Коное Фумімаро

японський політик

Фумімаро Коное (яп. 近衞文麿; 12 жовтня 1891(18911012), Токіо — 16 грудня 1945, Токіо) — японський політик, 34-й (4 червня 1937 — 5 січня 1939), 38-й (22 липня 1940 — 18 липня 1941) і 39-й (18 липня — 18 жовтня 1941) прем'єр-міністр Японії. Іноді прізвище невірно передають як «Коноє».

Коное Фумімаро
яп. 近衛文麿
Народився 12 жовтня 1891(1891-10-12)[1][2][…]
Kōjimachi-kud, Токіо, Японія
Помер 16 грудня 1945(1945-12-16)[1][2][…] (54 роки)
Tekigaisō Parkd, Ogikubod, Район Суґінамі, Токіо, Японія
·отруєння ціаністим каліємd
Поховання Konoe Family Cemeteryd
Країна  Японська імперія
 Японія
Діяльність політик
Alma mater Кіотський університет і Kyoto University Graduate School of Law & Faculty of Lawd
Знання мов японська[1]
Членство Kayōkaid
Напрямок Японський націоналізм
Титул герцог
Посада прем'єр-міністр Японії, прем'єр-міністр Японії, прем'єр-міністр Японії і член Палати перів Японіїd
Партія Асоціація допомоги трону
Рід Konoe familyd
Батько Konoe Atsumarod
Мати Sawako Konoed[4]
Брати, сестри Tadamaro Miyagawad, Naomaro Konoed і Коное Хідемаро
У шлюбі з Chiyoko Konoed
Діти Fumitaka Konoed, Noguchi Akikod, Michitaka Konoed і Yoshiko Hosokawad
Автограф
Нагороди
орден Вранішнього Сонця 1 класу орден Священного скарбу орден Корони Італії

Біографія ред.

Член знатного роду Фудзівара, родич імператорської родини. Один з прихильників та ініціаторів територіальної експансії Японії в ході Другої світової війни, спрямованої, зокрема, на захоплення Китаю та індокитайських колоній європейських держав. Прихильник зміцнення союзу Японії з фашистською Італією та нацистською Німеччиною, спрямованого на переділ світу. Під його керівництвом Японія підписала посилений варіант «Антикомінтернівського пакту» — «Пакт трьох держав» 27 вересня 1940 року. Крупний акціонер дзайбацу «Сумітомо».

У 1938 провів закон про загальну національну мобілізацію, згідно з яким парламент відмовлявся від права контролю над урядом, а кабінет міністрів повинен бути здійснювати владу за допомогою імператорських указів. Цей закон активно підтримувався японськими монополіями — дзайбацу. Наприкінці 30-х років був прихильником розпуску політичних партій і створення замість них фашистської організації — «Асоціації допомоги трону», що й було здійснено в 1940 році. У червні 1945 року японський уряд планував відправити Коное до Москви для того, щоб умовити радянське керівництво виступити посередником між Японією і союзниками, таким чином японський уряд сподівався уникнути беззастережної капітуляції. СРСР відповідно до союзницьких зобов'язань від ролі посередника відмовився.

Після капітуляції Японії Фумімаро Коное був внесений у список воєнних злочинців, які підлягають суду Міжнародного трибуналу і повинен був стати одним з головних обвинувачуваних на процесі.

6 грудня 1945 японський парламент під тиском Дугласа Макартура ухвалив рішення про арешт Коное. Але завдяки процедурі арешту японських військових злочинців (їм давалося 10-15 днів після наказу про арешт для добровільної явки в тюрму) в ніч на 16 грудня 1945 за кілька годин до закінчення терміну явки до в'язниці Коное наклав на себе руки, прийнявши отруту.

Примітки ред.

  1. а б в г Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. а б в Hayashi S. Encyclopædia Britannica
  3. а б в SNAC — 2010.
  4. Pas L. v. Genealogics.org — 2003.

Посилання ред.