Відкрити головне меню

Коральковець тричінадрізаний

вид рослин
Коральковець тричінадрізаний
Corallorrhiza trifida 01 mg-k.jpg
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Вищі рослини (Streptophyta)
Надклас: Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас: Однодольні (Liliopsida)
Порядок: Холодкоцвіті (Asparagales)
Родина: Зозулинцеві (Orchidaceae)
Рід: Коральковець (Corallorhiza)
Вид: Коральковець тричінадрізаний
Біноміальна назва
Corallorhiza trifida
Châtel., 1760
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Corallorhiza trifida
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Corallorhiza trifida
EOL logo.svg EOL: 1092012
IPNI: 30219502-2
ITIS logo.svg ITIS: 894654
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 451881

Коральковець тричінадрі́заний (Corallorhiza trifida)[1] — рідкісна багаторічна рослина родини Зозулинцевих, поширена в лісах помірного поясу Північної півкулі. Сапротрофна безхлорофільна орхідея, що співмешкає із симбіотичними грибами. Реліктовий вид, занесений до Червоної книги України[2], також має охоронний статус у багатьох країнах Європи. Раніше мав обмежене застосування як лікарська рослина.

ОписРедагувати

 
Квіткова брунька

Трав'яниста рослина заввишки 7-25 (30[3]) см, геофіт. Кореневище розгалужене наче гілка коралу, білувате, вкрите дрібними горбочками завширшки 2-3 мм, без коренів. Стебло пряме, голе, тонке, жовтувато-зелене, блідо-жовте або коричнювате, майже безлисте, в нижній частині з 2-4 редукованими листками, що мають вигляд розташованих почергово лускоподібних плівчастих піхов.

Суцвіття — негуста китиця завдовжки 2-8 см, що складається з 2-12 квіток. Приквітки дуже маленькі, блідо-жовті, плівчасті. Квітконіжки скручені, значно коротші від зав'язі. Квітки завдовжки 4-6 мм, двостатеві, зигоморфні, п'ятичленні. Листочки оцвітини видовжено-ланцетні, 4-7 мм завдовжки, жовтувато- або зеленкувато-білуваті, інколи з червонувато-бурими верхівками. Губа завдовжки 2-3 мм, довгаста або овальна, трилопатева, з невеликими бічними лопатями, білувата з червонуватими смужками і цятками при основі.

Плід — еліптична коричнева коробочка, завдовжки до 7-9 мм, завширшки 5 мм, що містить 1200—1500 насінин.

Число хромосом 2n = 42.

ЕкологіяРедагувати

 
Суцвіття
 
Квітка великим планом

Рослина помірно морозостійка, тіньо- й вологолюбна, віддає перевагу плодючим, вапняковим або кислим ґрунтам. Зростає на галявинах, луках, серед чагарників, по краям боліт, у тундрових рідколіссях, тінистих сирих соснових, ялинових, ялицевих лісах на ділянках з розрідженим моховим або трав'яним покровом, а також в помірно сухих букових і мішаних лісах. На берегах річок і струмків частіше трапляється у заростях верби і перезволожених березинах. На заболочених ділянках цю рослину знаходили і на узбіччях покинутих доріг.

Оскільки у цієї орхідеї фотосинтезуючі органи (листки) рудиментарні, а стебло містить незначну кількість хлорофілу, то основним джерелом надходження поживних речовин стає мікориза гриба, з яким коральковець пов'язують симбіотичні відносини. В свою чергу гриби, з якими співмешкають ці рослини, перебувають у симбіотичному зв'язку з кореневою системою дерев (найчастіше, беріз, ялин, верб). Від мікоризи орхідея отримує близько 77 % необхідного вуглецю і 52 % азотистих речовин, отже цей вид за типом живлення є сапрофітом.

Розмножується переважно насінням, вегетативне розмноження можливе, але рідкісне. Цвітіння у різних частинах ареалу триває з кінця квітня до початку серпня, причому пізніше квітнуть рослини гірських популяцій. Плоди достигають у червні-вересні. В Україні квітне в червні-липні, плодоносить у серпні-вересні. Цвітіння триває в середньому три тижні, але рослини не квітнуть щороку, через що виявити місця зростання коральковця тричінадрізаного у природі досить складно — це потребує тривалих, кількарічних спостережень на певній ділянці. Запилювачами виступають мухи каліфориди і дзюрчалки, за їх відсутності можливе самозапилення. Насіння поширюється за допомогою вітру (анемохорія), проростає через 7-8 місяців. Молоді рослини спочатку утворюють невеличку бульбу і лише згодом формують розгалужене кореневище.

ПоширенняРедагувати

 
Недостиглі плоди

Вид має циркумбореальне розповсюдження, тобто його ареал широким кільцем охоплює усі помірні регіони Північної півкулі. В Європі коральковець тричінадрзаний трапляється практично в усіх країнах. В Азії він поширений переважно в Росії, Китаї, Кореї, Японії, Індії, Непалі, Пакистані. У Північній Америці вид знайдено в Канаді і США. Найпівнічніші популяції знайдені в Мурманській області Росії, Скандинавії та Ґренландії. В горах ця рослина також підіймається до 2000 м над рівнем моря.

В Україні найбільші осередки знаходяться на Поліссі, вони налічують по кілька сотень особин. Популяції в Карпатах, Розточчі, Опіллі, правобережному Лісостепу і Гірському Криму зазвичай складаються з кількох десятків особин.

Значення і статус видуРедагувати

 
Стиглі плоди

Загрозами для виду є випасання худоби, витоптування, лісові пожежі і осушення екотопів, меншою мірою — вирубування лісів. Коральковець тричінадрізаний занесений до Додатку II Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни та флори, що перебувають під загрозою зникнення (CITES), до Червоних списків Німеччини, Польщі[4], регіональних Червоних книг декількох областей Росії, Червоної книги Білорусі[5]. Окрім цих країн охоронні заходи щодо нього впроваджені в Італії, Литві, Латвії, ця рослина визнана зникаючою у Чехії[3].

В Україні коральковець тричінадрізаний охороняють у заповідниках «Розточчя», «Медобори», Черемському, Ялтинському гірсько-лісовому, Кримському, Карпатському, національному парку «Подільські Товтри» і Карпатському. Вид має велике наукове значення, тому ще це єдиний представник роду у флорі України.

СинонімиРедагувати

  • Corallorhiza anandae Malhotra & Balodi
  • Corallorhiza corallorhiza (L.) H.Karst.
  • Corallorhiza dentata Host
  • Corallorhiza ericetorum Drejer
  • Corallorhiza halleri Rich.
  • Corallorhiza innata R.Br.
  • Corallorhiza innata subsp. ericetorum (Drejer) Nyman
  • Corallorhiza innata var. virescens (Drejer) Farr
  • Corallorhiza intacta Cham. & Schltdl.
  • Corallorhiza integra Châtel.
  • Corallorhiza jacquemontii Decne.
  • Corallorhiza nemoralis Sw. ex Nyman
  • Corallorhiza neottia Scop.
  • Corallorhiza occidentalis Bach.Pyl.
  • Corallorhiza trifida var. ericetorum (Drejer) Rchb.f.
  • Corallorhiza trifida f. ericetorum (Drejer) Soó
  • Corallorhiza trifida var. integra (Châtel.) Schinz & Thell.
  • Corallorhiza trifida f. integra (Châtel.) Soó
  • Corallorhiza trifida f. suaveolens Bordz.
  • Corallorhiza trifida f. verna (Nutt.) P.M.Br.
  • Corallorhiza trifida var. verna (Nutt.) Fernald
  • Corallorhiza trifida subsp. virescens (Drejer) Løjtnant
  • Corallorhiza trifida var. virescens (Drejer) Farw.
  • Corallorhiza trifida var. virescens (Farr) Fernald
  • Corallorhiza verna Nutt.
  • Corallorhiza virescens Drejer
  • Corallorhiza wyomingensis Hellm. & K.Hellm.
  • Cymbidium corallorhiza (L.) Sw.
  • Epidendrum corallorhizon (L.) Poir.
  • Epipactis corallorhiza (L.) Crantz
  • Helleborine corallorhiza (L.) F.W.Schmidt
  • Neottia corallorhiza (L.) Kuntze
  • Ophrys corallorhiza L.[1]


ДжерелаРедагувати

  1. а б The Plant List.(англ.)
  2. Коральковець тричінадрізаний у Червоній книзі України. — Процитовано 17 січня 2015.
  3. а б Коральковець тричінадрізаний[недоступне посилання з липень 2019] на сайті Клубу орхідеїстів Брно.(чеськ.) — Процитовано 19 жовтня 2016.
  4. Zbigniew Mirek, Kazimierz Zarzycki: Red list of plants and fungi in Poland. Czerwona lista roślin i grzybów Polski. Kraków: IB PAN, 2006.(пол.)
  5. Червона книга Республіки Білорусь.(рос.) — Процитовано 19 жовтня 2016.