Кондратьєв Георгій Петрович
Гео́ргій Петро́вич Кондра́тьєв (нар. 7 січня 1960, с. Любаничі, Толочицький район, Вітебська область, БРСР, СРСР) — радянський та білоруський футболіст, нападник. Майстер спорту СРСР. Нині — тренер. З квітня 2021 року — головний тренер збірної Білорусі. Заслужений тренер Республіки Білорусь (2012).
 | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Особисті дані | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Повне ім'я | Георгій Петрович Кондратьєв | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Народження | 7 січня 1960 (64 роки) | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
.svg){kind=small} Любаничі, Толочицький район, Вітебська область, БРСР, СРСР
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Зріст | 177 | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Вага | 76 | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Громадянство |  Білорусь
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Позиція | Нападник | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Професіональні клуби* | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Національна збірна | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Тренерська діяльність** | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
* Ігри та голи за професіональні клуби | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
** Тільки на посаді головного тренера. | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
.svg){kind=small}
Кар'єра ред.
У дитинстві займався багатьма видами спорту відразу, брав участь у районних змаганнях з легкої атлетики. Вступивши до Вітебського технікуму фізкультури, став серйозно займатися футболом. В цей же час прийнятий до групи підготовки вітебської «Двіни», через деякий час став виступати у цій команді за основний склад у 2-й лізі союзної першості з футболу. За 2 сезони в команді проявив себе як бомбардир — у кожному з 2-х сезонів (1978 та 1979) забивав по 11 м'ячів.
1980 року був запрошений до мінського «Динамо». Оскільки в команді був дефіцит форвардів, майже відразу заграв в основі (у 1-му сезоні провів 11 ігор). Свого першого м'яча забив у ворота одеського «Чорноморця» 26 червня 1980 року. Цей був його єдиний гол у сезоні[1].
Проте, вже наступний сезон провів в дублі. Більше того, два місяці (червень-липень) 1981 року грав за брестське «Динамо», одночасно будучи ще й військовослужбовцем. В кінці року був повернутий до Мінська, після чого став основним гравцем мінського «Динамо». Був капітаном команди один сезон.
З 1984 році став залучатися до ігор за збірну СРСР, за яку провів 14 ігор (в 5-ти виходив у стартовому складі) та забив 4 м'ячі. Кар'єра Кондра́тьєва в збірній СРСР завершилася одразу ж після зняття з посади головного тренера збірної СРСР Едуарда Малофєєва влітку 1986 року. У сезоні 1988 року, після повернення до Мінська Малофєєва, грав нестабільно, забив всього 1 гол. У підсумку Малофєєв відрахував Кондратьєва з «Динамо».
У 1989 році Георгій переїхав до Одеси, де провів два сезони за місцевий «Чорноморець». В 1991 році, розраховуючи на допомогу в зарубіжному працевлаштуванні, переїхав грати в Москву за місцевий «Локомотив». У 2-й половині 1991 року три місяці грав за австрійський клуб «Санкт-Пельтен», в якого «зламався» основний форвард. Після повернення до складу нападника Кондратьєв поїхав додому. У 1992 році провів 3 гри за фінський клуб 2-го дивізіону «КуПС» з міста Кемі[2].
1992 року грав за «Молодечно», але в стартовому матчі чемпіонату Білорусі 1992—1993 вдарив суддю та отримав дискваліфікацію на 15 ігор. 1992 року переїхав в Україну, де разом з екс-динамівцем Сергієм Гомоновим виступав за «Темп» з Шепетівки.
1993 року грав в німецькій Оберлізі за «Вісмут» з Гери. Після 5-ти ігор поїхав додому робити візу, але оформити її у термін не встиг. У клубі відмовилися платити футболістові зарплату за запізнення і Кондратьєв знову повернувся додому[3].
Чотири роки грав у Фінляндії за команду «КаІК» разом з Юрієм Желудковим та Валерієм Олійником.
Тренерська діяльність ред.
1986 року закінчив Білоруський державний університет фізичної культури. У 2003 році поступив та закінчив 2004 року ВШТ. 12 грудня 2010 року в Москві закінчив 240-годинне навчання в ВШТ на тренерських курсах та отримав ліцензію Pro[4]. Тренерську роботу розпочав у 1998 році як другий тренер мозирської «Славії», де закінчував кар'єру гравця. У 2000—2002 роках працював другим тренером мінського «Динамо», причому з липня по жовтень 2001 року виконував обов'язки головного тренера. Працював головним тренером вітебського «Локомотива» (2003—2004) та «Сморгоні» (2005—2008).
З 2009 року працював з молодіжною збірною Білорусі (до цього 2 сезони працював у ній асистентом та в.о. головного тренера (2006—2009)), з якою став бронзовим призером чемпіонату Європи та завоював путівку на Олімпійські ігри 2012.
8 грудня 2011 року Кондратьєв очолив національну збірну Білорусі, змінивши на цій посаді німецького фахівця Бернда Штанге[5]. 13 жовтня 2014 року подав у відставку.
З квітня 2021 року — знову головний тренер збірної Білорусі.
Досягнення ред.
Командні ред.
«Динамо» (Мінськ)
- Чемпіон СРСР: 1982;
- Бронзовий призер чемпіонату СРСР (1): 1983;
- Фіналіст Кубка СРСР: 1986—87.
- «Чорноморець» (Одеса)
- Володар Кубка Федерації футболу СРСР: 1990.
Особисті ред.
- Член клубу Григорія Федотова: 115 голів;
- Двічі включався в список 33 найкращих футболістів сезону в СРСР: 1985, 1987;
- Як тренера
Білорусь (U-21)
- Бронзовий призер молодіжного чемпіонату Європи 2011;
- Найкращий тренер Білорусі: 2011.
Примітки ред.
- ↑ Віталій Орлов. Одеські злети футболіста Георгія Кондратьєва. — Я — одесит, 19.08.2022
- ↑ KePS: n edustusjoukkueen pelaajat 1932—1999 [Архівовано 6 листопада 2012 у Wayback Machine.] (фін.)
- ↑ Щурко Сергей. Георгий Кондратьев: Пора заканчивать // Футбол от «СЭ». — 1995. — № 19. — с. 6. (рос.)
- ↑ Карпин, Овчинников и Гордеев получили лицензии Pro. Прем'єр-Ліга (рос.). championat.ru. 12.12.2010. Архів оригіналу за 19.08.2011. Процитовано 30.06.2013.
- ↑ Томін А. (2011.12.08). Кондратьев сменил Штанге у руля сборной Белоруссии (рос.). Спорт-Експрес. Архів оригіналу за 21 лютого 2014. Процитовано 30 червня 2013.
Посилання ред.
- Профіль на сайті «Сборная России по футболу» [Архівовано 25 березня 2018 у Wayback Machine.] (рос.)
- Учу правильно играть — Інтерв'ю в газеті «Спортивная Беларусь» [Архівовано 10 червня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
- За «Сморгонь болеют даже бабушки» — Інтерв'ю в газеті «Спортивная Панорама» [Архівовано 11 квітня 2012 у Wayback Machine.] (рос.)
- Незаменимые все-таки есть — Інтерв'ю в газеті «Спортивная Панорама» [Архівовано 10 травня 2013 у Wayback Machine.] (рос.)
- Кондратьева дисквалифицировали на 4 матча (рос.)
- Эхо сезона. Георгий Кондратьев: лицензия на зрелость (рос.)
- День рождения… в самолёте. Інтерв'ю в газеті «Спортивная Панорама» [Архівовано 18 серпня 2013 у Wayback Machine.] (рос.)
- Георгий Кондратьев: равнение на старших. Інтерв'ю в газеті Прессбол [Архівовано 31 грудня 2008 у Wayback Machine.] (рос.)
- Георгий Кондратьев: время дорого. Інтерв'ю в газеті Прессбол (рос.)
|
Це незавершена стаття про футболіста. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |