Федоришин Володимир
Рибозахисні пристрої чи рибозахисні споруди в складі водозабірних споруди гідроелектростанцій ГЕС.
Вступ.
1. Визначення понять.
2. Органи державного нагляду (контролю) в сфері рибозахисту.
3. Нормативне та нормативно-правове регулювання рибозахисту.
4. Рибозахисні пристрої, як окремі засоби рибозахисту.
5. Україна - ЄС.
6. Узагальнення.
7. Судова практика, комплаенс.
Вступ.
Стаття направлена на вивчення понять та правового регулювання питання встановлення рибозахисних пристроїв та їх відмінності від рибозахисних споруд в комплексі гідротехнічних споруд, які використовуються для цілей гідроенергетики.
В першому питанні наведено визначення понять, які можуть стати в нагоді під час ознайомлення із даною статтею. В другому питанні розглянуто контролюючі державні органи, які мають повноваження для проведення перевірки рибозахисту. В третьому питанні наведено нормативне та нормативно-правове регулювання питання рибозахисту. В четвертому питанні розглянуто рибозахисні пристрої. В п’ятому питанні розглянуто євро інтеграційні напрямки природоохоронного законодавства. В шостому питанні підсумовується викладений матеріал для прийняття керівництвом компромісного рішення щодо рибозахисних пристроїв в складі водозабірних гідротехнічних споруд.
1. Визначення понять.
Законодавство України визначає водні ресурси обмеженими та уразливими природними об'єктами, їх раціональному використанню та захисту присвячена низка нормативно-правових актів, які містять офіційні визначення понять. Живі водні організми (іхтіофауна, гідробіонти) дістали правового регулювання в низці законів та підзаконних нормативно-правових актів.
Водний кодекс України (надалі – ВКУ) містить рад визначень:
водозабір - споруда або пристрій для забору води з водного об'єкта.
забір води - вилучення води з водного об'єкта для використання за допомогою технічних пристроїв або без них;
водний об'єкт - природний або створений штучно елемент довкілля, в якому зосереджуються води (море, лиман, річка, струмок, озеро, водосховище, ставок, канал, а також водоносний горизонт);
водосховище - штучна водойма місткістю більше 1 млн. кубічних метрів, збудована для створення запасу води та регулювання її стоку;
водосховище комплексного призначення - водосховище, яке відповідно до паспорта використовується для двох і більше цілей (крім рекреаційних);
водокористування - використання вод (водних об'єктів) для задоволення потреб населення, промисловості, сільського господарства, транспорту та інших галузей господарства, включаючи право на забір води, скидання стічних вод та інші види використання вод (водних об'єктів);
використання води - процес вилучення води для використання у виробництві з метою отримання продукції та для господарсько-питних потреб населення, а також без її вилучення для потреб гідроенергетики, рибництва, водного, повітряного транспорту та інших потреб;
рибництво - штучне розведення і відтворення риби та інших водних живих ресурсів;
рибогосподарський водний об'єкт - водний об'єкт (його частина), що використовується для рибогосподарських цілей.
Більш розгорнуте визначення поняття, вказаного вище, міститься у Законі України «Про тваринний світ» - рибогосподарські водні об'єкти - усі поверхневі, територіальні і внутрішні морські води, які використовуються (можуть використовуватися) для промислового добування, вирощування чи розведення риби та інших об'єктів водного промислу або мають значення для природного відтворення їх запасів, а також виключна (морська) економічна зона та акваторія у межах континентального шельфу України.
Перелік промислових ділянок рибогосподарських водних об'єктів (їх частин) визначається Кабінетом Міністрів України.[1]
Інші нормативно-правові акти доповнюють поняття та конкретизують його зміст.
Рибогосподарські водні об'єкти - озера, річки, моря з лиманами та естуаріями, водосховища, ставки, а також окремі технологічні водойми, які використовуються або можуть використовуватися для розведення, вирощування, відтворення та (або) вилову риби та інших водних живих ресурсів, де господарська діяльність усіх учасників водогосподарського комплексу обмежується в інтересах рибного господарства. [2]
Рибогосподарські водойми загального користування - водні об'єкти, на яких здійснюється любительське і спортивне рибальство на умовах загального використання водних живих ресурсів без надання спеціального дозволу на їх використання та без закріплення цих водних об'єктів за окремими особами.
Рибогосподарські водойми - водні об'єкти, які використовуються чи можуть використовуватися для вирощування та лову (добування) водних живих ресурсів або мають значення для відтворення їх запасів.[3]
Визначення поняття «рибозахисні пристрої» відсутнє на рівні законів та підзаконних нормативно-правових актів, натомість міститься у відомчому нормативному документі, виданому Державним комітетом України по водному господарству (без реєстрації у Мінюсті), який датований 2001 роком - ВНД 33-2.3-04-01:
Рибозахисні пристрої (РЗП) – спеціальні пристрої, які входять до складу водозабірних гідротехнічних споруд і призначені для запобігання потраплянню особин риб у водозабори, їх травмуванню та загибелі.
Рибозахисні споруди (РЗС) – спеціальні гідротехнічні споруди, призначені для запобігання потраплянню особин риб у водозабори, їх травмуванню та загибелі.
Щодо поняття «типовий рибозахисний пристрій». Дане поняття могло виникнути у документообігу органів Держрибагенства виходячи із трактування його посадовими особами таблиці 2.1 «Рибозахисні споруди та пристрої» ВНД 33-2.3-04-01, яка містить їх поділ на типи і примітку із необхідністю узгодження застосування інших типів РЗП.
Гідротехнічні споруди - споруди, що підпадають під вплив водного середовища, призначені для використання і охорони водних ресурсів, а також для захисту від шкідливого впливу вод. [4]
Гідротехнічна споруда - інженерна споруда, призначена для керування водним режимом, використовування водних ресурсів або для запобігання шкідливій дії вод. [5]
Гідротехнічні споруди рибогосподарської технологічної водойми (гідротехнічні споруди) - об'єкти нерухомого майна (земляні греблі та дамби, водозабірні споруди, повеневі водоскиди, донні водовипуски, водопостачальні, скидні та рибозбірноосушувальні канали, рибовловлювачі, камери облову, причали, водоскиди, бистротоки, перепади, перегороджувальні рибозахисні та інші споруди), що є інженерними спорудами, які призначені для управління водними ресурсами (підготовка, постачання, збереження, транспортування води та водовідведення), а також для запобігання шкідливій дії вод.[6]
Визначення поняття «гідроелектростанція» міститься у Законі України «Про альтернативні джерела електричної енергії» :
мікрогідроелектростанція - електрична станція, що виробляє електричну енергію за рахунок використання гідроенергії, встановлена потужність якої не перевищує 200 кВт;
мінігідроелектростанція - електрична станція, що виробляє електричну енергію за рахунок використання гідроенергії, встановлена потужність якої становить більше 200 кВт, але не перевищує 1 МВт;
мала гідроелектростанція - електрична станція, що виробляє електричну енергію за рахунок використання гідроенергії, встановлена потужність якої становить більше 1 МВт, але не перевищує 10 МВт;
Визначення загального поняття «гідроелектростанція» міститься у нормативних документах і зводиться до технічного розуміння поняття. Так, гідроелектростанція - це комплекс складних гідротехнічних споруд та обладнання. Його призначення — перетворювати енергію потоку води в електричну енергію. Гідроенергія відноситься до числа так званих відновлюваних джерел енергії, тобто практично невичерпна.[7]
2. Органи державного нагляду (контролю) в сфері рибозахисту.
Міністерство екології та природних ресурсів України (Мінприроди України) є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади у формуванні і забезпеченні реалізації державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, екологічної та у межах своєї компетенції біологічної, генетичної та радіаційної безпеки.
Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.
До завдань Держекоінспекції віднесено зокрема здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням законодавства: про охорону, використання і відтворення риби та інших водних живих ресурсів.[8]
Державне агентство водних ресурсів України (Держводагентство України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів України.
Відповідно до покладених завдань, Держводагенство здійснює зокрема розробку та встановлення режимів роботи водосховищ, комплексного призначення, водогосподарських систем і каналів, затверджує правила їх експлуатації, а також забезпечує дотримання режиму роботи водосховищ, водогосподарських систем і каналів.[9]
Держводагенство не наділено жодними повноваженнями в сфері охорони живих водних організмів, тому не буде розглядатись як контролюючий орган в питанні рибозахисту.
Державне агентство рибного господарства України (Держрибагентство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері рибного господарства та рибної промисловості, охорони, використання та відтворення водних біоресурсів, регулювання рибальства, безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства.
Відповідно до покладених завдань, Держрибводагенство зокрема:
- здійснює державний контроль технічного стану рибозахисних споруд, проведення рибозахисних заходів на водозабірних та інженерних спорудах меліоративних систем;
- веде реєстр гідротехнічних споруд рибогосподарських водних об’єктів щодо їх технічної експлуатації та використання з метою досягнення максимальної рибопродуктивності. [10]
Із наведеного переліку державних контролюючих органів та їх завдань вбачається дублювання повноважень в сфері охорони живих водних організмів, а саме: Держекоінспекцією Мінприроди та Держрибагенством Мінагрополітики.
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» утворення, реорганізація та ліквідація міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади здійснюються з урахуванням завдань Кабінету Міністрів України, а також з урахуванням необхідності забезпечення здійснення повноважень органів виконавчої влади і недопущення дублювання повноважень.
Під час здійснення державного нагляду (контролю) в частині рибозахисту, виникає перетин повноважень різних державних органів виконавчої влади, тобто виникає дублювання повноважень, що не допускається законодавством України.
Міністром Мінприроди запропоновано підпорядкувати Держрибагенство його міністерству. Питання усунення дублювання повноважень залишається відкритим.
Відповідно до ч. 7 ст. 4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» - У разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів допускають неоднозначне (множинне) трактування прав і обов’язків суб’єкта господарювання або повноважень органу державного нагляду (контролю), така норма трактується в інтересах суб’єкта господарювання.
Щодо безпосереднього здійснення заходів державного нагляду (контролю).
Держекоінспекцією, під час здійснення заходів державного нагляду (контролю), перевіряється виключно питання обладнання рибозахисними пристроями водозабору, яке включено до «Переліку питань щодо проведення панового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог законодавства про охорону і раціональне використання вод та відтворення водних ресурсів»[11](посилаючись на ст. 98 ВКУ).
Держрибагенством, під час здійснення заходів державного нагляду (контролю), перевіряється питання технічного стану рибозахисних споруд на гідротехнічних об’єктах та водозаборах, яке включено до Переліку питань для проведення планових заходів державного нагляду (контролю) [12] (посилаючись на ст.ст. 9, 17 Закону України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів»).
Слід зазначити, що зазначені вище уніфіковані форми актів не відповідають Постанові КМУ від 10.05.2018р. №342 і в майбутньому мають бути змінені.
З аналізу питань, наявних в уніфікованих форм актів перевірок Держекоінспекції та Держрибагенства вбачається «розподіл компетенції» щодо:
- перевірки рибозахисних пристроїв на водозаборі – Держекоінспекцією;
- перевірки стану рибозахисних споруд на гідротехнічних об’єктах та водозаборах – Держрибінспекцією.
На дану обставину варто звертати увагу при побудові захисту під час здійснення заходів державного нагляду (контролю) в умовах «мораторію на перевірки» та протягом двох років після його попереднього проведення.
3. Нормативне та нормативно-правове регулювання рибозахисту.
Рибозахит, окрім рибопропускних споруд, включає в себе два поняття: рибозахисні споруди (РЗС) та рибозахисні пристрої (РЗП).
Їх визначення міститься у Відомчому нормативному документі 33-2.3-04-01.
РЗП від РЗС принципово відрізняється наступним ознаками:
РЗП входять до складу водозабірних гідротехнічних споруд, РЗС є спеціальними гідротехнічними спорудами.
Можна зробити висновок, що РЗП є окремим самостійним засобом рибозахисту, оскільки (виходячи із визначення) може запобігати потраплянню особин риб у водозабори, їх травмуванню та загибелі.
Згідно п. 1.1. ВНД 33-2.3-04-01 – при проектуванні водозаборів і гідровузлів на річках, водосховищах та водоймах рибогосподарського призначення необхідно передбачати попереднє узгодження з органами рибоохорони типу рибозахисних та рибопропускних споруд, місця їх розміщення. (Зміст даного пункту доводиться трактувати як перелік трьох різних понять: річка, водосховище, водоймах рибогосподарського призначення, оскільки останнє поняття вужче за поняття річка, водосховище).
Відповідно до п. 2.3. ВНД 33-2.3-04-01 – Вибір типу, компонування та конструкції рибозахисних споруд у складі водозаборів слід виконувати виходячи з умов забезпечення: подачі споживачу розрахункової витрати води; нормальної ефективності рибозахисту, яка повинна забезпечити не менше 70% збереження риб промислових видів розміром 12 мм і більше.
Зі змісту Таблиці 2.1 «Рибозахисні споруди та пристрої» вбачається поділ рибозахисних споруд та пристроїв на групи (за способом захисту риб):
- загороджувальні (плоскі фільтруючі екрани, об’ємні фільтруючі споруди та пристрої);
- відгороджувальні (гідравлічні);
- біоактивні (акустичні).
Відповідно до Примітки до таблиці 2.1. «Рибозахисні споруди та пристрої»:
В таблиці наведено групи, види і типи відомих рибозахисних споруд та пристроїв, застосування яких при наведених витратах води є найефективнішим та економічно виправданим; інші типи рибозахисних споруд та пристроїв допускається застосовувати тільки у разі узгодження з Головрибводом Держрибгоспу України (ліквідовано).
Наступним нормативним документом, який опосередковано стосується рибозахисту є ДБН В.2.4-3:2010[13] (прийнятий взамін СНіП 2.06.01-86 «Підпірні стіни, судноплавні шлюзи, рибопропускні і рибозахисні споруди» який регулював встановлення лише РЗС).
ДБН В.2.4-3:2010 містить деякі пункти, які стосуються живих водних організмів:
п. 1.2.3 – При проектуванні гідротехнічних споруд необхідно передбачити технічні рішення, які забезпечать оптимізацію екологічної взаємодії їх і природного комплексу і запобігатимуть неприпустимим наслідкам цієї взаємодії. Повинні бути розроблені біотехнічні заходи щодо збереження рідких видів рослин, риб, тварин, птахів на ділянках безпосереднього впливу основних гідротехнічних споруд, водоймищ, нижніх б'єфів, каналів. При цьому повинні розглядатися як умови будівництва гідротехнічних споруд, так і умови їх експлуатації.
п. 1.4.7 - При проектуванні гідротехнічних споруд слід розглядати можливість і техніко-економічну доцільність використання напору, що створюється на гідровузлах транспортного, меліоративного, рибогосподарського й іншого призначення, для цілей енергетики (видобутку електроенергії).
Вирішення природоохоронних питань повинно виконуватися згідно з ДБН А.2.2-1.
Аналіз ДБН В.2.4-3:2010 не дав відповіді на питання встановлення РЗС чи РЗП, оскільки не містить жодних положень щодо даних споруд чи пристроїв.
ДБН А.2.2-1-2003 СКЛАД І ЗМІСТ МАТЕРІАЛІВ ОЦІНКИ ВПЛИВІВ НА НАВКОЛИШНЄ СЕРЕДОВИЩЕ (ОВНС) ПРИ ПРОЕКТУВАННІ І БУДІВНИЦТВІ ПІДПРИЄМСТВ, БУДИНКІВ І СПОРУД встановлює будівельні норми щодо порядку розроблення матеріалів ОВНС у складі проектної документації на нове будівництво, розширення, реконструкцію та технічне переоснащення об'єктів промислового та цивільного призначення.
Метою ОВНС є визначення доцільності і прийнятності планованої діяльності і обгрунтування економічних, технічних, організаційних, санітарних, державноправових та інших заходів щодо забезпечення безпеки навколишнього середовища.
Одним із компонентів ОВНС при проектуванні є врахування питання водного середовища. Так, згідно п. 2.19 у матеріалах, що характеризують поверхневі води, стисло наводяться загальні відомості про водні об'єкти, основні дані щодо їх водозбірних басейнів і господарського використання, наявність пунктів спостережень за їх станом. При оцінці впливів планованої діяльності на стан поверхневих вод і основних угрупувань водних організмів розглядають, зокрема біологічні характеристики, включаючи видовий склад, чисельність, біомасу і біопродуктивність основних гідробіонтів, біоперешкоди їх існування та ін. [14]
ДБН А.2.2-1-2003 містить у Додатку Е перелік видів діяльності та об'єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку, згідно Постанови КМУ від 27 липня 1995р. № 554, яка втратила чинність. Серед перелічених видів діяльності міститься будівництво гідроенергетичних і гідротехнічних споруд і меліоративних систем.
Заключним нормативним документом, який регулює рибозахист є СНіП 2.06.07-87 «Подпорные стены, судоходные шлюзы, рыбопропускные и рыбозащитные сооружения»
Настоящие строительные нормы и правила распространяются на проектирование вновь строящихся и реконструируемых гидротехнических сооружений: подпорных стен, судоходных шлюзов, рыбопропускных и рыбозащитных сооружений.
Проектирование рыбопропускных и рыбозащитных сооружений независимо от их класса должно выполняться на основании ихтиологических изысканий и экологических исследований.
Согласно п. 4.27. Рыбозащитные сооружения необходимо предусматривать с целью предупреждения попадания, травмирования и гибели личинок и молоди рыб на водозаборах и отвода их в рыбохозяйственный водоем.
СНіП 2.06.07-87 регулює виключно питання РЗС (п. 4.27-4.45 СНіП 2.06.07-87), не містить жодної згадки про РЗП як такі.
Відсутні інші нормативні документи технічного характеру, які регулюють порядок встановлення рибозахисту на водозабірній споруді чи гідротехнічній споруді в Україні.
Враховуючи зміст зазначених вище ДБН, СНіП, які поширюються на проектування, нове будівництво, розширення та реконструкцію гідротехнічних споруд, нажаль не регулюють питання встановлення рибозахисних пристроїв.
ВНД 33-2.3-04-01 регулює питання проектування рибозахисних та рибопропускних споруд, а щодо «рибозахисних пристроїв» визначають зміст поняття, типи та порядок їх ефективного використання (встановлення).
Нормативно-правове регулювання рибозахисту.
ВКУ встановлює обов’язок використання водозабірних споруд із РЗП.
Відповідно до ст. 97 ВКУ - До основних заходів для забезпечення охорони і відтворення рибних запасів, водних тварин і рослин належить обладнання рибозахисними пристроями водозабірних та інших споруд відповідно до затверджених проектів, будівництво риборозплідників, штучних нерестовищ, рибопропускних споруд, підготовка ложа водоймища тощо.
Згідно ст. 98 ВКУ - Забороняється введення в дію: водозабірних споруд без рибозахисних пристроїв та облаштованих відповідно до затверджених проектів зон санітарної охорони водозаборів; гідротехнічних споруд - до повної готовності пристроїв для пропускання паводкових вод і риби відповідно до затверджених проектів.
ВКУ забороняє введення в дію (не ототожнює із введенням в експлуатацію) водозабірних споруд без РЗП, а РЗС взагалі не згадує.
Закон України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів» (надалі - Закон про рибне господарство) надає право на перевірку РЗС, забороняє експлуатацію водозабірних споруд без РЗП.
Відповідно до ст.9 Закону про рибне господарство - до повноважень Держрибагенства, відповідно до покладених на нього завдань, належать здійснення державного контролю технічного стану рибозахисних споруд, проведення рибозахисних заходів на водозабірних та інженерних спорудах меліоративних систем.
Згідно ч.2 ст.17 Закону про рибне господарство - експлуатація водозабірних споруд та інших об'єктів, застосування технологій без рибозахисних пристроїв забороняється.
Закон про рибне господарство надає повноваження Держрибагенству перевіряти технічний стан РЗС, одночасно надаючи право заборонити експлуатацію водозабірних споруд у випадку відсутності РЗП.
Таким чином, факт відсутність РЗП на водозабірній споруді є підставою для заборони експлуатації водозабірної споруди.
Сам по собі факт наявності РЗП на водозабірній споруді (Законом про рибне господарство не вказано критеріїв ефективності, типовості, робочого стану РЗП тощо) перешкоджатиме прийняттю рішення про заборону експлуатації відповідного водозабірного пристрою.
Окрім того, ч.3 ст.17 Закону про рибне господарство - зобов’язує осіб, які здійснюють експлуатацію гідротехнічних споруд рибогосподарських водних об'єктів (їх частин), утримувати в належному технічному стані рибогосподарські та рибозахисні споруди, дотримуватися вимог технологічних, ветеринарно-біологічних, санітарно-епідеміологічних заходів та своєчасно проводити їх капітальний ремонт.
Виходячи із зазначеного вище, відповідальність за утримання в належному технічному стані рибогосподарських та рибозахисних споруд, дотримування вимог технологічних, ветеринарно-біологічних, санітарно-епідеміологічних заходів та своєчасності проведення їх капітального ремонту - лежить на особах, які здійснюють експлуатацію гідротехнічних споруд рибогосподарських водних об'єктів (їх частин).
Перелік офіційно зареєстрованих рибогосподарських водних об’єктів в Україні можливо переглянути в Державному реєстрі рибогосподарських водних об’єктів (їх частин) за посиланням: https://drrvo.gov.ua/#id_83
Ведення реєстру здійснюється згідно Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 р. № 979.
Статус водного об’єкту, а отже і статус гідротехнічної споруди, має важливе значення для розмежування водних об’єктів, виходячи із колізії правових норм та технічних норм, які регулюють встановлення рибозахисту на водозабірних та гідротехнічних спорудах.
4. Рибозахисні пристрої, як окремі засоби рибозахисту.
Рибозахисні пристрої входять до складу водозабірних гідротехнічних споруд і є окремим, самостійним засобом рибозахисту, оскільки можуть запобігати потраплянню особин риб у водозабори, їх травмуванню та загибелі.
Аналізуючи змісту ВНД 33-2.3-04-01, можна зробити висновок, що для встановлення рибозахисного пристрою:
- не передбачено необхідності проведення дворічних іхтіологічних досліджень;
- не передбачено необхідності здійснювати проектування на підставі рибоводно-біологічних обґрунтувань з виконанням іхтіологічних вишукувань і екологічних досліджень;
- не передбачено необхідності дотримання вимог СНіП 2.06.08 та СНіП П-23, щодо вимог до матеріалів конструкцій;
- не передбачено обов’язкової експертизи та затвердження в органах рибоохорони проектів рибозахисних пристроїв.
Без додаткового узгодження, можна встановлювати наступні типи РЗП:
| Рибозахисні пристрої | ||
| Групи (за способом захисту) | Види | Типи |
| Загороджувальні | Об’ємні фільтруючі пристрої | Оголовки з потокоутво-рювачами (РОП) |
| Біоактивні | Акустичні | Акустичні рибозахисні пристрої («Маяк», «Цикада») |
Інші типи рибозахисних пристроїв допускається застосовувати тільки у разі узгодження з Головрибводу Держрибгоспу України, який було ліквідовано.
Головне управління охорони, відтворення водних живих ресурсів і регулювання рибальства (Головрибвод) – ліквідовано в 2005р., правонаступник - Державна інспекція охорони, відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства (Держрибінспекція), також ліквідована (25.08.2009р. номер запису 1 074 111 0012 007965) правонаступника визначити не вдалось.
Питання узгодження іншого типу РЗП із державним органом виконавчої влади, до завдань (повноважень) якого не віднесено здійснення таких узгоджень та за відсутності єдиної методики чи порядку, який би передбачав регламентацію порядку узгодження інших типів РЗП, ніж ті які вказані у ВНД 33-2.3-04-01, не відповідає принципам та засадам антикорупційної політики держави (вихід за межі наданих посадовим особам службових повноважень).
Узгодження інших типів РЗП, ніж тих які вказані у ВНД 33-2.3-04-01, на практиці призведе до необхідності подання запиту на узгодження РЗП до правонаступника Держрибінспекції.
Враховуючи фактичну відсутність правових підстав для такого узгодження, закономірно розраховувати на відповідь про неможливість надання узгодження типу РЗП, з огляду на відсутність повноважень надавати таке узгодження.
В загальному, рибозахисні пристрої не отримали чіткого нормативного (технічного) регулювання порядку їх встановлення, окрім наведеного у ВНД 33-2.3-04-01.
Необхідність виготовлення проекту на встановлення РЗП можна прослідкувати лише зі змісту ст. 97 ВКУ «…обладнання рибозахисними пристроями водозабірних та інших споруд відповідно до затверджених проектів…», оскільки не вказано органу, який має затверджувати проект встановлення РЗП, цілком логічно припустити достатність його затвердження власником, або користувачем водозабірної гідротехнічної споруди.
Так, у ВНД 33-2.3-04-01 містяться наступні пункти:
п. 2.17. Рибозахисні оголовки типу РОП в періоди їх експлуатації повинні встановлюватися нижче мінімального рівня води у вододжерелі так, щоб їх поверхневі води не оголювалися при спадах, хвильових явищах і не стикалися з льодовим покривом. При наявності судноплавства місця розміщення оголовків повинні позначатися відповідними навігаційними знаками. В між експлуатаційні періоди оголовки типу РОП необхідно виймати з води.
п. 2.18 Зонтичні рибозахисні оголовки («зонтики») слід встановлювати в придонному положенні, забезпечуючи заглиблення нижньої кромки корпусу пристрою не менше як на 3 м від мінімального рівня води, при якому можна експлуатувати водозабір. Вертикальне розміщення оголовка повинно забезпечувати такі умови роботи рибозахисного пристрою, за яких не відбувається розмивання дна потоками води, що відбиваються, а оголовок не засмічується донними відкладеннями.
п. 2.20 ВНД 33-2.3-04-01 - Планове розміщення акустичних рибозахисних пристроїв повинно передбачати взаємне перекриття зон гарантованої ефективної дії суміжних випромінювачів не менш як на 30%.
Щодо сертифікації РЗП.
В цілому, рибозахисні пристрої не було внесено до Переліку продукції, що підлягає обов’язковій сертифікації в Україні», затвердженому Наказом Держпродспоживстандарту України від 01.02.2005р. №28 (станом на 16.03.2018р. втратив чинність), отже рибозахисні пристрої не підлягали обов’язковій сертифікації.
На сьогодні, у зв’язку із втратою чинності Декрету Кабміну від 10 травня 1993 року № 46-93 «Про стандартизацію і сертифікацію» - скасовується обов’язкова сертифікація продукції, що виконувалась відповідно до цього Декрету.
На ряду із Декретом, втратили чинність Закон України «Про підтвердження відповідності», Закон України «Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності», «Перелік Переліку продукції, що підлягає обов’язковій сертифікації в Україні», затверджений Наказом Держпродспоживстандарту України від 01.02.2005р. №28.
Закон України «Про технічне регулювання і оцінку відповідності» регулює відносини, що виникають у зв’язку з розробленням та прийняттям технічних регламентів і передбачених ними процедур оцінки відповідності, їх застосуванням стосовно продукції, яка вводиться в обіг, надається на ринку або вводиться в експлуатацію в Україні, а також здійсненням добровільної оцінки відповідності.
Відповідно до положень зазначеного вище Закону, цілями прийняття технічних регламентів є захист життя та здоров’я людей, тварин і рослин, охорона довкілля та природних ресурсів, забезпечення енергоефективності, захист майна, забезпечення національної безпеки та запобігання підприємницькій практиці, що вводить споживача (користувача) в оману. Технічні регламенти розробляються, приймаються та застосовуються на основі принципів, установлених Угодою Світової організації торгівлі про технічні бар’єри у торгівлі, що є додатком до Марракеської угоди про заснування Світової організації торгівлі 1994 року.
Перелік прийнятих технічних регламентів наведено за посиланням: http://csm.kiev.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=111&Itemid=66&lang=uk
Серед найбільш дотичних до рибозахисних пристроїв технічних регламентів можна виокремити наступні:
Технічний регламент низьковольтного електричного обладнання (Постанова КМУ від 16 грудня 2015р. № 1067);
Технічний регламент з електромагнітної сумісності обладнання (Постанова КМУ від 16 грудня 2015р. № 1077);
Технічний регламент радіообладнання (Постанова КМУ від 24 травня 2017р. №55).
При імпорті, або придбані на території України рибозахисного пристрою необхідно додатково вивчити питання його відповідності технічним регламентам, або встановити необов’язковості такої відповідності.
Для прикладу, в якості рибозахисного пристрою на об’єктах гідроенергетики, перед водозабірною гідротехнічною спорудою, встановлюють електронне обладнання для відлякування риб.
Обладнання працює за принципом створення коротких електричних імпульсів та їх передачі через встановлені у воді електроди. Короткі електричні імпульси, які поширюються у воді в радіусі встановленого електроду, відлякуючи живих водних організмів задовго від радіусу водозабору де виникає стрімкий потік води і таким чином створюється захисний бар’єр перед водозабірним пристроєм. Створюється буферна зона перед водозабором. Риба не травмується через фізичний контакт із металевими конструкціями інших типів РЗС чи РЗП.
Такі пристрої успішно використовуються на водозабірних гідротехнічних спорудах, як Україні, так і на території країн ЄС.
Одним із виробників рибозахисних пристроїв є словацька компанія СТМ Енерджі (STM Energy, s.r.o.). Рибозахисні пристрої якої встановлено, щонайменше на трьох українських малих гідроелектростанціях, де доказали свою ефективність експлуатації протягом більше трьох років.
Описане вище електронне обладнання для відлякування риб можна віднести до біоактивних акустичних рибозахисних пристроїв.
Встановлення такого обладнання в якості рибозахисного пристрою не потребуватиме проведення іхтіологічних досліджень, розроблення проектів, їх погоджень компетентними державними органами, як того вимагає ВНД 33-2.3-04-01 для рибозахисних та рибопропускних споруд.
5. Україна - ЄС.
Відповідно до Угода про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, яка повністю вступила в силу 01.09.2017р., євро інтеграційні заходи поступово адаптують та гармонізують законодавство України із acquis communautaire (правова система ЄС, яка включає акти законодавства ЄС (але не обмежується ними), прийняті в рамках ЄС, спільної зовнішньої політики та політики безпеки, співпраці у сфері юстиції та внутрішніх справ).
Європейської політики сусідства відокремлена від процесу розширення. Отже, формально Україна не є учасницею цього процесу. Питання членства України в Європейському Союзі наразі – теоретичне. Але Україна має можливість інтегруватися з Євросоюзом завдяки Угоді про асоціацію. Угода про асоціацію забезпечить значну гармонізацію законодавства України із законодавством Європейського Союзу. Передбачена угодою Поглиблена та всеосяжна зона вільної торгівлі дозволить інтеграцію до спільного ринку Євросоюзу.[15]
Досвід ЄС, законодавчі акти та директиви ЄС з питань захисту навколишнього середовища, а також положення ратифікованих Україною міжнародних договорів можуть стати в нагоді при розробленні довгострокових стратегій впровадження рибозахисних заходів на об’єктах гідроенергетики.
Вивчення усіх дотичних питанню рибозахисту директив і законодавчих актів ЄС потребує значного часу, тому об’єктивно не може бути висвітлене в даній статті.
Мінприроди активно співпрацює із Європейською екологічною агенцією (ЄЕА).
Пріоритети співпраці між Україною та ЄС у сфері охорони навколишнього середовища визначені в Угоді про партнерство і співробітництво між Україною і Європейськими Співтовариствами та їх державами-членами, а також в Плані дій Україна-Європейський Союз.
До компетенції ЄЕА відносяться директиви, більшість яких потрібно буде адаптувати у рамках зобов’язань по Угоді про асоціацію та у рамках створення зони вільної торгівлі між Україною та ЄС. Однак, при умові повної участі без права голосу потрібно буде адаптувати нормативно-правові акти ЄС, які будуть визначені додатком до угоди.
ЄЕА також проводить інтенсивну міжнародну співпрацю, а також пришвидшує партнерство з сусідами ЄС та інших країн-членів в контексті Політики Сусідства ЄС (EU Neighbourhood Policy). [16]
Одночасно, Мінекономрозвитку видано ряд Наказів про прийняття європейських нормативних документів як національних стандартів України, внесення змін до національних і міждержавних стандартів та скасування певних стандартів.
У зв’язку з тим, що ці зміни можуть мати відношення до діяльності виробників та імпортерів продукції, рекомендується імпортерам перевірити чи не торкнулися вони безпосередньо продукції, що імпортується в Україну.
Мінекономрозвитку планує до 2020 року створити адаптовану до вимог Світової організації та ЄС систему технічного регулювання.
При імпорті з ЄС доцільно вимагати документацію, яка підтверджує, або свідчить про непоширення на імпортований товар вимог відповідності технічному регламенту (Директивам ЄС Європейського Парламенту та Ради про гармонізацію законодавства держав-членів стосовно певного виду товарів).
6. Узагальнення.
Необхідність встановлення рибозахисного пристрою на водозаборах визначено Водним кодексом України (ст. 98) та Законом України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів» (ст. 17), нормами яких встановлено заборону використовувати водозабір без рибозахисного пристрою.
Законодавством України чітко не передбачено, що рибозахисні пристрої мають встановлюватись лише на водозаборі рибогосподарського водного об’єкту.
Згідно Відомчого нормативного документу 33-2.3-04-01 вбачається необхідність отримувати попереднє узгодження від органів рибоохорони типу рибозахисних та рибопропускних споруд, місця їх розміщення при проектуванні водозаборів і гідровузлів на річках, водосховищах та водоймах рибогосподарського призначення.
Для встановлення рибозахисного пристрою:
- не передбачено необхідності проведення дворічних іхтіологічних досліджень;
- не передбачено необхідності здійснювати проектування на підставі рибоводно-біологічних обґрунтувань з виконанням іхтіологічних вишукувань і екологічних досліджень;
- не передбачено необхідності дотримання вимог СНіП 2.06.08 та СНіП П-23, щодо вимог до матеріалів конструкцій;
- не передбачено обов’язкової експертизи та затвердження в органах рибоохорони проектів рибозахисних пристроїв.
В загальному, рибозахисні пристрої не отримали чіткого нормативного (технічного) регулювання порядку їх встановлення, окрім наведеного у ВНД 33-2.3-04-01.
Необхідність виготовлення проекту на встановлення РЗП можна прослідкувати лише зі змісту ст. 97 ВКУ «…обладнання рибозахисними пристроями водозабірних та інших споруд відповідно до затверджених проектів…», оскільки не вказано органу, який має затверджувати проект встановлення РЗП, цілком логічно припустити достатність його затвердження власником, або користувачем водозабірної гідротехнічної споруди.
Встановлення обладнання РЗП на водозаборі гідротехнічної споруди, яка в сфері гідроенергетики є частиною трубопроводу, або частиною дериваційного каналу, або частиною греблі, не потребує подання повідомлень про початок здійснення будівельних робіт, оскільки таким не являється.
Щодо встановлення в якості РЗП електронного обладнання для відлякування риб, рекомендується чітко зазначати в його назві «Біаоктивний акустичний рибозахисний пристрій …». Такий РЗП слід встановлювати перед водозабором згідно проекту, погодженого власником, або користувачем гідротехнічної споруди.
Встановлення інших типів РЗП, ніж ті які вказані у ВНД 33-2.3-04-01, на практиці призведе до необхідності подання запиту на узгодження «нетипових» РЗП до правонаступника Держрибінспекції.
Факт встановлення РЗП («Біаоктивний акустичний рибозахисний пристрій…») на водозаборі гідротехнічної споруди, який буде підтверджуватись бухгалтерською документацією (договір, видаткова накладна, акт введення обладнання в експлуатацію, акт виконаних робіт щодо встановлення РЗП тощо), а також затвердженим проектом (робочим проектом) на встановлення РЗП - перешкоджатиме контролюючим органам прийняти законне рішення, щодо заборони експлуатації водозабору (п.4 ч.1 ст. 98 ВКУ, ч.2 ст.17 Закону про рибне господарство).
З аналізу питань, наявних уніфікованих форм актів перевірок Держекоінспекції та Держрибагенства вбачається «розподіл компетенції» щодо:
- перевірки рибозахисних пристроїв на водозаборі – Держекоінспекцією;
- перевірки стану рибозахисних споруд на гідротехнічних об’єктах та водозаборах – Держрибінспекцією.
Поєднує ці два контролюючі органи лише негативний для ГЕС наслідок – заборона експлуатації водозабірної гідротехнічної споруди (встановлена в судовому порядку). Неоднозначність та множинність повноважень різних органів державної влади в питанні РЗП фактично надає обом органам право вимагати заборони експлуатації водозабору без РЗП.
Нагадаємо, що державний нагляд (контроль) здійснюється за принципами: неприпустимості дублювання повноважень органів державного нагляду (контролю) та неприпустимості здійснення заходів державного нагляду (контролю) різними органами державного нагляду (контролю) з одного й того самого питання.
Здійснення заходів державного нагляду (контролю) різними органами державного нагляду (контролю) з одного й того самого питання заборонено.
Використання в конструкції водозабору гідротехнічної споруди лише «металевих сіток» в якості РЗП може бути поставлене під сумнів контролюючими органами, в силу їх невідповідності рибозахисним спорудам та пристроям, зазначеним таблиці 2.1. ВНД 33-2.3-04-01, невідповідності технічним характеристикам (кут відносно потоку у водопідвідному каналі, площа екранів, рибо відвідний тракт, відповідність діаметрів отворів іхтіологічним дослідженням тощо) визначеним у СНіП 2.06.07-87.
Відсутність чіткого розмежування, на законодавчому рівні, необхідності встановлення РЗП на водозаборах гідротехнічних споруд рибогосподарських водних об’єктів та водних об’єктів іншого призначення, дозволяє контролюючим органам перевіряти водозабори на будь-яких водних об’єктах, а судовий захист порушених такими перевірками прав – складним та неоднозначним процесом.
Співвідношення між витратами на встановлення та обслуговування РЗП у вигляді електронного обладнання для відлякування риб і можливими витратами на захист та втратами від заборони експлуатації водозабору ГЕС, має стати вирішальним фактором для прийняття відповідного рішення керівництвом ГЕС.
8. Судова практика, комплаенс.
Судова практика з питання рибозахисних споруд та рибозахисних пристроїв в середньому налічує два десятки рішень. В загальному, судові рішення стосуються наслідків проведення перевірок, їх оскарження або позовів про заборону експлуатації водозаборів.
До уваги пропонується декілька наступних кейсів:
1. Фабула справи: перекачувальні насосні станції 1969-1994р.р. побудови, їх проекти не передбачали встановлення РЗП. Не експлуатуються на момент перевірки. Будівельні норми і правила 2.06.01-86, 2.04.02-84, 2.06.07-87, відомчий нормативний документ 33-2.3-04-1 «Рибозахисні і рибопропускні споруди» на думку Позивача - поширюються на розміщення, проектування, будівництво, реконструкцію саме нових гідротехнічних споруд.
Перша інстанція: позов задоволено, припис скасовано.
http://reyestr.court.gov.ua/Review/27833157
Апеляційна інстанція: визнала висновки першої інстанції помилковими, скасувала рішення.
http://reyestr.court.gov.ua/Review/37522140
2. Фабула справи: на керівника АТ складено адмінпротокол, доказів експлуатації водозабірної споруди АТ не надано. Припис скасовано.
http://reyestr.court.gov.ua/Review/27440664
3. Фабула справи: в ході перевірки допущено процесуальні порушення (в акті не вказано виявлених порушень), з цих підстав припис скасовано. Позов задоволено.
http://reyestr.court.gov.ua/Review/24838996
4. Фабула справи: зобов'язано надати на узгодження до Рибінспекції проекти рибозахисного пристрою, що є у списку СНиП 2.06.07-87 або ВНД 33-2.3-04-01 та встановити рибозахисний пристрій в термін, було обстежено РЗП – припис – адмінпротокол – в його оскарженні по КУАП відмовлено – припис залишили дійсним. В позові відмовили.
http://reyestr.court.gov.ua/Review/26178318
5. Фабула справи: припис по Яблунівській ГЕС. Позапланова перевірка без участі представників ГЕС, відновлення роботи раніше збудованої ГЕС згідно вимоги Комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій. Відновлення роботи не є реконструкцією. Згідно Паспорту – гірська річка не використовується для рибогосподарських потреб. ГЕС не на рибгосподарському об’єкті. Позов задоволено. Припис скасовано.
http://reyestr.court.gov.ua/Review/40419856
6. Фабула справи: не встановлено РЗП на Юрпільській ГЕС, допустили до позапланової перевірки перевіряючих, оплатили адмін. штраф, а потім оскаржували результати перевірки посилаючись на недодержання вимог її призначення, хоч фактично допустили перевіряючих. Відмовлено. Приписи залишено в силі.
Перша інстанція: http://reyestr.court.gov.ua/Review/72618838
Апеляція http://reyestr.court.gov.ua/Review/74198275
7. Фабула справи: безліч порушень, в тому числі неоформлена з/д, водозабір без РЗП. Строк усунення недоліків до 01.03.2018, а позов подано Держекоінспекцією про зупину підприємства 01.01.2018, тобто до строку усунення недоліків.
Суд першої інстанції вважав що вимога щодо застосування заходів державного нагляду (контролю) до завершення строку, визначеного у приписі, не може бути застосована.
Суд першої інстанції – Відмовив Держекоінспекції.
http://reyestr.court.gov.ua/Review/72588509
Апеляційна інстанція – позов Держекоінспекції задоволено.
(Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб'єкта господарювання), санкцію у вигляді зупинки підприємства застосовано судом апеляційної інстанції.
http://reyestr.court.gov.ua/Review/74329305
Судова практика в питанні РЗП є досить персоніфікованою та диспозитивною, виходить від безпосередніх виробничих обставин та порядку експлуатації гідротехнічних споруд, процесуальних помилок, допущених контролюючими органами, та інших обставин.
Судова практика у даному питанні є незначною, тому говорити про однозначну правову позицію зарано.
Необхідно будувати власну правову моделі майбутнього захисту, виходячи із аналізу комплаенс-ризиків.
Комплаенс (англ. compliance — відповідність) — це здатність компанії відповідати нормам та правилам, як зовнішнім, так і внутрішнім. Бути відповідальним за ведення бізнесу. І не на словах, на ділі. Якщо підприємство не контролюєте зони ризику, то у підсумку понесете збитки, не тільки фінансові, а й репутаційні. При цьому потрібно усвідомлювати, що навіть якщо компанія вирішила повністю відповідати нормам закону та прийняла для цього всі заходи, це не означає, що така компанія захищена від виникнення комплаенс-ризиків.
Комплаенс-ризики — це потенційні втрати і юридичні санкції через недотримання законів або правил. [17]
Провідна міжнародна аудиторська компанія Baker Tilly визначає шість основних областей, де можуть проявитися комплаєнс-ризики. Причому, критична ситуація в одній області може спричинити за собою виникнення відповідальності в іншій. Виділяють наступні сфери ризиків: операційна діяльність, здоров'я та безпека на робочому місці, корупція та шахрайство, соціальна відповідальність, а також екологія та навколишнє середовище.
Питання екології та навколишнього середовища для ГЕС являється одним із перших при комплексному визначенні комплаенс-ризиків, адже маніпулюючи питанням екології треті особи можуть здійснювати рейдерські атаки на підприємство.
З метою недопущення негативних наслідків для підприємства, які можуть виникнути за результатами проведених заходів державного нагляду (контролю) у вигляді направлення приписів, з одночасним зверненням до суду щодо заборони експлуатації водозабірних споруд, доцільно вести систематичний компетентний внутрішній аудит (взаємно не підпорядкованими працівниками підприємства) по напрямкам дотичним до питань охорони навколишнього природного середовища та аналізу технічних документів на введені в експлуатацію об’єкти генерації електричної енергії, з обов’язковим врахуванням змін до законодавства України в цій галузі права.
[1] Закон "Про тваринний світ" від 13.12.2001 N 2894-III (ст..26)
[2] Закон "Про Загальнодержавну програму розвитку рибного господарства України на період до 2010 року" від 19.02.2004 N 1516-IV)
[3] Постанова КМ "Про затвердження Порядку здійснення любительського і спортивного рибальства" від 18.07.1998 N 1126
[4] Наказ "Про затвердження Положення про організацію та порядок здійснення технічного нагляду за гідротехнічними спорудами воднотранспортного комплексу" від 16.01.2014 N 21
[5] Наказ "Про затвердження Правил безпеки при експлуатації каналів, трубопроводів, інших гідротехнічних споруд у водогосподарських системах" від 03.04.2012 N 661
[6] ВР України, Закон "Про аквакультуру" від 18.09.2012 N 5293-VI
[7] https://ukrenerho.com/gidroelektrostantsiya-ges/
[8] Положення про Державну екологічну інспекцію України
[9] Положення про Державне агентство водних ресурсів України
[10] Положення про Державне агентство рибного господарства України
[11] http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1289-17
[12]http://darg.gov.ua/_normativna_baza_vidpovidno_do_0_1_0_1300_1.html?search=%D3%ED%B3%F4%B3%EA%EE%E2%E0%ED%E0%20%F4%EE%F0%EC%E0%20%E0%EA%F2%F3
[13] http://profidom.com.ua/v-2/v-2-4/1704-dbn-v-2-4-32010-gidrotehnichni-sporudi-osnovni-polozhenna
[14]Джерело: http://www.zhiva-planeta.org.ua/upload/dbn-a-2-2-1-2003.pdf
[15] http://association4u.com.ua/index.php/uk/2-uncategorised/130-association-agreement-in-ukraine-sum-up-workshop
[16] Джерело: https://menr.gov.ua/content/evropeyska-ekologichna-agenciya.html
[17] http://www.bakertilly.ua/news/id1521