Корисні копалини Туркменістану

Загальна характеристика ред.

Найважливіші корисні копалини Т.: нафта і горючий газ, гірничохімічна та індустріальна сировина, а також нерудні буд. матеріали. На 2001 р. мінерально-сировинна база країни представлена 162 родов. к.к. із затвердженими запасами, в тому числі: целестину — 2; мінер. солей — 10 (7 — натрію, 3 — калію); каоліну — 2; самородної сірки — 2; вугілля — 3; бентоніту — 1; озокериту — 2; бариту — 7; природних пігментів — 1; карбонатної сировини для содового виробництва — 2; мармурового оніксу — 2; буд. м-лів — 128. Головні к.к. Т. представлені в табл.

Таблиця. — Основні корисні копалини Туркменістану станом на 1998–1999 рр.

Корисні копалини	Запаси		Вміст корисного компоненту в рудах, %	Частка у світі, %
Корисні копалини	Підтверджені	Загальні	Вміст корисного компоненту в рудах, %	Частка у світі, %
Нафта, млрд т З шельфом Каспійського м.,	0,160	До 12,0		0,1
Природний горючий газ, млрд м³	2860-3000			1,9
Вугілля, млн т	25	800

Окремі види корисних копалин ред.

Див. також Нафта і природний газ Туркменістану

Нафта і газ є головним багатством країни. У Т. на кінець ХХ ст. виявлено 19 нафт. і газонафт. та 65 газових родовищ. Півн.-зах. райони Т. входять до складу Південно-Каспійської нафтогазоносної провінції. Родов. зах. частини Т. (Прибалханський район) входять до складу Прибалхано-Апшеронської зони нафтогазонакопичення. Нафтогазоносність півн. і зах. районів Т. пов'язана з антиклінальними зонами в неогенових відкладах, колектори виключно теригенні. Поклади пластові склепінчасті часто тектонічно або літологічно екрановані. Нафти Зах.-Туркменської западини нафтенові, метанові і проміжних типів з низьким вмістом S (0,22-0,33 %) і густиною 780–910 кг/м3. Гази метанові з підвищеним вмістом СО₂ і N₂.

За даними Міністерства нафти та газу Т. запаси газу в країні на 2000 р. становлять 45,44 млрд т в нафтовому еквіваленті. Найбільші газові родов. Т. зосереджені у центр. і сх. платформних частинах країни (Амудар'їнська газонафтоносна провінція). Зони нафтогазонакопичення пов'язані з великими тектонічними зонами валоподібних піднять осн. структурних елементів епігерцинської платформи. Газоносні теригенні і карбонатні відклади верх. юри, ниж. і верх. крейди, палеогену; нафтоносні в осн. нижньокрейдові відклади. Інтервал газоносності 420-5000 м, нафтоносності 640–2340 м. Поклади пластові склепінчасті тектонічно і літологічно екрановані. Нафта з карбонатних колекторів нафтеново-ароматичного складу, сірчиста (S до 1 %) з густиною 900 кг/м3, з теригенних — метанонафтенова з низьким вмістом S і густиною 840–880 кг/м3. Гази метанові містять до 155 г/см³ газового конденсату. Прогнозні ресурси газу в Т. оцінюються фахівцями країни в 17 трлн куб.м, з них 11.5 трлн м³ — на суші, а 5.5 трлн м³ (за оцінкою Western Atlas 1999 р.) — на Каспії. З 2860 млрд м³ доведених запасів газу (2001) близько 63 % зосереджено в Амудар'їнському бас., де розташовані найбільші газові родовища Даулетабад (доведені запаси — 707 млрд куб.м) і Яшлар (764 млрд куб.м). За даними корпорації «Туркменгаз», в останні роки спостерігається перевищення відбору газу над приростом запасів. У 2000 р. ця різниця досягла максимального за останні 5 років рівня — 35 млрд куб.м.

Південний схід туркменського сектора Каспію за результатами сейсморозвідки є найбагатшим з точки зору вуглеводневих ресурсів. За даними «Вестерн Геофізікал» запаси туркменського шельфу Каспію становлять 11 млрд тонн нафти і 5,5 трлн кубометрів газу. За оцінкою експертів компанії Dragon Oil, запаси (розвідані і заздалегідь оцінені) родовищ території «Челекен», що включає в себе три морських нафтових родовища: Челекенянгуммез, Джейтун (колишнє ЛАМ) і Джігалібег (колишнє Жданова) становлять 600 млн барелів нафти і 2,3 трлн кубічних футів газу. Тут же знаходиться і свердловина, що показала максимальний добовий дебіт — 2 тис. т [Нафтогазова Вертикаль].

Туркменські геологи на початку XXI ст. (2004) продовжують розвідувальні роботи на площах Шатут, Небітлідже, Годурдепе, Хазар, Південний Хазар, Акпартлаук, де можливе відкриття великих родовищ нафти.

Вугілля. Дрібні родов. кам. вугілля пов'язані з середньоюрськими прибережно-морськими відкладами півн. крила антикліналі Вел. Балхану. Виявлено 5 вугленосних площ (осн. — Ягманська). Потужність пологого вугільного горизонту 8-16 м. Є 2 пласта (0,4 і 0,6 м) довжиною до 1 км. Вугілля марки «Д» в пром. масштабах відоме в Туаркирському вугленосному районі. Запаси кам. вугілля категорії С2 67 млн т. Пласти потужністю 0,4-8,7 м. Родов. дорозвідане в 1991–2000 рр. Глибина залягання кам. вугілля — 150–430 м. В юрських відкладах Туаркирського вугленосного району виявлене пром. родов. бурого вугілля. Вугілля гумусове, малосірчисте (S до 0,5 %), неспікливе, зольність 20-26 %. Запаси бурого вугілля категорії С2 в півд. частині району 66,3 млн т. Перспективні також центр. і півн. частини району.

Залізні та марганцеві руди в Т. не утворюють пром. родовищ.

Алюмінієва сировина. У районі Бадхизу відоме велике родов. алуніту Зульфагар (Zulfagar) та родовище Заклинське (Zeaklinskoye).

Благородні метали. На півн.-заході країни на початку XXI ст. проводиться розвідка ряду рудопроявів Au і Ag, ресурси яких оцінюються відповідно в 15 і 30 т.

Титан-цирконієві розсипи з пром. концентраціями ільменіту, циркону, лейкоксену відомі в піщаних масивах Мешед і Гейрджани, в дельтах рік Теджен і Мургаб, в межиріччі Кушки і Кашана і в ниж. течії Кушки.

Прояви мідних руд представлені осадовими і гідротермальними генетичними типами. Перший тип поширений в Гаурдак-Кугітанзькому районі (лінзи потужністю 0,1-0,15 м, рідше до 1,5-5 м). Мінерали — малахіт і азурит. Вміст Cu 0,15-0,58 %. Числ. гідротермальні прояви в Зах. Копетдазі представлені невеликими жилами з невисоким вмістом Cu.

Молібденові руди гідротермального генезису відомі в зоні тектонічного порушення у верхньоюрських вапняках Вел. Балхану. Вміст Мо понад 1 %. Пром. концентрації Мо виявлені в пісковиках тріасу Туаркирського району. Аномальні концентрації металу пов'язані з палеогеновими глинами і горючими сланцями.

Ртуть. Числ. вияви ртутних руд контролюються зонами розривних порушень в теригенно-карбонатних відкладах ниж. крейди; потужність рудних тіл 0,2-2,5 м, вміст ртуті 0,13-0,58 %.

Поліметали. Є численні дрібні родов. свинцево-цинкових руд. Найбільші — Кугітанзьке і Базартюбінське. Залягають у вапняках верхньої юри. Поклади довж. 160–1200 м — слабконахилені рудні стовпи, рідше — лінзи або жили. Руди окиснені. Гол. рудні мінерали — смітсоніт, церусит. Сер. вміст Pb 2,77-6,21 %, і Zn 1,7-4,08 %. Гідротермальні прояви талієвих руд відомі в межах Челекенської брахіантикліналі. Осн. запаси зосереджені в осадово-епігенетичних родов., де пластові і лінзові поклади залягають на глиб. 15-25 м. У значних концентраціях целестин і барит виявлені в неогенових і четвертинних розсипах і сучасних гідротермах Челекену.

Гірничохімічна сировина представлена баритом і вітеритом, йодобромними водами, калійною, кам'яною і сульфатно-магнієвою солями, самородною сіркою. Барит і вітерит укладені в дрібних гідротермальних родов. і числ. жильних виявах у Зах. Копетдазі. Йодобромні води — важлива корисна копалина країни — поширені у відкладах мезозой-кайнозою платформних областей і у складчастих зонах (Копетдаг і Гіссар). Родов. калійних солей пов'язані з розповсюдженою (пл. бл. 300 тис. км²) на сх. Т. потужною галогенною формацією верх. юри. Окремі солепрояви є там же у комплексах ранньої крейди. Найбільші родов.: Гаурдакське, Тюбегатанзьке, Карлюкське, Карабільське, Кугітанзьке. Сумарні геол. запаси калійних солей (в перерахунку на K2O) оцінюються в 632,4 тис. т. Поклади кам. солі генетично і просторово пов'язані з родов. калійних солей. Запаси сирої кам. солі на Гаурдакському родов. — 1,97 млрд т, на Карлюкському — 9 млрд т. Родов. самосадної кам. солі виявлені в четвертинних і сучасних утвореннях зах. районів Т. Оцінені запаси самосадних кам. солей понад 2,5 млрд т. Комплексні сульфатно-магнієві солі зосереджені в сучасних самосадних родов. затоки Кара-Богаз-Гол і в пліоценових відкладах Зах. Копетдагу. Експлуатаційні запаси цих родов. 342 тис. м3 на добу. Самородна сірка представлена інфільтраційно-метасоматичними покладами (Гаурдакське родов.). Сірконосні породи приурочені до г.п. верх. юри. Сер. потужність покладів лінзо- і стовповидної форми 13,6 м.

Індустріальна сировина представлена родов. бентонітових глин, каолінів і кварцових пісків. Розвідані запаси бентонітових глин (15,5 млн т) зосереджені на Огланлінському родовищі. Родов. первинних каолінів пов'язане з каоліновою зоною ранньоюрської кори вивітрювання по кварц-полевошпатовим пісковикам тріасу Туаркирського району. Прогнозні ресурси 74 млн т.

Нерудні буд. матеріали представлені 80 родовищами: 17 родов. піщано-гравійних матеріалів (сумарні запаси буд. каменю понад 180 млн м3), 14 родов. буд. пісків (найбільше — Калінінське), 17 родов. цегельних та керамічних глин, 5 родов. керамзитових глин і аргілітів, 2 родов. цем. сировини. Відомі також родов. гіпсу, вапняку і облицювального каменю. Основними перспективними родов. за станом на 2000 р. є: Геоктепінське родов. облицювальних вапняків, Тагаринське родов. вапняків, Тюзмергенське родов. мармурових вапняків, родов. облицювальних вапняків Кайлю.

Дорогоцінні і виробні камені представлені виявами аметисту, гірського кришталю, халцедону і родов. агату та оніксу. Виявлені значні ресурси мінеральних вод, пов'язані з відкладами мезозою-кайнозою. На сх. узбережжі Каспію — йодобромні води, в Прибалханській зоні — родонові терми. Понад 100 родов. і мінеральних джерел відомо в Копетдазі і на рівнині.

Див. також ред.

Джерела ред.

Гірничий енциклопедичний словник : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — 752 с. — ISBN 966-7804-78-X.
U.S. Geological Survey, 2021, Mineral commodity summaries 2021: U.S. Geological Survey, 200 p. [Архівовано 7 серпня 2020 у Wayback Machine.], https://doi.org/10.3133/mcs2020.
Білецький В. С., Гайко Г. І. Хронологія гірництва в країнах світу. — Донецьк : Донецьке відділення НТШ : Редакція гірничої енциклопедії : УКЦентр, 2006. — 224 с.
Гайко Г. І., Білецький В. С. Історія гірництва: Підручник. — Київ-Алчевськ: Видавничий дім «Києво-Могилянська академія», видавництво «ЛАДО» ДонДТУ, 2013. — 542 с.