Відкрити головне меню

Кононі́вка — село в Україні, у Драбівському районі Черкаської області, центр сільської ради.

село Кононівка
Країна Україна Україна
Область Черкаська область
Район/міськрада Драбівський район
Рада/громада Кононівська сільська рада
Код КОАТУУ 7120685501
Облікова картка gska2.rada.gov.ua 
Основні дані
Засноване 1680 рік
Населення 841 (на 2001 рік)
Поштовий індекс 19810
Телефонний код +380 4738
Географічні дані
Географічні координати 50°11′30″ пн. ш. 32°05′31″ сх. д. / 50.19167° пн. ш. 32.09194° сх. д. / 50.19167; 32.09194Координати: 50°11′30″ пн. ш. 32°05′31″ сх. д. / 50.19167° пн. ш. 32.09194° сх. д. / 50.19167; 32.09194
Середня висота
над рівнем моря
110—121 м[1]
Водойми річка Чумгак
Відстань до
обласного центру
82,7 (фізична) км[2]
Відстань до
районного центру
27 км
Найближча залізнична станція Кононівка
Місцева влада
Адреса ради с. Кононівка, вул. Паркова, 1
Сільський голова Ярош Ольга Іванівна
Карта
Кононівка. Карта розташування: Україна
Кононівка
Кононівка
Кононівка. Карта розташування: Черкаська область
Кононівка
Кононівка

Населення — 841 чоловік (на 2001 рік).

Село розташоване на півночі області, на рівнинному просторі, у верхній течії річки Чумгак за 27 км від районного центру — смт Драбів.

На території села розташована залізнична станція Кононівка.

Зміст

ІсторіяРедагувати

Назва села походить від імені першого поселенця — козака Коломійця Конона, який у 1680 році на вільному військовому степу оселив хутір Кононівський Яр.

У час революційних подій 1905—1907 років тут мали місце селянські виступи проти поміщика.

Кононівка в радянські часиРедагувати

Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного урядом СССР 1923—1933 та 1946–1947 роках.

В боях проти нацистів у роки Радянсько-німецької війни брали участь 255 жителів села, з них 155 відзначено бойовими нагородами. На честь 148 загиблих односельців споруджено обеліск Слави. На могилі воїнів, які полягли під час відвоювання Кононівки у гітлерівців, встановлено пам'ятник.

Станом на 1972 рік селі проживало 1 194 чоловіка. Тут була розміщепа центральна садиба колгоспу ім. Коцюбинського, який мав в користуванні 1,8 тисяч га земельних угідь, в тому числі орної землі — 1,5 тисяч га. Напрям господарства був зерновйй з розвинутим м'ясо-молочним тваринництвом. Працювали відділення «Сільгосптехніки», цегельний завод, хлібоприймальниий пункт.

На той час у селі працювали восьмирічна школа, де навчалося 158 учнів, будинк культури на 350 місць, 2 бібліотеки з книжковим фондом 11 тисяч примірників, філія зв'язку, медпункт, 2 магазини, чайна, майстерня пошиття одягу.

Видатні люди:Редагувати

Тарас ШевченкоРедагувати

У XIX ст. Кононівка, з її землями, маєтністю і душами до царського указу про розкріпачення 1861 року включно, належала потомку української козацького старшини Лукашевичу. Володів він, зокрема, чотирма тисячами десятин землі, і перед рівними йому хотів виглядати освіченою, культурною людиною. Якось навіть перебуваючи в Яготині, що за 20 верств від Кононівки, в тамтешнього поміщика — князя Репніна, де гостював знаменитий Тарас Шевченко, малюючи портрети дочки вельможі, пан Лукашевич умовив поета відвідати його Кононівку. Коли хазяїн та гість увійшли до передпокою маєтку, молодий слуга заснув на ослоні, і не кинувся по-лакейськи запопадливо зустрічати панів. Гнівний Лукашевич тут же заходився лупцювати винуватця по щоках. Побачивши усе це, Шевченко спохмурнів, миттю розвернувся і вийшов з покоїв. Лукашевич кинувся навздогін за ним, перехопив аж біля воріт обійстя, уклінно просив пробачити його недостойний учинок, повернутися до маєтку. Одначе, Т. Шевченко спересердя зло махнув рукою і подався до Яготина пішки.

Євген ЧикаленкоРедагувати

Про цей випадок у своїй біографії згадував великий поет, проте не вказав, де це сталося конкретно. 1924 року вперше опублікувавши свій твір, озаглавлений «Спогади, щоденники, листуваннє», визначний громадський діяч, благодійник, меценат української культури, видавець і публіцист Євген Харламович Чикаленко, який на початку дев'яностих років дев'ятнадцятого століття відкупив у дочки Лукашевича, котра мешкала у Петербурзі, 1200 десятин землі, а також маєток на десять кімнат, і поселився у Кононівці, розповів, що, за переказами його односельців, ця курйозна пригода сталася саме тут, у Кононівці. Вправний господарник, Є. Чикаленко дуже швидко свої нові володіння перетворив у зразкові, де почали родити високі врожаї зернових і технічних культур, високою стала рентабельність тваринництва. Колосисті кононівські поля вражали всіх своєю красою і урожайною силою. Вони надихнули письменника Михайла Коцюбинського, який приїздив у гості до Євгена Чикаленка, на створення унікальної за своєю художньою, образною, настроєвою силою ліричної-психологічної новели «Intermezzo», (з італ. — пауза), яка є шедевром української художньої літератури. Це зразок поезії в прозі.

Високі гості Чикаленка у КононівціРедагувати

Частим гостем тодішньої Кононівки і її господаря бував відомий громадсько-культурний діяч, письменник, лексикограф, етнограф, історик, автор «Словника української мови» Борис Грінченко. До маєтку Є. Чикаленка навідувалися етнограф, фольклорист, громадський діяч Олександр Русов, редактор «Киевской старины» Володимир Науменко, редактор газет «Громадська думка» , а потім «Рада»  — Федір Матушевський. Приїздив на відпочинок до Кононівки великий поет Олександр Олесь. Гостювали — меценати Василь Симиренко, Леонід Жебуньов, Володимир Леонтович. У кононівському маєтку Є. Чикаленка провідували історик, письменник, майбутній міністр закордонних справ УНР в уряді [[Павло Скоропадський |Павла Скоропадського]] — Дмитро Дорошенко, майбутній письменник Богдан-Валеріан Ярушевський та інші відомі люди першої половини двадцятого століття

Сільська енциклопедія для селянРедагувати

Саме у Кононівці, на основі закладених тут дослідів у полях і на фермах Євген Чикаленко написав заключну частину матеріалів свого п'ятитомника сільськогосподарських порад «Розмови про сільське господарство». 1897 р. ця популярна хліборобська енциклопедія видана 500-тисячним накладом і роздана сільським хазяям. В своїх «Спогадах…» Євген Чикаленко розповів про багатьох з селян Кононівки.

ДжерелаРедагувати

ПриміткиРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • Історія міст і сіл Української РСР. — Київ : Головна редакція УРЕ АН УРСР.
  • Чикаленко Є. Х. Зібрання творів: У 7 т. — Т. 1: Спогади. Уривки з моїх споминів за 1917 р. — К.: ТОВ «Рада», 2003. — 432 с.
  • Чикаленко Є. Листи до М. Коцюбинського // Листи до Михайла Коцюбинського / Упорядк. та комент. В. Мазного. — Ніжин: ТОВ "Видавництво «Аспект-Поліграф», 2003. — Т. IV: Науменко-Яновська. — С. 296—335.
  • Чикаленко Є. Спогади (1861—1907). — Нью-Йорк: УВАН, 1955. −504 с.
  • Чикаленко Є. Х. Спогади (1861—1907): Док.-худ. вид. / Передм. В. Шевчука. — К.: Темпора,2003. — 416 с.
  • Чикаленко Є. Х. Щоденник (1907—1917). — Львів: Червона калина, 1931. — 496 с.
  • «Горе наше, що і колись, і тепер ми не можем одностайно стати до праці, до боротьби…». Листи мецената Євгена Чикаленка до класика Михайла Коцюбинського // Дивослово. — 2001. — № 12. -С. 17-19.

ПосиланняРедагувати