Константин фон Альвенслебен
Раймар Константин фон Альвенслебен (нім. Reimar Constantin von Alvensleben; 26 серпня 1809, Айхенбарлебен, Королівство Пруссія — 28 березня 1892, Берлін, Німецька імперія) — прусський та німецький воєначальник, генерал від інфантерії (1870), брат генерала Густава фон Альвенслебена.
| Константин фон Альвенслебен | ||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| нім. Constantin von Alvensleben | ||||||||||||
 | ||||||||||||
| Народився |
26 серпня 1809[1] Eichenbarlebend, Гое-Берде, Берде, Саксонія-Ангальт, Німеччина | |||||||||||
| Помер |
28 березня 1892[1] (82 роки) Берлін, Німецька імперія | |||||||||||
| Країна |
.svg){kind=small} Королівство Пруссія | |||||||||||
| Діяльність | офіцер | |||||||||||
| Учасник | Австро-прусська війна, французько-прусська війна і Данська війна 1864 року | |||||||||||
| Роки активності | з 1827 | |||||||||||
| Військове звання | генерал від інфантерії | |||||||||||
| Рід | of Alvenslebend | |||||||||||
| Родичі | Густав фон Альвенслебен | |||||||||||
| Нагороди |
| |||||||||||
Біографія ред.
Народився у дворянській родині, син підполковника прусської армії[2]. Два брати Вернер і Густав також стали військовими і дослужилися до звання генерала[3].
У 1827 році закінчив Берлінський кадетський корпус і у званні підпоручника вступив на службу до прусського війська. Служив у штабах, а також у військовому міністерстві. Із 1860 року у званні полковника служив начальником відділу військового міністерства. Учасник Другої Шлезвізької війни, із 1864 року — генерал-майор, із 1866 року — генерал-лейтенант. Під час австро-прусської війни 1866 року спершу був командиром 2-ї гвардійської бригади, а потім очолив 1-шу гвардійську піхотну дивізію. За успішні дії під час битви під Садовою був нагороджений орденом Pour le Merite[4].
Під час французько-прусської війни 1870-1871 років — командир 3-го армійського корпусу. Відзначився у битві при Марс-ла-Тур, битві при Гравілотті та під час облоги Меца. У січні 1871 року розбив французів у битві за Ле-Ман[5].
Із 1873 року — у відставці.
Нагороди ред.
- Орден Червоного орла
- 4-го класу з мечами (1849)
- 1-го класу з дубовим листям (16 червня 1871)
- великий хрест з дубовим листям (12 січня 1892)
- Орден дому Саксен-Ернестіне, командорський хрест 1-го класу (квітень 1859)
- Орден Корони (Пруссія) 2-го класу (3 вересня 1863)
- Pour le Mérite з дубовим листям
- орден (20 вересня 1866)
- дубове листя (31 грудня 1870)
- Орден Святого Георгія 3-го ступеня (Російська імперія; 27 грудня 1870)
- Орден Святого Олександра Невського (Російська імперія)
- Залізний хрест 2-го і 1-го класу
- Орден Чорного орла (12 січня 1892)
Примітки ред.
- ↑ а б в Deutsche Nationalbibliothek Record #117660248 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ Bernhard von Poten: Alvensleben, Constantin von. In: Allgemeine Deutsche Biographie (ADB). Band 45, Duncker & Humblot, Leipzig 1900, S. 756–758.
- ↑ Familie von Alvensleben - Startseite. www.familie-von-alvensleben.de. Архів оригіналу за 6 червня 2022. Процитовано 29 травня 2022.
- ↑ Thilo Krieg: Constantin v. Alvensleben – General der Infanterie – ein militärisches Lebensbild. Berlin 1903.
- ↑ Rudolf Vaupel: Constantin von Alvensleben. In: Mitteldeutsche Lebensbilder. 2. Band Lebensbilder des 19. Jahrhunderts, Magdeburg 1927, S. 291–306.
Джерела ред.
- Bernhard von Poten: Alvensleben, Constantin von. In: Allgemeine Deutsche Biographie (ADB). Band 45, Duncker & Humblot, Leipzig 1900, S. 756–758.
- Thilo Krieg: Constantin v. Alvensleben – General der Infanterie – ein militärisches Lebensbild. Berlin 1903.
- Rudolf Vaupel: Constantin von Alvensleben. In: Mitteldeutsche Lebensbilder. 2. Band Lebensbilder des 19. Jahrhunderts, Magdeburg 1927, S. 291–306.
- Hellmut Kretzschmar: Geschichtliche Nachrichten von dem Geschlecht von Alvensleben seit 1800. Burg 1930, S. 134–138.