Вікіпедія

Копитман Марк Рувімович

ізраїльський композитор, педагог та музикознавець
(Перенаправлено з Копитман Марк Рувимович)

Марк Рувімович Копитман (нар. 6 грудня 1929, Кам'янець-Подільський — пом. 16 грудня 2011) — молдовсько-ізраїльський композитор, музикознавець і педагог. Професор (1972) і ректор (1974—1994) Академії музики і танцю імені Рубіна в Єрусалимі. Лауреат премії імені Сергія Кусевицького за твір «Голосу пам'яті» (1986). Народний артист Молдови (1992) за створення першої молдовської національної опери «Каса маре» («Велика хата»).

Копитман Марк Рувімович
Народився 6 грудня 1929(1929-12-06)[2][3]
Кам'янець-Подільськ, Українська СРР, СРСР
Помер 16 грудня 2011(2011-12-16)[1][2][3] (82 роки)
Єрусалим
Поховання Реховот
Країна  Ізраїль
 СРСР
Діяльність композитор, музикознавець, музичний педагог
Alma mater Московська державна консерваторія імені Петра Чайковського
Науковий ступінь кандидат мистецтвознавства
Знання мов іврит
Жанр опера
Сайт kopytman.com

Біографія ред.

В Радянському Союзі ред.

Марк Копитман народився 6 грудня 1929 року в Кам'янці-Подільську (нині Кам'янець-Подільський Хмельницької області) в сім'ї лікарів. Тут навчався в загальноосвітній і міській музичних школах. У вісім років написав перший твір «Марш Будьонного».

У зв'язку з початком війни Копитмани евакуювалися з Кам'янця-Подільського в Узбекистан — до Янгіюля під Ташкентом (нині місто Ташкентської області). Тут Марк не мав на чому грати. Тільки 1944 року, коли сім'я переїхала в Саранськ, він після значної перерви продовжив заняття музикою. Далі вступив до Харківського музичного училища. Після визволення Кам'янця-Подільського Марк повернувся додому. 1947 року, за сімейною традицією, вступив до Чернівецького медичного інституту (нині Буковинський державний медичний університет). Водночас продовжив здобувати музичну освіту, навчаючись у Чернівецькому музичному училищі по класу фортепіано. Його він закінчив за три роки — 1950 року. У 1950—1952 роках викладав теоретичні предмети в Чернівецькій музичній школі.

1952 року Копитман із відзнакою закінчив Чернівецький медичний інститут. За п'ять років навчання в Чернівцях Марк Копитман написав чимало творів. Тож йому порадили поїхати на консультацію до Москви, де з творами композитора-початківця ознайомилися Дмитро Шостакович, Вісаріон Шебалін, Арам Хачатурян. Йому рекомендують вступати до Державного музично-педагогічного інституту імені Гнесіних (нині Російська академія музики імені Гнесіних). Закінчивши медінститут, Копитман так і зробив. Але навчання в Москві довелося відкласти, оскільки Марк Рувімович як дипломований лікар мав відпрацювати за фахом. У 1952—1954 роках він працював лікарем районної лікарні у Брюховичах біля Львова.

Одночасно Копитман навчався у Львівській консерваторії по класу композиції та теорії музики у професора Романа Сімовича. Закінчивши консерваторію, 1955 року вступив до аспірантури при Московській консерваторії в клас композиції професора Семена Богатирьова. 1958 року захистив кандидатську дисертацію «Про канонічні імітації» з теорії композиції і був направлений викладачем композиції та теорії музики в Алма-Атинську консерваторію. У 1963—1972 роках викладав композицію і теорію музики в Кишинівському інституті мистецтв імені Гаврила Музіческу.

З ранніх творів Копитмана виділяються:

За роки життя в Кишиневі молдовською мовою Копитманом були створені:

  • ораторія «Пісні Кодр» на слова Віктора Телеуке (1965),
  • хорова композиція «Сорок років» на слова Віктора Телеуке для змішаного хору (1964),
  • опера «Каса маре» (вітальня) у двох актах для солістів, хору і оркестру на лібрето Віктора Телеуке за п'єсою Іона Друце (1966—1968, перероблена у вигляді двох сюїт з опери в 1980 та 1999),
  • хорова композиція «Десять молдовських народних пісень» (1966—1972).

1972 року написав симфонічну поему Soare куб dinţi (Соар ку Дінця) на вірші молдовського поета Міхая Чиботару, яку він переробив вже в Ізраїлі 1994 року. За мотивами молдовської народної музики створені «Шість молдовських мелодій» (1965). У 1964—1965 роках був написаний «Другий квартет» на єврейську тематику пам'яті батька, в 1968, 1981 і 1992 роках перероблений для віолончелі та струнного оркестру під назвою «Кадиш» (поминальна молитва), синфонієта і концертино.

З кінця 1960-х років Копитман почав поєднувати традиційні елементи з авангардистськими засобами композиції (алеаторику, сонористику), що знайшло відображення вже в його «Концерті» (1970) і «Незакінчені віршах» (1969) на тексти поетів, що загинули на війні, — Мірзи Геловані, Владислава Занадворова, Хазбі Калоєва і Миколи Майорова.

У ці роки російською мовою були видані теоретичні роботи Копитмана:

  • «Про канонічні імітації» («Радянська музика», 2, 1958),
  • «Множинні канони і канонічні послідовності» (Питання музикознавства, 3, 1961),
  • «Симфонічна музика» (у збірнику «Нариси з історії казахської музики», 1962),
  • «Теоретичні роботи С. С. Богатирьова» (Москва, 1972),
  • підручник «Хорова композиція» (Москва: Радянський композитор, 1965),
  • книги:
    • «Музичні форми і жанри» (Алма-Ата, 1959),
    • «Про поліфонію»: Копытман М. Р. О полифонии. — Москва, Советский композитор, 1961. — 67 с. — (В помощь руководителям художественной самодеятельности и преподавателям музыки в общеобразовательных школах),
    • «Хорове письмо» (Москва, 1971).

В Ізраїлі ред.

1972 року Копитман переїхав в Ізраїль, де його призначили професором композиції в Академії музики й танцю імені Рубіна в Єрусалимі. 1974 року Копитмана обрали завідувачем кафедри теорії музики та композиції і ректором Академії. На цій посаді він перебував до 1994 року. 1991 року заснував камерний ансамбль «Дорон» для виконання творів композиторів XX століття.

В Ізраїлі Копитман написав:

  • «Жовтневе сонце» для мецо-сопрано та оркестру на вірші Ієгуди Аміхая (1974),
  • «Голоси» для сопрано, фортепіано та оркестру (1974—1975),
  • балети «Монодрама» для трупи «Бат-Шева» (1975) і «Призма» для трупи «Бат Дор» (1976),
  • музику до вистави про героїню Опору в Угорщині Ханне Сенеш «Крила» (1979),
  • вокаліз для мецо-сопрано та оркестру «Ротації» (1979);
  • цикл «Cantus» (I—VII, 1984—2002) для струнного тріо, для віолончелі з оркестром, для альта з оркестром та інших інструментів;
  • «Голос пам'яті» на основі фольклору єменських євреїв (1981, премія імені Сергія Кусевицького, 1986),
  • камерну оперу «Камерні сцени з життя Зюскінда з Трімберга» (1982—1983) про пригоди єврейського мінезінгера, поета і лікаря першої половини XIII століття з Баварії на лібрето Рехи Фрайер (1892—1984) для солістів, хору, танцюристів і оркестру;
  • серію хорових творів на вірші Йехуди Аміхая («Врата без стін», 1975; «Розсіяні рими», 1988; «Пам'ятай про кохання», 1989) і на вірші єврейських поетів давнини і середньовіччя, а також Едмона Жабеса («Листи про Створення», 1987;
  • «З єврейської поезії», 1996);
  • вокальні цикли на вірші середньовічного кабаліста Авраама Абулафія (1240—1291) «Кола» (1986) , Едмона Жабеса «Вісім сторінок» (1989), Йонатана Ратоша «Піти» (1989) і «Якщо є сьомі небеса» (2001), Давида Фогеля «Три ночі» (1996).

Англійською мовою були опубліковані роботи:

  • «Крок Графік» (посібник з аналізу та композиції на основі симетричних варіантів — додекафоніческіх і вольносочіненних, Єрусалим: Юніпресс, 1974, друге видання — Єрусалим: Єрусалим Академії Музика і танці, 2000),
  • «Повороти — Перетворення і кроку Графік» (Ротації, 1975),
  • «Таємниця Контрапункту Баха» (секретний контрапункт Баха, 1985),
  • чотири томи етюдів по композиції «Дослідження в склад» I—IV (1982—2002): «О Heterophony» (про гетерофонія), «симетричного режиму» (симетричні лади), «Композиція з блоками» ( композиція блоками), «Про Написання Мелодія» (про твір мелодії).

Серед учнів Копитмана — Освальдо Голіхов.

Посилання ред.

Література ред.

  • Копытман Марк Рувимович // Советские композиторы: Краткий биографический справочник / Составители Г. Бернандт и А. Должанский. — Москва: Советский композитор, 1957. — С. 295.
  • Печенюк М. А. Музиканти Кам'янеччини. — Хмельницький: Поділля, 2003. — С. 16—17, 451.
  • Копытман М. Все скажется в будущем: [О музыкальной жизни Израиля: Беседа с музыковедом М. Копытманом / Записала Ю. Крейнина] // Музыкальная академия. — 1993. — № 3. — С. 159—161.
  • Марк Копитман: Голоси пам'яті (Нариси та діалоги). Під редакцією Юлії Крейніна. Тель-Авів: Ізраїль Музичний інститут, 2004.
  • Юлія Крейнина і Марк Копитман. Відлуння уявними лініями. Studia Slavica Musicologica 33. Берлін: Verlag Ernst Кунн 2005 року.
  • Марк Копитман повертається до Львова [Архівовано 26 квітня 2012 у Wayback Machine.] // Поступ. — 2003. — 26 серпня.
  • Юзефович Виктор. Сцепление судеб [Архівовано 5 липня 2008 у Wayback Machine.] // Вестник. — 2001 — № 17(276). — 14 августа.
  • Будзей Олег. «Каса маре» кам'янчанина // Подолянин. — 2011. — 23 грудня. — С. 8.

Дискографія ред.

Див повний список тут.

  • Марк Копитман. Шість молдовських мелодій для симфонічного оркестру (також А. Муляр, Урочиста увертюра в сі-бемоль мажор Г. Ешанов та І. Шварцман, Чотири п'єси на гагаузькі. Теми). Довгограюча грамплатівка (33Д 21819-20). Москва: Мелодія, 1968.
  • Струнний квартет № 2. Довгограюча грампластіка. Москва: Мелодія, 1966.
  • Марк Копитман: Чотири композиції з Гарі Бертіні. «Пам'ять» (1981) для симфонічного оркестру, «Cantus II» (1980) для скрипки, альта і віолончелі; «Обертання» (1979) для голосу та симфонічного оркестру, «Оплакування» (1973) для флейти соло. Тель-Авів: Ізраїль Музичного інституту 01-2094.
  • Марк Копитман: Оркестрова музика з Камерата Єрусалим (диригент Авнер Бірон). «Крім усього цього» (1997) для камерного оркестру, «Кадиш» (1982) для альта і струн, «Музика для струнних» (1988) у трьох частинах. Тель-Авів: Ізраїль музичному інституті 1929-03.
  • Марк Копитман: Chamber Music Live. «Струнний квартет № 3» (1969), «Про Старий Tune» (1977) для скрипки, альта, віолончелі та фортепіано; «Aliterations» (1993) для фортепіано; «Tenero» (1993) для віолончелі соло, «Кадиш» (1982) для віолончелі і рядків. JMC SP 05.
  • Марк Копитман: Вокальна музика у виконанні Миру Зака. «Жовтень Сонця» (1974) для голосу і камерного ансамблю, «Вісім сторінок» (1989) для голосу соло, «Кола (Життя світі прийдешньому)» (1986) для голосу і камерного ансамблю, «Три ночі» (1996) для голосу і камерного ансамблю, «Обертання» (1979) для голосу та симфонічного оркестру. Тель-Авів: Ізраїль Музичного інституту CD 06.
  • Марк Копитман: Оркестрова музика проведеного Менді Родан. «Жовтень Сонця» (1974) для голосу і камерного оркестру, «Про і Старий Tune» (1977) для двох гобоя і камерний оркестр, «Голоси» (1975) для голосу, флейти та оркестру.
  • Єгуда Аміхай — Поезія / Марк Kopytman — Музика. Жовтень Пн (1974) для голосу і камерного ансамблю. Мінлива Rhymes (1988) для змішаного хору і камерного оркестру.

Нотні видання ред.

  • За даллю даль-: поема для мішаного хору без супроводу (слова О. Твардовського). Москва: Радянський композитор, 1961.
  • Дві мініатюри на казахські народні теми для двох скрипок, альта і віолончелі. Ленінград: Радянський композитор, 1962.

Примітки ред.

  1. ↑ а б Reshet Bet :: רשת ב - נפטר המלחין מרק קופיטמן
  2. ↑ а б в Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. ↑ а б в SNAC — 2010.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Копитман_Марк_Рувімович&oldid=37493856