Відкрити головне меню

Коммій, Коммій Галльський або Коммій I (Commios, Comius, Comnios, д/н — 35 рік до н. е.) — з 57 до 50 року до н. е. вождь кельтського племені атребатів спочатку в Галлії, а згодом у південно-західній Британії з центром в Каллеві з 50 до 35 року до н. е.

Коммій
Commius
король
Початок правління: 57 до н. е.
Кінець правління: 35 до н. е.
Попередник:
Наступник:Коммій Молодший
Дата народження: невідомо
Країна:атребатів
Дата смерті:35 до н. е.(-035)
Діти:Коммій Молодший

ЖиттєписРедагувати

Коммій був призначений «королем» племені атребатів в час підкорення Белгіки Гаєм Юлієм Цезарем[1]. Атребати не чинили опору римлянам, ставши їх союзниками. Під час Галльської війни Коммій допомагав Цезарю з харчами та зброєю, а також міг забезпечити римлян загоном кінноти[2] . У 55 році до н. е. Гай Цезар спрямував Коммія як розвідника до Британії[3], вже тоді маючи на меті вторгнення до острова[4]. Втім діяльність як шпигуна виявилася невдалою — Коммія затримали атребати та відвели до Кассівелауна, який запроторив Коммія до в'язниці.

Коммій зумів звільнитися лише у 54 році до н. е. після вторгнення римлян до Британії. Перебуваючи у складній ситуації Кассівелаун звернувся до Коммія, щоб той виступив як посередник перемовин[5]. Результатом дій Коммія стало укладання мирної угоди між бритами та римлянами. Після цього у 54 році до н. е. Коммій повернувся до Галлії. Він не підтримав повстання північних галлів на чолі із Амбіоріксом, зберігши вірність Цезареві. Оцінивши це останній надав ще більше пільг атребатам у вигляді звільнення від податків та незалежності[6]. Втім з початком повстання галлів на чолі з Верцингеториксом, Коммій вирішив приєднатися до ворогів римлян. У 52 році до н. е. він із військом атребатів рушив на допомогу Алезії[7]. Після поразки галлів біля цієї фортеці Коммій приєднався до повстання белловаків на чолі із Корреєм, повстання яких також було придушено римлянами. Після цих поразок Коммій знайшов притулок у своїх союзників серед германських пелмен[8]. У відповідь на дії Коммія Гай Цезар доручив своєму легату Тіту Лабієну організувати вбивство Коммія. Той доручив організувати замах військовому трибуну Гаю Волусену.

Втім в результаті замаху Коммій був лише тяжко поранений. Проте він вирішив більше не зустрічатися з римлянами[9] й у 51 році до н. е. втік до Британії[10]. Існують свідчення, що під час втечі Коммія, Юлій Цезар переслідував Коммія аж до гонитви по Ла-Маншу, але Цезар припинив переслідування і Коммій дістався британського берега[11]. Тут протягом декількох десятків років Коммій створив власну державу під назвою Каллева із столицею на місці сучасного Сілчестера. Тим не менш, він, здається, зберіг деякий вплив і в Галлії: після поразки Коммія були знайдені монети з його ім'ям в парі з Гарманосом або Карсіціосом, які, можливо, були його синами і тим самим відзначали своє походження.

У Британії Коммій володарював спокійно до самої смерті у 35 році до н. е., передавши владу у спадок своєму синові відомому як Коммій Молодший.

Коммій присутній у знятому в 2001 році французькому фільмі «Верцингеторикс» Vercingétorix.

ПриміткиРедагувати

  1. Юлій Цезар, Commentarii de Bello Gallico Book 2
  2. Юлій Цезар, De Bello Gallico 4.35
  3. Юлій Цезар, De Bello Gallico 4.21
  4. Юлій Цезар, De Bello Gallico 4.27
  5. Юлій Цезар, De Bello Gallico 5.22
  6. Юлій Цезар, De Bello Gallico 6.6, 7.76
  7. Юлій Цезар, De Bello Gallico 7.75-76, 79; Cassius Dio, Roman History 40:42
  8. Hirtius, De Bello Gallico 8.6-7, 10, 21
  9. Hirtius, De Bello Gallico 8.23
  10. Hirtius, De Bello Gallico 8.47-48
  11. Секст Юлій Фронтін, Stratagemata 2:13.11

ДжерелаРедагувати

  • Malcolm Todd: Commius (fl. 57-50 BC). In: H. C. G. Matthew, Brian Harrison (Hrsg.): Oxford Dictionary of National Biography, from the earliest times to the year 2000 (ODNB), Band 12 (Clegg — Const), Oxford University Press, Oxford 2004, ISBN 0-19-861362-8, S. 868—869.