Конотоп (річка)

річка на Конотопщині в Україні

Коното́п (МФА[kon̪oˈt̪ɔp] ( прослухати); інша назва — Коното́пка) — зникла мала річка, що на даний час існує як невеличкий пересихаючий струмок, що протікає в межах міста Конотоп Сумської області в Україні. Ліва притока річки Єзуч, яка впадає у ріку Сейм (суббасейн Десни, басейн Дніпра)[1]. Свою назву місто Конотоп, за однією з легенд, отримало від гідроніма Конотопки[2][3].

Конотоп
Konotopka River - 04.jpg
Гирло Конотопки при впадінні в Єзуч
51°14′29″ пн. ш. 33°13′36″ сх. д. / 51.24160800002777449° пн. ш. 33.2269210000277724° сх. д. / 51.24160800002777449; 33.2269210000277724
Витік
• координати 51°14′40″ пн. ш. 33°12′45″ сх. д. / 51.24444° пн. ш. 33.21250° сх. д. / 51.24444; 33.21250
висота, м близько 137 м
Гирло Єзуч
• координати 51°14′30″ пн. ш. 33°13′37″ сх. д. / 51.24167° пн. ш. 33.22694° сх. д. / 51.24167; 33.22694
висота, м 129,1 м
Басейн суббасейн Десни, басейн Дніпра
Країни: Україна Україна
Регіон Сумська область
Район Конотопська міська рада
Довжина 1,2 км
CMNS: Конотоп у Вікісховищі

ІсторіяРедагувати

 
Картина художника В. Г. Шерстюка «Конотопське укріплення XVII ст.» На передньому плані річка Конотопка, праворуч вдалині видно Єзуч

У давнину Конотопка представляла собою повноводну та рідко пересихаючу малу річку. На місці злиття річок Конотопки і Єзучу, на місці давньоруського «дитинця» в першій половині XVII століття, поляками було побудовано укріплення, яке дало початок місту Конотоп[4][5][6]. Сама фортеця «Конотоп» розташовувалася на височини берега[2], північніше Конотопки і на захід від Єзуча[7][8][9].

За даними 1666 року під містом Конотопом на річці Конотопка було 2 греблі та діяло 2 водні борошномельні млини з 4 колесами[6][10]. Проте швидше за все малася на увазі річка Єзуч, а не Конотоп. На планах Конотопа кінця XVIII століття і 1802 року видно, що в районі сучасного проспекту Червоної Калини (до 2015 року вулиця Леніна) в історичній частині міста, на Конотопці розташовувалася гребля зі ставком[2].

 
План Конотопа, кінець XVII — початок XVIII ст.

На деяких мапах початку XIX століття, наприклад на таких як відома «столистова карта» 1804 року та десятиверстна мапа Ф. Ф. Шуберта 1832 року, ймовірно, через якусь помилки річку Єзуч переплутали з річкою Конотопкою[11][12][13]. При цьому наприклад на ранній карті 1787 року[14] та більш пізніх від середини 1800-х років, немає даної неточності в найменуванні Єзуча[15].

РозташуванняРедагувати

Гирло Конотопки знаходиться на лівому березі річки Єзуч. Раніше річка брала початок в невеликому яру, нині розташованої на території міста Конотоп, на південний захід від меморіального комплексу «Вічної слави». Сьогодні недалеко від початкового витоку річки, поруч з Конотопської гімназією на вулиці Братів Лузан, розташований викопаний ставок довжиною близько 120 і шириною 25 метрів[9]. Початкова загальна довжина річки становила близько 2 км і протікала вона із заходу на схід по балці яка нині перетинає центральну історичну частину міста і тягнеться від вулиці Братів Лузанів, паралельно Красногірській вулиці, перетинаючи вулицю Шевченка та Волочаївську[9]. У колишній річковій долині, між вулицями Шевченка і Волочаївською за територією Конотопського енергозбуту, протягом XX століття та до недавнього часу (початку 2000-х років), існувала водойма, яка раніше використовувалася як став-охолоджувач для дизельних генераторів міської електричної підстанції. Ставок був зарибнений і в ньому ловився карась, але на сьогоднішній день від ставка залишилася невелика болото, заросле рогозою.

У 1803 році імператор Олександр I затвердив проект перепланування міста Конотоп. Проект охоплював майже всю територію з передмістям. Згідно з ним, пропонувалося розбити нові вулиці на квартали, а старі вулиці відповідно випрямити[6][16]. Часткове втілення перепланування 1803 року, а також подальше розростання міста на південь до прокладеної в 1860-х роках залізниці і станції Конотоп[9], ймовірно, призвели до порушення природного водотоку річки, внаслідок чого почався процес обміління Конотопки.

У вересні 2019 року неформальний офіс Сеймського регіонального ландшафтного парку організував «пошук» річки Конотопки[17], який підтвердив, що на даний час вона існує як невеличкий пересихаючий струмок, місцями взятий в трубу та частково проходячий по каналізаційним колекторам. Струмок, здебільшого, є сезонним і повністю наповнюється водою навесні, під час танення снігу та після рясних опадів. Русло струмка простежується приблизно з вулиці Волочаївської, де до нього примикає водовідвідна канава, що починається майже в кілометрі на північний захід на Батуринській вулиці, близько Сінного базару. Далі струмок проходить в долині через приватний сектор, де виходить до Ярмаркової вулиці, біля Конотопської міської друкарні. Після чого місцями заходячи в колектори, струмок перетинає Красногірську вулицю і проспект Червоної Калини, після якого, пройшовши ще трохи по поверхні заходить в трубу близько трамвайний лінії на Виконкомівській вулиці. Труба прокладена через територію заводу «Червоний металіст» із заходу на схід. Вийшовши з труби, Конотопка впадає в річку Єзуч, на північ від моста на вулиці Пушкіна, близько району Загребелля.

ГалереяРедагувати

Див. такожРедагувати

  • Зеленчак — зникла невелика річка, що протікала в Конотопі та дала назву однойменному району міста.

ПриміткиРедагувати

  1. Коното́п // Словник гідронімів України : [укр.] / редкол., гол. ред.: К. К. Цілуйко; укладачі: І. М. Желєзняк, А. П. Корепанова, Л. Т. Масенко, А. П. Непокупний, В. В. Німчук, Є. С. Отін, О. С. Стрижак, К. К. Цілуйко. — АН УРСР. Ордена Трудового червоного прапора Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні, Українська ономастична комісія. — К. : Наукова думка, 1979. — С. 268. — 782 с. + 1 л. мал. — 3600 екз.
  2. а б в М. Жарких. Конотоп | 2001 р. Фортеця XVII—XVIII століть (м. Конотоп Сумської обл.). Прадідівська слава: Українські пам'ятки (uk). Процитовано 10 квітня 2020. 
  3. Ян Пругло (6 вересня 2010). Сегодня можно поздравить Конотоп и Санкт-Петербург. Інтернет-видання «Полтавщина» (ru). Процитовано 10 квітня 2020. 
  4. Конотоп // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос.)
  5. Konotop // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Каса Мяновського, 1883. — Т. IV. — S. 351. (пол.)
  6. а б в В'ячеслав Артюх (20 грудня 2011). Історичний опис м. Конотоп Сумської області. Сумський історичний портал (uk). Процитовано 10 квітня 2020. 
  7. Жарких, М. Конотоп | Сер. 17 ст. План міста. pslava.info (uk). Прадідівська слава: Українські пам'ятки. Архів оригіналу за 2019-09-23. Процитовано 2019-09-23. 
  8. Цапенко, М. П. Архитектура Левобережной Украины XVII—XVIII веков : [рос.]. — М. : Стройвидат, 1967. — С. 22. — 233 с., [2] с. : іл. — 3000 екз.
  9. а б в г Куций, С. А. Рельєф міста Конотоп : [укр.] : презент. — К. : Київський національний університет ім. Тараса Шевченка, 2016. — 27 жовтня. — 28 с.
  10. Переписні книги 1666 року : [укр.] / приготував до друку і зредагував В. О. Романовський. — К. : Всеукраїнська академія наук, Археографічна Комісія, 1933. — С. 119. — 460 с. — 1000 екз.
  11. Карта Курского, Орловского и Новгород-Северского наместничества // Атлас Российской Империи для употребления юношества изданной в 1794 году выправленной и дополненной вновь по тому же разделению при собственном Его Императорскаго Величества Депо карт / соч. А. Вильбрехт ; грав. Алек. Савинков, Г. Харитонов. — СПб. : Депо карт, 1802. — 46 с. + 1 атл. (18 карт) : раскраш. от руки границы губерний и уездов ; 41х33 см.
  12. Лист 34. «Частина IX. Докладної карти Російської Імперії та прилеглих закордонних володінь. Складена, гравірована та друкувала при власному Його Імператорської Величності Депо карт». Масштаб: 20 верст на дюйм (1 : 840 000). Підготовлена в 1801–1804 роках. Видання 1816 року.
  13. Лист XLI. «Спеціальної карти Західної частини Російської Імперії, складеної та гравірованої в 1/420000 частку реальної величини при Військово-топографічному депо, під час керування генерал квартирмейстера Нейдгарта під керівництвом генерал-лейтенанта Шуберта». Масштаб: 10 верст на дюйм (1 : 420 000). Видання 1832 року.
  14. Карта представляющая части Новгород-Северского, Черниговского, Киевского и Екатеринославского наместничества // Собрание карт для путешествия ея императорскаго величества в полуденный край России в 1787 году / соч. А. Вильбрехт. — СПб., 1787. — 8 л. + рукописн., раскраш. ; 56х40 (67х46) см. Склад. в футляр 22х17 см.
  15. Лист 11 з ряду XX. Військово-топографічної карти Російської Імперії 1846–1863 рр., створеної під керівництвом Ф. Ф. Шуберта та П. О. Тучкова. Масштаб: 3 версти на дюйм (1 : 126 000). (Перегляд з прив'язкою)
  16. С. А. Иванюк (31 серпня 2011). Города-крепости Левобережной и Слободской Украины | Нежинский полк | Конотоп. ukrainianfortress.blogspot.com (ru). Blogger. Процитовано 10 квітня 2020. 
  17. Анастасія Залозна (16 вересня 2019). Гайда за пригодами! Містянам пропонують приєднатися до пошуків річки Конотопки. Конотоп.City (uk). Процитовано 10 квітня 2020.