Конденсатор Зібольда (або Чаша Зібольда) — конденсаційний колодязь, споруда з нескріплених каменів у Феодосії, яка збирає воду шляхом конденсації вологи з нагрітого повітря на більш холодну поверхню каменів.

Секція конденсатора роси Зібольда. (а) — це усічений конус з пляжної гальки діаметром 20 метрів біля основи та 8 метрів у діаметрі вгорі. (b) являє собою бетонну чашу; труба (не показана) веде від основи чаші до місця збору. (c) — рівень землі, (d) — природна вапнякова основа

Історія створення ред.

У 1900 році біля міста Феодосії Федір Іванович Зібольд, який був лісничим та інженером, виявив тринадцять великих куп каміння[1]. Кожна кам'яна купа покривала трохи понад 900 квадратних метрів і була близько 10 метрів у висоту. Знахідки були пов'язані із залишками теракотових труб діаметром 75 міліметрів, які, очевидно, вели до криниць та фонтанів у місті. Зібольд дійшов висновку, що ці купи каміння — це конденсатори, які забезпечували Феодосію водою; і підрахував, що кожна свердловина щодня виробляла понад 55400 літрів води.

Щоб перевірити свою гіпотезу, Зібольд побудував кам'яно-ворсовий конденсатор на висоті 288 метрів на горі Тепе-Оба поблизу Феодосії. Конденсатор Зібольда був оточений стіною заввишки 1 метр, шириною 20 метрів, навколо зони збору води у формі чаші з дренажем. Він використав морські камені діаметром 10–40 сантиметрів, складені у формі зрізаного конуса, заввишки 6 метрів, з діаметром угорі — 8 метрів. Форма кам'яної купи дозволяла хороший потік повітря з мінімальним тепловим контактом між камінням.[2]

Конденсатор Зібольда почав працювати в 1912 році з максимальним щоденним виробництвом, яке, за оцінками, становило 360 літрів. Згодом у пристрої з'явилися протікання, через які експеримент припинили в 1915 році й конденсатор був частково демонтований перед тим, як його закинули.

Споруду було розчищено і відкрито для відвідувачів у 1993 році.[2] Конденсатор Зібольда був приблизно такого ж розміру, як знайдені древні кам'яні купи[2], і хоча його ефективність була набагато меншою, ніж розрахована Зібольдом, експеримент слугував натхненням для подальших розробників. У Франції до теперішнього часу працюють штучні конденсатори системи Зібольда.

Розташування ред.

Чаша Зібольда знаходиться на схилі плоскої вершини гори Тепе-Оба приблизно на висоті 150 м над рівнем моря. З вершини гори Тепе-Оба (289 м) в напрямку мису Святого Іллі йде стара дорога. Якщо спускатися вниз цією дорогою, то зліва буде Феодосія, а в заростях справа в декількох метрах від дороги — чаша Зібольда.

Примітки ред.

  1. Nikolayev, V.S.; Beysens, D.; Gioda, A.; Milimouk, I.; Katiushin, E.; Morel, J. P. (1996). Water Recovery from Dew. Journal of Hydrology. 182 (1): 19–35. Bibcode:1996JHyd..182...19N. doi:10.1016/0022-1694(95)02939-7. Архів оригіналу за 25 липня 2020. Процитовано 20 травня 2021. 
  2. а б в Nelson, Robert A. (2003). Air Wells, Fog Fences & Dew Ponds – Methods for Recovery of Atmospheric Humidity. Rex Research. Архів оригіналу за 4 травня 2021. Процитовано 10 вересня 2010. «This article has been widely reproduced, including extracts in Sharan, 2006.» 

Посилання ред.