Копіювання сутр

практика переписування вручну буддійських сутр, яка була поширена в східній Азії

Копіювання сутр — практика переписування вручну буддійських сутр, яка була поширена в східній Азії.

Фрагмент Діамантової сутри, що його переписав вручну Чжан Цзічжі[zh] (кит. 张即之) 18 липня 1253 року за правління династії Сун

Загальні відомості ред.

В буддизмі копіювання сутр вважають одним із різновидів благодіяння (пунья)[1][2]. До шанобливих діянь належать також запам'ятовування сутр та читання їх напам'ять[2]. З точки зору буддизму, зусилля, які йдуть щоб скопіювати сутри, показують благочестивість людини[1], готовність присвячувати себе цій справі повністю, оскільки ця діяльність містить в собі: релігійне служіння, літературу та каліграфію[3]. В давні часи поширеними були пожертви ченцям, які копіювали та могли цитувати сутри напам'ять і такий вид меценатства ставав сімейною справою[2].

Історія ред.

Практика копіювання сутр походить з Китаю[3]. Звідти в третьому столітті вона поширилась на Корею[3]. Копіювання сутр набуло надзвичайної популярності в Японському суспільстві періоду Нара (710–794)[4]. В Японії існує велика кількість пагорбів сутр — археологічних пам'яток на тих місцях, де закопували в землю тексти зі скопійованими сутрами.

Примітки ред.

  1. а б Atkinson, Alan G. (1994). Catalogue, with introduction to Buddhism and Buddhist subjects in Chinese art. Latter days of the law: images of Chinese Buddhism, 850-1850. Lawrence, Kansas: Spencer Museum of Art, University of Kansas. с. 294. ISBN 9780824816629.
  2. а б в Levering, Miriam (1989). Scripture and its Reception: A Buddhist Case. Rethinking scripture: Essays from a comparative perspective. Albany: State University of New York Press. с. 73–74. ISBN 9780887066139.
  3. а б в Stevens, John (1981). Sacred calligraphy of the East. Boulder, Colo., London: Shambhala. с. 101—102. ISBN 9780394748320.
  4. Sansom, G.B. (1978). Japan: A Short Cultural History. Stanford, California: Stanford University Press. с. 141. ISBN 0804709548.