Користувач:Воргол/Чернетка
| Тусхаройське сільське поселення рос. Тусхаройское сельское поселение | |
|---|---|
| Країна |  Росія
|
| Регіон | Чечня |
| Район | Ітум-Калінський район |
| Центр | Тусхарой |
| Голова | |
| Дата утворення | 20 лютого 2009 |
| Основні дані | |
| Населення | 308 (2022) |
| Населені пункти | 6 (Тусхарой, Басхо, Бечігі, Ботурчу, Езіхо, Цацах) |
| Телефонний код | |
| Поштові індекси | |
| Часовий пояс | UTC+3 |
| ЗКАТО | 96211875 |
| Сайт | |
Тусхаройське сільське поселення (рос. Тусхаройское сельское поселение) — сільське поселення у складі Ітум-Калінського району Чечні Російської Федерації з адміністративним центром в селі Тусхарой. Кількість населення становить 308 осіб (2022).
Населення ред.
Кількість населення становила (станом на 1 січня): 2010 року — 334, 2012 року — 316, 2013 року — 314, 2014 року — 310, 2015 року — 300, 2016 року — 296, 2017 року — 306, 2018 року — 301, 2019 року — 305, 2020 року — 309, 2021 року — 308[1], 2022 року — 308 особи[2].
Населені пункти ред.
Історія ред.
Утворене 20 лютого 2009 року, відповідно до закону Чеченської Республіки № 46-Р3 «Про утворення муніципального утворення Веденський район та муніципальних утворень, що входять до його складу, встановлення їхніх кордонів і наділення їх відповідним статусом муніципального району, міського та сільського поселення»[3].
Примітки ред.
- ↑ Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям. Федеральная служба государственной статистики (російська) . Процитовано 11 липня 2022.
- ↑ Численность постоянного населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2022 года. Федеральная служба государственной статистики. (російська) .
{{cite web}}:|access-date=вимагає|url=(довідка); Пропущений або порожній|url=(довідка) - ↑ Закон Чеченской Республики от 14 июля 2008 года № 46-РЗ «Об образовании муниципального образования Итум-Калинский район и муниципальных образований, входящих в его состав, установлении их границ и наделении их соответствующим статусом муниципального района, городского и сельского поселения». Консорциум «Кодекс» (російська) . Процитовано 14 липня 2022.
|
Це незавершена стаття з географії Чечні. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
У давні часи чеченські тейпи сповідували язичництво, в основному поклоніння вогню і сонцю, наприклад останнє сповідував тукхум мелхій.
З VII століття Арабський халіфат намагався закріпитися ісламом на території, насамперед, Дагестану й Закавказзя. Релігія повільно розвивалася і якщо іслам став панівним у Дагестані, то в Чечні він був майже невідомий. Тим не менш, якраз на території Чечні є надгробне каміння VII—VIII століть з аятами з Корану.
Про спроби поширення християнства грузинською церквою на території Чечні свідчать знайдені у старовинних святилищах псалтирі, написані літерами грузинського алфавіту на пергаментних аркушах. Такі артефакти були виявлені наприкінці XIX — на початку XX століть у храмах Тхаба-Ерди та Маго-Ерди у гірській Інгушетії. У цей час місцеві язичницькі святі набули деяких рис від найбільш шанованих християнських святих. Так храм Тамиш-Ерда, побудований чеченськими майстрами на честь святого, багато в чому схожого на святого Георгія. Тим не менш, широкого поширення християнство в Чечні не мало, похоронні обряди, наприклад, залишалися суто язичницькими. У XIII столітті з часу нашестя татаро-монголів грузинська церква не змогла вже просувати християнство на Північний Кавказ і її місіонерська діяльність згасла.
Ісламізація чеченців розпочалася у XVI столітті із Шейха Берсана. Під час Кавказької війни чеченці остаточно ісламізували і вели Священну війну проти росіян. У цей час серед чеченців були добре навчені ісламу шейхи, а також розбіжності між сунітами. Широке поширення стало реальністю завдяки діяльності Шейха Кунта-Хаджі. В даний час основною релігією Чечні є іслам.
У президентство Кадирова у Грозному відкрили мечеть «Серце Чечні», Російський ісламський університет, школи хафізів, клініка ісламської медицины[4]. Восени 2007 року Кадиров вимагає, щоб усі жінки, які працюють у держустановах, носили головні хустки. До кінця 2007 року жінки-телеведучі, державні службовці, викладачі та співробітниці офісу омбудсмена одягли хустку. 2007 року у школах та університетах без хіджабу стало неможливо відвідувати навчальні заняття. Протягом 2009 та 2010 років вимога носіння хіджабу поширилася на громадські місця, включаючи розважальні центри, кінотеатри тощо. У липні 2009 року критик запровадження ісламських норм Наталію Естемірову було викрадено у Грозному та вбито[5].
У 2010 році надходили повідомлення, що на вулицях Грозного йшло полювання на чеченок, одягнених не за новим дрес-кодом. Невідомі на автомобілях з тонованим склом обстрілювали їх з пейнтбольних рушниць фарбою.[6] Інциденти супроводжувалися образами [5]. Кадиров заперечував, що віддавав розпорядження стріляти кульками з фарбою в жінок, які порушують закони шаріату [3].
23 лютого 2016 року заступник голови Партії народної свободи Ілля Яшин презентував доповідь про Кадиров під назвою «Загроза національної безпеки», в якій охарактеризував існуючий у Чечні режим як «квазіісламську державу».[8][9]. Однією з наслідків кадировської ісламізації називають принижене становище жінок у Чечні, які мають слідувати найжорсткішим нормам шаріату, інакше ризикуючи зазнати обструкції чи насильству[10][11]. Сам Кадиров схвально висловлювався про вбивства честі[12]. Правозахисники розглядають частину з нововведень, встановлених розпорядженнями Кадирова, як «заново винайдені традиції», які насправді не існували і в шаріаті, але освячені посиланнями на нього, щоб виправдати, наприклад, придушення жінок[13].
У 2018 році було проведено телефонне опитування серед 600 жителів Чечні, яке показало, що: 78% жителів Чечні висловилися за вивчення шаріату в школах, при цьому було зазначено, що школярі вивчають його поза школою; 56% висловилися за вивчення школярами шаріату за бажанням (49% серед мешканців 18-29 років); 34% висловилися за встановлення ісламу державною релігією Чечні (40% жителі 18-29 років), 35% проти (24% 18-29 років); 26% висловилися за світський суд (20% 18-29 років), 43% висловилися за суд за ісламськими законами (53% 18-29 років), 7% висловилися за суд за законами адата; 45% допустили одяг жінок на телебачення без хіджабу (25% 18-29 років), 46% виступили проти (65% 18-29 років). Дослідження показало, що молодь республіки виявляє більшу релігійність і радикальність у поглядах на релігію, схиляється від традиційного історичного ісламу в республіці до його «чистої» форми[14].
| Денис Тен на Чемпіонаті Чотирьох Континентів з фігурного катання 2009 року | ||
| Персональні дані | ||
| Громадянство |
 Казахстан | |
|---|---|---|
| Дата народження | 26 січня 1885 | |
| Місце народження | Стокгольм, Швеція | |
| Дата смерті | 5 січня 1962 (76 років) | |
| Колишні партнери | Елна Монтгомері, Еллі Свенссон | |
| Найкращі результати за системою ІСУ | ||
| Сума: | ||
| Картка поновлювалась востаннє: 15.2.2023 | ||
| Олімпійські медалі | ||
| Бронза | Сочі 2014 | одиночні |
Пер Людвіг Юліус Турен (народився 26 січня 1885 , Стокгольм , † 5 січня 1962, Стокгольм) — шведський фігурист, який змагався в одиночному та парному фігурному катанні. Чемпіон Європи 1911 року.
Спортивні здобутки ред.
Головним спортивним успіхом дворазового шведського чемпіона Торена була бронзова медаль на Олімпійських іграх 1908 року в Лондоні. Тоді він поступився двом співвітчизникам Ульріху Сальхову та Ріхарду Йоганссону. Через рік він став віце-чемпіоном світу й цього знову після Сальхова. У 1905 році він завойовував бронзу на чемпіонаті світу. На чемпіонатах Європи після бронзових медалей у 1906, 1909 та 1910 роках він нарешті став чемпіоном Європи в 1911 році в Санкт-Петербурзі. На Чемпіонаті світу 1913 року Торен знову виступав у рідному Стокгольмі, але вже в парному катанні разом з Еллі Свенссон. Як чинні чемпіони Швеції вони фінішували на п’ятому місці. Роком раніше Торен виграв змагання шведських пар разом із Елною Монтгомері. Після завершення спортивної кар'єри Пер Торен став суддею й членом правління Шведської асоціації фігурного катання.
Винайдення стрибка торен ред.
Пер вважається винахідником однооборотного стрибка у фігурному катанні з приземленням на махову ліву ногу назад-всередину. Це єдиний стрибок у фігурному катанні й катанні на роликових ковзанах, де приземлення відбувається на ліву ногу. Хоча існує версія, що винахідником цього ж стрибка був німецький фігурист Густав Ойлер. Відповідно й прихильники одного чи іншого називають стрибок «тореном» або «ойлером». Англійською мовою стрибок «торен» називається «Half-Loop». Такий стрибок ніколи не використовували як самостійний, а був сполучним між стандартним і сальховом/фліпом.
Джерела ред.
- Пер Торен[1] у базі даних Olympedia.org
- ↑ Per Thorén - Sveriges Olympiska Kommitté. sok.se (швед.). Процитовано 14 лютого 2023.