Вікіпедія

Комірка

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Комірка (значення).

Комірка — «маленьке, тісне приміщення»;[1] «кімнатка, заглиблення, ямка; гніздо»;[1] зменшувальне до комора.[1] Комора нижчого рівня, маленька комора. «Приміщення в хаті для зберігання їжі тощо».[2]

Комірка в помешканні (Південна Корея)

Це може бути міжповерхова комірка (на додачу до житлових кімнат квартири) чи комірка квартири в будинку клубного типу. В квартирах (особливо в житлових багатоквартирних будинках радянського типу планування) для речей часто є окрема господарська комірка площею майже 1 м2. Це може бути веранда з коміркою, прибудова до хати,[3] чи при кухні,[4][5][6] комірка в сінях для збіжжя,[2] комірка в підвалі багатоквартирного будинку, відділення в будинках для зберігання припасів, місце для зберігання різних господарських речей[7]  — приміщення або шафа, де зберігаються напої, їжа, а іноді й посуд, побутові миючі засоби, чи провізія. Комірки для їжі та напоїв служать допоміжною ємністю до кухні, забезпечують допоміжний склад для кухні. Ящики полиці або стелажі використовуються для розміщення. В підвальних комірках багатоквартирних будинків, в радянські часи особливо (а подекуди і тепер), зазвичай, зберігали продукти, які не потребують охолодження, включаючи картоплю, цибулю, консервні банки, (невідкриті) скляні банки з джемом/варенням, а також певною мірою овочі та фрукти. Часто будинки обходяться без комор, тому що швидкопсувні продукти зараз зберігаються в основному в холодильниках і морозильниках. Нині в Україні в новобудовах від комор не скрізь відмовилися.

Сучасна кухонна комірка

Раніше ускладнення плану хати йшло через виокремлення в сінях комори (комірки, комірчини, кліті, підкліті), а в житловому приміщенні — кухні.[8] У сінях влаштовувалися кухонна піч для приготування їжі та дві комірки для господарських речей.[9] Наприклад, традиційне житлово-господарське будівництво на Західному Поділлі в плані складається з хати, сіней з коміркою і комори.[10] На Волині чи на Поліссі комірки відгороджували в сінях, або прибудовували комори.[11] Зимою вони обігрівалися від печі, яка виходила одним боком в сіни.[11] В прибудові до хати вздовж запічної стіни споруджувалась тепла комора (пукліт), навпроти сінешніх дверей задвірок, за коморою — комірчина.[12]

... уживав її як тимчасову комірку: переховував в ній сало, білий хліб, часник, ну, і плящину i з оковиткою.[13]
Навпроти чорного виходу була комірчина, де зберігалися слоїки з варенням, що його пані Мілевська використовувала взимку як начинку для своїх пиріжків, а також мед, цукор, заварка, кава, різні прянощі. Взимку Єлена Мілевська ховала до комірки навіть яйця й молоко, бо там не було ні груби ні пічки.[14]

У повсякденному стилі мовлення комора — це невелике приміщення в безпосередній близькості від кухні, де ви можете зберігати сухі продукти та інші продукти, які не використовуються так часто або які у вас є великими порціями, наприклад консерви, борошно, сушені гриби, горіхи та ін.

Часто комора прохолодна, щоб продовжити термін зберігання. Вона оснащена полицями і легко чиститься.

З появою холодильників і супермаркетів не так вже й нормально мати велику окрему комору через можливість охолодження продуктів в холодильнику і великий асортимент продуктів в супермаркеті.

Однак комора не покидає популярності в таких видах господарства, які передбачають, що ви збираєте інгредієнти самостійно на природі, що вимагає додаткового місця для зберігання тощо.

Галерея ред.

Примітки ред.

  1. ↑ а б в Комірка // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
  2. ↑ а б Говірки Чорнобильської зони: Системне опис / П. Ю. Гриценко та ін. — К.: Довіра, 1999
  3. ↑ Пропамятна книга: Перший український просвітно-економічний конгрес, уладжений товариством «Просвіта» в сорокаліття засновання. — Львів, 1910. (стор.: 199).
  4. ↑ Валер'ян Підмогильний. Добрий Бог. Оповідання. — Фоліо, — 2022. ISBN 978-966-03-9676-0
  5. ↑ Тудор, С.Й. Твори: поезії, оповідання, повісті, критика й публіцистика / С. Тудор. — Київ: Дніпро, 1982. — 547 с.
  6. ↑ Українська мала проза ХХ століття: антологія / упоряд. В. Агеєва. — К.: Факт, 2007. — 1512 с. ISBN 978-966-359-221-3
  7. ↑ Гаррієт Бічер-Стоу. Хатина дядька Тома: роман: скороч. пер. з англ. / Гаррієт Бічер-Стоу. — К.: Знання, 2019. — 271 с. — (Класна література). ISBN 978-966-346-861-7 (серія), ISBN 978-617-07-0685-02019
  8. ↑ Хата // Українська минувшина: Ілюстрований етнографічний довідник. — 2-е вид. / А. П. Пономарьов, Л. Ф. Артюх, Т. В. Косміна та ін. — К.: Либідь, 1994. — С. 18. — 256 с. — ISBN 5-325-00592-8.
  9. ↑ «Історична пам'ять» — 1' 2004. — Полтавський державний педагогічний університет Короленка. — 2004
  10. ↑ З глини, дерева і соломи: пам'ятки народної архітектури Західного Поділля / А.Данилюк. — Т.: Навч. кн. — Богдан, 2003. — 95 с. — ISBN 966-692-114-6
  11. ↑ а б Волинь: пам'ятки народної архітектури: історико-краєзнавчі статті / А.Г. Данилюк; Львівське крайове товариство "Рідна школа". — Луцьк: Надстир'я, 2000. — 97 с.: іл. — ISBN 966-517-261-1
  12. ↑ Архип Данилюк. Давня архітектура українського села: Етнографічний нарис. К.: Техніка, 2008. 256 с.; іл. (Народні джерела). Бібліогр.: с. 246-252. ISBN 978-966-575-063-5
  13. ↑ Гей, там на горі Січ іде!.. Пропам'ятна книга “Січей”. Зібрав і упорядкував Петро Трильовський. — Друковано старанням Видавничого Комітету Пропам’ятної Книги “Січей”, 11450--78 Ave. Edmonton, Alberta, Canada. — 1965. — 432 с.
  14. ↑ Винуваті люди: роман / Тетяна Белімова. — Харків: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2021. — 348, [2] с. — 3000 прим. — ISBN 978-617-12-8872-0

Див. також ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Комірка&oldid=38187967