Конус осипу
Конус осипу (англ. talus cone) — акумулятивна форма рельєфу, що утворюється біля підніжжя гірських схилів внаслідок денудації і осипання уламкового матеріалу (колювію) без участі перенесення водними потоками (делювіальні процеси), лише внаслідок гравітації[1]. У цьому плані конуси осипу протиставляються конусам виносу, відповідно складені більш грубим матеріалом і мають відносно обмежене горизонтальне простягання, круті схили (30-40°)[1].
Поширення в Україні ред.
На території України конуси осипу поширені в Кримських горах, вздовж підніжжя куест; в українській частині Карпатських гір[1].
Див. також ред.
Примітки ред.
- ↑ а б в Черваньов І. Г. Конус осипу // Географічна енциклопедія України : [у 3 т.] / редкол.: О. М. Маринич (відповід. ред.) та ін. — К. : «Українська Радянська Енциклопедія» імені М. П. Бажана, 1990. — Т. 2 : З — О. — 480 с. — 33 000 екз. — ISBN 5-88500-012-3.