Конкордат Наполеона

Конкордат Наполеона — угода між Папою римським Пієм VII і Наполеоном 1801 року, що подолала розкол французького духівництва, викликаний законом про Цивільний устрій духовенства (1790 р.).

Конкордат Наполеона
Allégorie du Concordat de 1801.jpg
«Алегорія конкордату 1801», картина Пьєра-Жозефа Селестін Франсуа (Pierre Joseph Célestin François)
Тип мирна угода і конкордат
Підписано 15 липня 1801, 15 серпня 1801 і 8 квітня 1802
Місце Париж
Підписанти Пій VII, Жозеф Бонапарт, Étienne-Alexandre Bernierd, Emmanuel Crétetd і Ерколе Консальві
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Основними пунктами цієї угоди стали:

  • Декларація про те, що «Католицизм є релігією більшості французів» але не є офіційною державною релігією, що гарантує право на свободу віросповідання, зокрема протестантам.
  • Папство має право на зміщення єпископів, проте французький уряд, як і раніше, висуває їх.
  • Держава платить зарплату церковній канцелярії й духівництву, що присягли на вірність державі.
  • Церква відмовляється від усіх своїх претензій на землі, що були конфісковані після 1790 року.

Див. такожРедагувати

ПосиланняРедагувати