Відкрити головне меню

Контактери — особи, які стверджують, що мали досвідчений контакт з іншопланетянами. Питання щодо того, чи має займатись контактерами уфологія, є спірним, адже досить добре ними займаються психологи і психіатри.

Ілюзії щодо контактерівРедагувати

  • Ілюзія розділення контактерів на кілька типів викликана тим, що більшість тих, хто розповсюджує інформацію про контактерів, не має елементарних знань у термінології і її походженні.
  • Контактери відрізняються від людей своїми захопленнями або змінюють свої захоплення після контакту - насправді це ілюзія, яка виникла при значному впливі Уфоманії.
  • Містифікація про секс із тими, хто викрадає контактерів - насправді не виявлено жодного достовірного контакту, що би підтверджувало це визначення.
  • Містифікація розділення на корисний і негативний досвід.
  • Містифікація, що про контактерів можна дізнатися правду на телебаченні чи, наприклад, в Інтернеті - переважна більшість тієї інформації є брехливою, і розповсюджується Уфоманами без проведення аналізу ні психічного стану, ні достовірності свідчень особи.
  • Заяви контактерів, що вони і лише вони можуть контактувати, і що вони мають різні місії для людства - є сигналом для тесту на шарлатанство.

Правда про контактерівРедагувати

  • Контактери не шукають слави на телебаченні чи пресі, і стараються уникати додаткових запитань від нефахівців психічних процесів. Інформація про контактерів переважно не є доступною для мережі Інтернет.
  • Контакером може бути будь-яка особа, не залежно від становища в суспільстві і віку.
  • Справжніх контактерів дуже мало, і дісно достовірні випадки доволі рідкі, якщо взагалі існують.
  • Є досить багато людей, що шукають слави, грошей, коло спілкування, вдаючи із себе контактера, масово вдаючись до піару на телебаченні і в мережі Інтернет, але таких людей при науковому аналізі виявити досить легко, дотримуючись наукових методів аналізу на достовірність.

Американські дослідження психіки контактерів досвідченими психіатрамиРедагувати

Джон Мек працював із людьми, які звернулися до психіатрів, зі скаргами на те, що з ними сталось щось дивне [1], понад три роки, починаючи з кінця 1992-го року. За цей час Мек прийняв у себе понад сотню осіб, а сімдесят шість з них (у віці від 2 до 57 років, 47 жінок і 29 чоловіків) задовольнили критерії достовірності. Перебуваючи в повній свідомості або під гіпнозом, люди розповідали про те, що були викрадені іншопланетянами і доставлені на невідомий для них транспортний засіб. Емоційне ставлення пацієнтів відповідало описуваним подіям, за їх історіями не виявлено ознак психічного розладу, який міг би їх пояснити. 49 з числа цих пацієнтів піддавалися модифікованому гіпнозу: пройшли від одного до восьми сеансів тривалістю кілька годин. Таким чином, Мек застосовував прийоми психотерапії [2].

У своїй книзі [3] Мек пише: "Незважаючи на свій сорокарічний досвід роботи в галузі психіатрії, я виявився абсолютно не підготований до розповідей людей, які стверджували, що були викрадені прибульцями. Я довго вивчав психіатрію, працював з дорослими і дітьми, займався психоаналізом і завжди вважав своєю сильною стороною здатність виділяти особливості душевного стану, правильно оцінювати підґрунтя і значення того, що мені кажуть пацієнти. І раптом до мене стали звертатися люди, що повідомляли про те, чого, згідно із загальноприйнятим уявленням про дійсність, взагалі не могло бути... З феноменом викрадень я познайомився у січні 1990 року завдяки Баду Хопкінсу, нью-йоркському художнику, який пропрацював з викраденими більше десяти років. В історіях цих людей, з якими я знайомився через Хопкінса, а потім і самостійно, мене найбільше вразила послідовність, а також значний збіг деталей в оповіданнях різних людей, незнайомих між собою, які, до того ж, не завжди охоче ділилися своїми враженнями. Треба зауважити, що більшість викрадених побоювалися натрапити на недовіру, викликати глузування серед оточуючих..."

Дослідження контактерів в УкраїніРедагувати

Дослідженням психіки контактерів в України займається Дослідницький Центр "EIBC" [1]

Методи дослідження адекватності:

  • Анкетування [2][недоступне посилання з липень 2019]
  • Статегічне спілкування із блефом
  • Тестування "Точка опори 1" [3][недоступне посилання з липень 2019]
  • Тестування "Точка опори 2" [4][недоступне посилання з липень 2019]
  • Тестування "Неіснуюче створіння" [5][недоступне посилання з липень 2019]

Методи аналізу на достовірність:

  • Спостереження за жестами та мімікою [4]
  • Почеркознавчий аналіз
  • Виїзд на місця появи феномену контакту, із аналізом місцевості, замірами та взяттям проб і зразків предметів навколишнього середовища [6][недоступне посилання з липень 2019][7][недоступне посилання з липень 2019][8][недоступне посилання з липень 2019]
  • Спроби ототожнити випадок

В кінці дослідження оформлюється звіт перевірки [9][недоступне посилання з липень 2019], де вказується висновок:

  • Особа свідчить правдиво і явище мало місце
  • Особа свідчить не правдиво, і виявлено певні фальсифікації в показаннях
  • Особа свідчить правдиво, але випадок вдалось ототожнити із іншим відомим явищем-процесом, наприклад із досвідом контакту із потустороннім світом, чи галюцинаціями.

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Matheson, Terry Matheson (1998). Alien Abduction: Creating A Modern Phenomenon. Prometheus Books. ISBN 1-57392-244-7
  2. Mack, John E. (1975). Borderline States In Psychiatry. New York: Grune & Stratton. ISBN 0-8089-0878-2.
  3. Мек Дж. "Встречи с пришельцами" -Крон-Пресс ISBN 5-232-01071-9, 978-5-232-01071-3
  4. Калитюк І."Проблематика дослідження близьких контактів" - Методологія і практика дослідження аномальних явищ/ Збірник наукових праць. Під заг. ред. Білика А. С./«Науковий світ» — К.: УНДЦА «Зонд», 2010"

ПосиланняРедагувати