Відкрити головне меню

Петро Миколайович Копка (18 серпня 1955) — український спецпризначенець. Генерал-майор. Т.в.о. Начальника Головного управління розвідки Служби безпеки України (липень-листопад 2003)[1].

Петро Миколайович Копка
UA-OF6-BG-GSB-H(2015).png Генерал-майор СБУ
Загальна інформація
Народження 18 серпня 1955(1955-08-18) (64 роки)
В'язівок, Городищенський район, Черкаська область
Військова служба
Роки служби 2003
Приналежність Україна Україна
Рід військ Security Service of Ukraine Emblem.svg Служба безпеки
Формування Головне управління розвідки Служби національної безпеки України

ЖиттєписРедагувати

Народився 18 серпня 1955 року у селі В'язівок, Городищенського району, Черкаської області. У 1977 році зарахований слухачем Ви­щої Червонопрапорної школи КДБ СРСР ім. Ф. Е. Дзержинського (м. Москва). У 1972 поступив до Київського політехнічного інституту. Провчився два курси. У 1974—1976 рр. — проходив строкову вій­ськову службу.

У 1982—1984 рр. — працював оперуповноваженим у різних підрозділах Управління КДБ по Черкаській області.

У 1984—1987 рр. — співробітник Другого управління КДБ УРСР (Київ). Подальша служба пов'язана із зовнішньою розвідкою.

У 1987—1989 рр. — навчався у Червонопрапорному інституті КДБ СРСР ім. Ю. В. Андропова.

У 1989—1991 рр. — старший оперуповноважений одного з відділів Першого Головного управління КДБ СРСР.

У 1991—1993 рр. — проходить службу в Управлінні розвідувальних операцій Головного управління розвід­ки Служби безпеки України на посадах старшого офі­цера, помічника начальника напрямку, начальника напрямку.

З 1993 року до січня 2003 року, керує інформаційно-аналітичним під­розділом зовнішньої розвідки: спочатку працює начальником інформаційно-аналітичної служби, а після організаційно-штатних змін очолює Управління інформації ГУР СБ України.

У 1997 році отримує звання полковника, а у 1999 році йому присвоєно військове звання генерал-майора.

У січні 2003 року призначений першим заступником начальника ГУР СБ України

У липні - листопаді 2003 року - Т.в.о. Начальника Головного управління розвідки Служби безпеки України.

У грудні 2003 року звільнився в запас СБ України за власним бажанням[2].

Нагороди та відзнакиРедагувати

  • медаль «За бездоганну службу» IIІ ступеня (1985),
  • «За бездоганну службу» II ступеня (2002),
  • відомчи нагороди «Почесний знак ГУР СБ України» (2002),

ПриміткиРедагувати

ДжерелаРедагувати