Відкрити головне меню
Компресійний двигун МК-17 об'ємом 1,5 см³, встановлений на кордову модель аеромобіля

Компресі́йний двигу́н — тип поршневого двотакто́вого карбюраторного двигуна внутрішнього згоряння, в якому запалювання паливо-повітряної суміші спричинене великою температурою від її стиснення (компресії).

Зміст

Принцип дії та конструкціяРедагувати

Компресійні карбюраторні двигуни часто називають дизельними, хоча вони мають дещо відмінний принцип роботи та конструкцію. Тому назва «дизельний» , що до таких двигунів, є умовною. Компресійні двигуни працюють по циклу Отто. У компресійних карбюраторних двигунах при такті стиснення, в циліндрі стискається паливо-повітряна суміш, приготована в карбюраторі. Момент детонації та склад палива підібрані таким чином, щоб забезпечувалося плавне згоряння паливоповітряного заряду з максимальною ефективністю. Пальним компресійних двигунів для моделей, є суміш діетилового (медичного) етеру, гасу (освітлювальний гас), рицинової (касторової) олії та мінеральної машинної оливи. Саме ефір є основним запалювальним компонентом палива.

 
Конструкція компресійного двигуна для моделей: 1 — вальниця кочення; 2 — опорна шайба пропелера; 3 — колінчастий вал; 4 — картер (корпус двигуна); 5 — перепускний канал; 6 — гільза циліндра; 7 — радіатор циліндра; 8 — гвинт контрпоршня; 9 — контрпоршень; 10 — поршень; 11 — випускне вікно; 12 — шатун; 13 — карбюратор (постійних обертів, не керований); 14 — розподільчий вал/золотник

Ступінь стиснення регулюється контрпоршнем — рухомим поршнем, що змінює об'єм камери згоряння. Оберти та потужність компресійного двигуна регулюються взаємозалежно гвинтом ступеня стиснення та голкою карбюратора.

В циліндрі дизельних двигунів відбувається стиснення не паливо-повітряної суміші, а чистого повітря, і лише потім в кінці такту стиснення, паливний насос високого тиску впорскує дизельне паливо за допомогою форсунки в циліндр, де воно запалюється від нагрітого до високої температури повітря і згоряє в міру впорскування.

ЗастосуванняРедагувати

Основне застосування такі двигуни знайшли в технічному моделюванні, їх встановлювали на авіамоделі моделі автомобілів, глісерів та інш. У масовому виробництві компресійні двигуни з'явились в 1950-х роках у Німеччині, США, Англії. Вони мали невеликий робочий об'єм, в межах 1,5—4 см ³. Найбільш розповсюдженими стали класи 1,5 та 2,5 см ³. Сьогодні компресійні двигуни втратили свою актуальність, і використовуються лише в деяких класах моделей та окремими аматорами. Вони практично витіснені моторами із свічкою розжарювання та електричними.

З 1962 року до 1980-х років, на київському заводі ДОСААФ, виробляли популярний компресійні двигуни «Ритм» об'ємом 2,5 см³, «Вєтєрок» об'ємом 1,5 см³; на інших підприємствах УРСР двигуни «Харьков—2,5», «Сокол—2,5», «ЕВРІКА—2,5».[1] Станом на 2016 рік, в Харкові є невеликі фірми, що серійно виготовляють висококласні компресійні двигуни для спортивного моделізму. Попитом в Україні та світі користуються двигуни ФОРА (в класі авіамоделей F2D) [2].

В 1949-1954 роках німецька фірма Lohmann виробляла оригінальний компресійний двигун для велосипедів з робочим об'ємом 18 куб. см. і потужністю 0,8 к. с. Двигун працював на гасі або дизельному паливі, був дуже економічним , монтувався під педальною кареткою велосипеда мав фрикційний привід на заднє колесо велосипеда.[3]

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • Модельные двигатели. Пособие для руководителей техн. кружков. — М. : «Просвещение», 1973.
  • Khodyeyev V. Modellmotoren "Made in USSR". — Ilion, 2014. — ISBN 978 617 534 277 0.
  • И. Калина. Двигатели для спортивного моделизма — Ч. 2. Пер. с чешск. — М. : ДОСААФ, 1998.
  • Журнал «МОДЕЛІСТ» ISSN 1815-8161 , статті