філософіяРедагувати

Платон говорив, що джерелом філософії є подив. Ці розмірковування викликають питання, чи не є джерелом необхідність саме вибору. Слово єресь походить від грецького слова, що означає вибір.

Цікава і невідома мені досі думка про те, що Берлінський університет був новим типом університету, в якому релігія, як основа університетської науки, поступилася філософії. Саме тоді виникла німецька класична філософія.

Виникає враження, що розуміння філософії повинно починатися з Платона. Саме він запровадив думку про окремий світ ідей. Саме він запровадив слово ідея - ейдос.

Рефлексія - мислення про мислення. Рефлексивний метод протиставляється герменевтичному методу. Герменевтика включає мислення в контекст людського спілкування, в мережу соціо-культурних зв'язків, у певну історичну ситуацію.

Модель мислення, за якою думка завжди є мисленням у світі людської комунікації та історії, називають герменевтично-екзистенціальною або моделлю розуміння.

Філософський дискурс або філософствування.

Герменевтичний метод - свідомість будь-якого предмета та предмет свідомості невіддільні одне від іншого, первинною реальністю виступає не свідомість з одного боку і природа з іншого, а життєвий світ, який не піддається аналізу й поділу. Його можна лише витлумачити, зрозуміти.

Умогляд ???

Ньяя та вайшешикаРедагувати

Започатковані Готамою і Канаді, відповідно. Це староіндійський атомізм. Субстанція складається з дев'яти елементів: землі, води, вогню, повітря, ефіру, часу, простору, душі, розуму. Елементи складаються із частинок-ану. Комбінації частинок змінюються під дією зовнішньої сили адріші.

Панчашикхі.

ДжайнізмРедагувати

Канон - Сіддханта (Агама)

БуддизмРедагувати

Муні - філософ, гімнософіст.

Паранірвана - перехід Будди у нірвану, 2500 років у 1955.

Тіпітака - Віная-пітака, Сутта-пітака, Абхідхарма-пітака. Санха.

Ананда - учень Будди. Дхаммапада - настільна книга буддистів. Джатака - розповіді про 550 життів Будди. Абхідхарма-пітака - сім релігійно-філософських трактатів.

Чотири благородні істини. Бажання. Заздрість. Серединний шлях - між культом брахманізму і аскетизмом джайнізму.

Вісімковий шлях до припинення страждань: правильні погляди, правильні прагнення, правильна мова, правильні дії, правильний спосіб життя, правильні зусилля, правильна увага, правильна зосередженість.

Хінаяна, махаяна.

КитайРедагувати

Хуа, шан, чжоу - самоназви китайців. Ханьжень - народність хань, найвпливовіша з 3-го століття до РХ.

Тянься - піднебесна, Чжун Го (жонгво - так це звучить для мене) - серединне царство, Чжун Хуа - серединна квітуча. Жовтий імператор.

Династія Ся (21-16 століття до РХ).

Епоха Шан (16-12 ст. до РХ)

Династія Західного Чжоу (11-8 ст. до РХ),

Династія Чуньцю (8-5 ст. до РХ),

Династія Чжань Го (5-2 ст. до РХ).

Гой юй - Книга давнини.

Шіцзін - Книга пісень.

Шу цзін - Книга історії.

Шан хай цзін - Книга гір та морів

Лі шу - Книга порядку. Сюди входять ритуали Лі.

І цзін - Книга перемін

Інь фу цзін - Книга гармонії пітьми.

Трактат Хун-Фань - Велике правило

5 елементів: вода, вогонь, дерево, метал, земля.

Напрямки старокитайської філософії: Сима Цянь називає 6 шкіл: прибічники вчення про інь і ян, школа службових людей (жуцзя, конфуціанці), школа моїстів (Мо Цзи), школа імен - мінцзя, школа законників (фацзя), школа даосистів.

Ці - матеріальні частинки, з яких складається і впорядковується видимий світ.

Поняття дао і де. Де, напевно, є протилежністю дао, але не самостійною, а покладеною ним. Де - це кінцева форма дао. Чжуан Чжоу - послідовник Лао-цзи.

ГрекиРедагувати

Пеласги, Лабріс, Тешуб - головний бог хеттів.

Булевтерій, буле, прітаней, прітани, дікастерій, палестра, гімнасія, агони, ескедра, катедра, орхестра, скена - приміщення для переодягань. Фратрії, філи. Айресіс.

Дракон, Залевк, Харонд, Солон, Пісістрат, Клісфен. Хілон.

Великі Панафінеї, Великі Діонісії.

Орфізм, діонісійство.

Архе

Мілетська школа, піфагорейство, елейська школа.

Мілетська школа - Фалес (вода - гідор), Анаксімандр (апейрон - безмежне), Анаксімен (повітря - пневма), ГераклітЕфесу, вогонь).

Піфагорейська школа - число, перевтілення душ, містика математики.

Елейська школа - Ксенофан, Псевдо-Аристотель. Монізм.

Парменід - буття, всеосяжне, нерухоме, не має минулого, не має майбутнього.

Зенон Елеат - апорії. Мелісс.

Плюралісти - Емпедокл та Анаксагор. 4 елементи - вода, повітря, земля, вогонь.

Атомістична школа - Левкіпп та Демокріт.

АнтичністьРедагувати

СхоластикаРедагувати

ДекартРедагувати

je ne suis pas donc je ne pense tant plus.

РасселлРедагувати

ПередмоваРедагувати

На наступних сторінках я обмежуюся основними проблемами філософії, щодо яких, як на мене, можливо сказати щось позитивнивне й конструктивне, оскільки просто негативна критика видається недоречною. Це причина того, що в даній праці теорія знання займає більше місця, ніж метафізика, і деякі теми, що викликають багато дискусій у філософів, згадуються тільки коротко, або не згадуються взагалі.

Мені значно допомогли неопубліковані рукописи Дж. Е. Мура й Дж. М. Кінза: першого, щодо відношення чуттєвих даних до фізичних об'єктів, другого, щодо ймовірності та індукції. Мені також значно прислужилася критика й зауваження професора Гільберта Маррі.

Розділ I. Видимість і дійсністьРедагувати

Чи існує якесь знання у світі, настільке певне, що жодна розумна людина не може в ньому сумніватися? Це питання, що на перший погляд може видатися нескладним, насправді є одним із найскладніших із усіх, які можна собі поставити. Коли ми усвідомлюємо перешокоди на шляху до прямої й упевненої відповіді, ми ступаємо на шлях вивчення філософії - бо філософія це лишень спроба дати відповідь на такі найглибші питання, не будь-як і не догматично, як ми це робимо в звичайному житті й, навіть, у науках, а критично, дослідивши все, завдяки чому питання стають заплутаними, й усвідомивши всю невизначеність і все сум'яття, що лежать в основі наших звичних ідей.

У нашому щоденному житті ми приймаємо за певність багато речей, в яких при уважнішому розгляді, знаходимо стільки очевидних протиріч, що тільки після значних роздумів можемо зрозуміти, чому саме ми насправді віримо. У пошуках певності природно початати з нашого безпосереднього досвіду й, в певному сенсі, безумовно, із знань, до яких ми приходимо з нього. Але будь-яке твердження щодо того, які саме знання наш безпосередній досвід нам дає, дуже ймовірно буде неправильним. Мені здається, що в дану мить я сиджу в кріслі, що стіл має певну форму, і я бачу на ньому аркуші паперу із написаним або друкованим текстом. Повертаючи голову, я бачу через вікно будинки і хмари, й сонце. Я вірю в те, що сонце віддалене від землі на приблизно дев'яносто три мільйони миль; що це гаряча куля, набагато більша, ніж земля; що завдяки обертанню землі воно щоранку сходить, і продовжуватиме сходити протягом невизначеного часу в майбутньому. Я вірю в те, що якщо в мою кімнату зайде будь-яка інша нормальна людина, вона побачить те ж крісло, стіл, книги й папери, які бачу я, і що той стіл, який я бачу це той самий стіл, який я відчуваю рукою. Усе це настільки очевидно, що навряд чи його слід було б говорити, хіба що у відповідь людині, яка сумнівається в тому, що я взагалі що-небудь знаю. Однак, усе це можна поставити під резонний сумнів, і все це вимагає уважнішого обговорення перш, ніж ми можемо бути впевненими, що сформулювали його в цілком і повністю істинній формі.

Щоб явно висвітлити наші труднощі, зосередимо увагу на столі. Оку він видається подовгуватим, коричневим, його поверхня блистить, на дотик він гладенький, прохолодний і твердий. Коли я стукаю по ньому, він відгукується дерев'яним звуком. Будь-хто, побачивши, відчувши і почувши стіл, погодиться із цим описом, тож може скластися враження, що жодних труднощів не виникне; але як тільки ми спробуємо сформулювати все точніше, почнеться халепа. Хоча я вірю, що весь стіл «справді» одного кольору, ті його частини, на які падає світло, виглядають яскравішими, ніж інші, а деякі взагалі завдяки бліку виглядають білими. Я знаю, що змістившись, побачу інші бліки світла на столі, тож видимий розподіл кольорів на столі зміниться. Як наслідок, якщо на стіл водночас дивитиметься кілька людей, жодна пара з них не бачитими однакового розподілу кольорів, оскільки різні люди дивляться з різного кута, а будь-якій зміні кута зору відповідає зміна того, як відбивається світло.

З практичної точки зору ці нюанси здебільшого неважливі, але для художника вони важливіші понад усе: художник повинен розучитися думати, що речі завжди здаються одного кольору, того, що здоровий глузд каже нам, що вони мають «насправді», і навчитися бачити речі такими, якими вони виглядають. Тут починається одна із відмінностей, які спричинюють більшість труднощів у філософії — відмінність між «видимістю» і «дійсністю», між тим, чим речі видаються і тим, чим вони є. Художник бажає знати те, чим речі здаються, практична людина й філософ бажають знати, чим вони є; але бажання філософів знати сильніше, ніж відповідне бажання практичної людини, а тому він більше спантеличений знанням тих труднощів, що постають на шляху до відповіді на це запитання.

Далі про стіл. З того, що ми виявили, очевидно, що не існує кольору, який за означенням виглядає як колір стола, чи навіть будь-якої частини стола - стіл виглядає забарвленим по різному, якщо дивитися на нього під різними кутами зору, й не існує жодної причини, чому якийсь з цих кольорів мав би бути реальнішим, ніж інші. А ми знаємо, що навіть при спогладанні під одним і тим же кутом, стіл виглядатиме іншим при штучному освітленні, для людини з вадами кольорового зору або для людини в окулярах, тоді як в темряві стіл зовсім не матиме кольору, хоча на дотик і на слух він здаватиметься тим же. Колір — не є чимось притаманним столу, а тільки чимось, що зумовлене, як столом, так і спостерігачем, так і тим, як падає на стіл світло. Коли в буденному житті ми говоримо про колір стола, ми маємо на увазі той колір, який здаватиметься нормальному спостерігачу під звичайним кутом зору при звичайному освітленні. Але інші кольори, які видаються при інших умовах, мають таке ж право вважатися нормальними; а тому, щоб уникнути фавориства, ми змушені заперечувати, що сам по собі стіл має якийсь певний колір.