Конотоп (роман)
«Коното́п» (МФА: [kon̪oˈt̪ɔp] ( прослухати)) — роман у жанрі альтернативної історії українського письменника Василя Кожелянка (створювався протягом лютого — липня 1998 року)[4] та вперше надрукований у видавництві «Кальварія» 2001 року. Є другим романом книжкової серії «Дефіляди»[5].
Автор | Василь Кожелянко |
---|---|
Дизайн обкладинки | А. Шевцов[1] |
Країна | Україна |
Мова | українська |
Серія | збірник «Дефіляди»[2] |
Жанр | альтернативна історія сучасна проза |
Видавництво | Кальварія[3] |
Видано | 2001 |
Тип носія | друк (палітурка) |
Сторінок | 176[1] |
ISBN | 966-7092-98-4 966-7092-97-6[1] |
Попередній твір | Дефіляда |
Наступний твір | Людинець |
«Події, описані в цій книжці, ніколи й ніде не відбувалися. Усі збіги географічних назв, назв часописів, власних імен і характерів є абсолютно випадковими»[4].
Опис книгиред.В романі автор розглядає відому історичну подію, Конотопську битву, що завершилась перемогою українського війська, як цеглинку в розбудові національної самоідентифікації, протиставляючи фікції радянської історії, Переяславській раді, літературну фікцію з кількома можливими варіантами розвитку подій та різними політичними версіями. Кожелянко ставить під сумнів поняття очевидности, для нього історія полягає в інтерпретації, де подія є лише подією, а розказана історія — ідеологема. Твір показує проблему реальності світу та людини, котра оповідає про цю реальність, і йдеться не про адекватне відображення побаченого, а про окреслення постаті очевидця, що перетворюється на актора. Журналіст, котрий репрезентує Конотопську битву для різних національностей, покаже подію з огляду на ідеологію ставлення до неї окремих народів, хоча це є один і той же журналіст, Автовізій Самійленко. Національний культурний простір розділено на «свій» та «чужий», що обумовлює спосіб сприйняття світу за принципом протиставлення, яке породжує певні стереотипи, котрі відображаються в літературі та фольклорі[6].
Спеціалізоване видання «Книжник-review» дало таке визначення роману: він є «блискучою пародією на сучасну медіа-проституцію»[8]. Виданняред.
Приміткиред.
Посиланняред.
Літератураред.
|