Коммій
Коммій, Коммій Галльський або Коммій I (Commios, Comius, Comnios, д/н — 35 рік до н. е.) — з 57 до 50 року до н. е. вождь кельтського племені атребатів спочатку в Галлії, а згодом у південно-західній Британії з центром в Каллеві з 50 до 35 року до н. е.
| Коммій | |
|---|---|
| Commius | |
.jpg) | |
| король | |
| Початок правління: | 57 до н. е. |
| Кінець правління: | 35 до н. е. |
|
| |
| Наступник: | Коммій Молодший |
|
| |
| Дата народження: | невідомо |
| Країна: | атребатів |
| Дата смерті: | 35 до н. е. |
| Діти: | Коммій Молодший |
Життєпис ред.
Коммій був призначений «королем» племені атребатів в час підкорення Белгіки Гаєм Юлієм Цезарем[1]. Атребати не чинили опору римлянам, ставши їх союзниками. Під час Галльської війни Коммій допомагав Цезарю з харчами та зброєю, а також міг забезпечити римлян загоном кінноти[2] . У 55 році до н. е. Гай Цезар спрямував Коммія як розвідника до Британії[3], вже тоді маючи на меті вторгнення до острова[4]. Втім діяльність як шпигуна виявилася невдалою — Коммія затримали атребати та відвели до Кассівелауна, який запроторив Коммія до в'язниці.
Коммій зумів звільнитися лише у 54 році до н. е. після вторгнення римлян до Британії. Перебуваючи у складній ситуації Кассівелаун звернувся до Коммія, щоб той виступив як посередник перемовин[5]. Результатом дій Коммія стало укладання мирної угоди між бритами та римлянами. Після цього у 54 році до н. е. Коммій повернувся до Галлії. Він не підтримав повстання північних галлів на чолі із Амбіоріксом, зберігши вірність Цезареві. Оцінивши це останній надав ще більше пільг атребатам у вигляді звільнення від податків та незалежності[6]. Втім з початком повстання галлів на чолі з Верцингеториксом, Коммій вирішив приєднатися до ворогів римлян. У 52 році до н. е. він із військом атребатів рушив на допомогу Алезії[7]. Після поразки галлів біля цієї фортеці Коммій приєднався до повстання белловаків на чолі із Корреєм, повстання яких також було придушено римлянами. Після цих поразок Коммій знайшов притулок у своїх союзників серед германських пелмен[8]. У відповідь на дії Коммія Гай Цезар доручив своєму легату Тіту Лабієну організувати вбивство Коммія. Той доручив організувати замах військовому трибуну Гаю Волусену.
Втім в результаті замаху Коммій був лише тяжко поранений. Проте він вирішив більше не зустрічатися з римлянами[9] й у 51 році до н. е. втік до Британії[10]. Існують свідчення, що під час втечі Коммія, Юлій Цезар переслідував Коммія аж до гонитви по Ла-Маншу, але Цезар припинив переслідування і Коммій дістався британського берега[11]. Тут протягом декількох десятків років Коммій створив власну державу під назвою Каллева із столицею на місці сучасного Сілчестера. Тим не менш, він, здається, зберіг деякий вплив і в Галлії: після поразки Коммія були знайдені монети з його ім'ям в парі з Гарманосом або Карсіціосом, які, можливо, були його синами і тим самим відзначали своє походження.
У Британії Коммій володарював спокійно до самої смерті у 35 році до н. е., передавши владу у спадок своєму синові відомому як Коммій Молодший.
Коммій присутній у знятому в 2001 році французькому фільмі «Верцингеторикс» Vercingétorix. [Архівовано 6 Грудня 2006 у Wayback Machine.]
Примітки ред.
- ↑ Юлій Цезар, Commentarii de Bello Gallico Book 2
- ↑ Юлій Цезар, De Bello Gallico 4.35
- ↑ Юлій Цезар, De Bello Gallico 4.21
- ↑ Юлій Цезар, De Bello Gallico 4.27
- ↑ Юлій Цезар, De Bello Gallico 5.22
- ↑ Юлій Цезар, De Bello Gallico 6.6, 7.76
- ↑ Юлій Цезар, De Bello Gallico 7.75-76, 79; Cassius Dio, Roman History 40:42 [Архівовано 22 Січня 2020 у Wayback Machine.]
- ↑ Hirtius, De Bello Gallico 8.6-7, 10, 21
- ↑ Hirtius, De Bello Gallico 8.23
- ↑ Hirtius, De Bello Gallico 8.47-48
- ↑ Секст Юлій Фронтін, Stratagemata 2:13.11 [Архівовано 31 Травня 2020 у Wayback Machine.]
Джерела ред.
- Malcolm Todd: Commius (fl. 57-50 BC). In: H. C. G. Matthew, Brian Harrison (Hrsg.): Oxford Dictionary of National Biography, from the earliest times to the year 2000 (ODNB), Band 12 (Clegg — Const), Oxford University Press, Oxford 2004, ISBN 0-19-861362-8, S. 868—869.