Колібрі білогорлий
| Колібрі білогорлий | ||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||
| Leucochloris albicollis (Vieillot, 1818)[3]. | ||||||||||||||||||||
 Ареал виду | ||||||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||||||
| Trochilus albicollis Vieillot, 1818 | ||||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||||
|
Колі́брі білогорлий[4] (Leucochloris albicollis) — вид серпокрильцеподібних птахів родини колібрієвих (Trochilidae)[5]. Мешкає в Південній Америці. Це єдиний представник монотипового роду Білогорлий колібрі (Leucochloris).
Опис ред.
.jpg)
Довжина птаха становить 10-11,5 см, самці важать 6-8 г, самиці 4,5 г. Довжина крила становить 63 мм, хвоста 36 мм, дзьоба 22 мм. У самців верхня частина тіла золотисто-зелена або бронзово-зелена, Пера на надхвісті і центральні стернові пера золотисто-зелені або яскраво-зелені, крайні стернові пера чорнувато-зелені з білими смугами на кінці. Пера на підборідді яскраво-зелені з білими краями, горло біле, щоки і груди яскраво-зелені або золотисто-зелені. Центральна частина живота біла, боки золотисто-бронзово-зелені. Нижні покривні пера хвоста білі, поцятковані бронзово-зелені або коричнюватими плямками. Дзьоб середньої довжини, прямий. зверху чорнуватий, знизу червоний з чорним кінчиком.
Самиці мають подібне забарвлення, однак загалом більш тьмяне і менш блискуче. У молодих птахів нижня частина тіла сірувато-коричнева, стернові пера мають менш білі, біцльш коричнюваті кінчики. У молодих птахів пера на верхній частині тіла мають рожевуваті краї.
Поширення і екологія ред.
Білогорлі колібрі мешкають на південному сході Бразилії (на південь від Мінас-Жерайса і Еспіріту-Санту), на сході Парагваю, в Уругваї і на північному сході Аргентини. Вони живуть у напіввідкритих і відкритих ландшафтах, зокрема на узліссях зрілих атлантичних лісів, в чагарникових заростях, на плантаціях, в парках і садах. Зустрічаються переважно на висоті до 1000 м над рівнем моря. Ведуть переважно осілий спосіб життя.
Білогорлі колібрі живляться нектаром різноманітних квітучих рослин, зокрема Quesnelia testudo і Tillandsia aeranthos з родини бромелієвих, 'Myrsine coriacea з родини мирсінових, Hippeastrum atibaya з родини амарилісових, Siphocampylus sulfureus i Siphocampylus umbellatus з родини кактусових, Mabea fistulifera з родини молочайних, Stenorrhynchos lanceolatus з родини зозулинцевих і Esterhazya macrodonta з родини вовчкових[6][7]. Вони є важливими запилювачами деяких видів рослин, зокрема Siphocampylus sulfureus, Hippeastrum glaucescens, Agarista hispidula, Sinningia allagophyla і Esterhazya macrodonta[8][9]. Також білогорлі колібрі доповнюють свій раціон комахами, яких ловлять в польоті.
Сезон розмноження у білогорлих колібрі триває з жовтня по березень. Гніздо чашоподібне, робиться з рослинного пуху, моху, павутиння і лишайників, розміщується на горизонтальній гілці чагарника або невеликого дерева. В кладці 2 яйця. Інкубаційний період триває 14 днів, пташенята покидають гніздо через 20-25 днів після вилуплення.
Примітки ред.
- ↑ BirdLife International (2016). Leucochloris albicollis: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 22 листопада 2022
- ↑ H.G. Ludwig Reichenbach. Aufzählung der Colibris Oder Trochilideen in ihrer wahren natürlichen Verwandtschaft, nebst Schlüssel ihrer Synonymik. „Journal für Ornithologie”. 2, s. 10, 1854.
- ↑ Nouveau dictionnaire d'histoire naturelle. T. 23. 1818, ss. 426–427.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David (ред.). Hummingbirds. World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 22 листопада 2022.
- ↑ Snow, David W.; Teixeira, Dante L. (1982). Hummingbirds and their flowers in the coastal mountains of southeastern Brazil. Journal für Ornithologie. 123 (4): 446—50. doi:10.1007/BF01643279. S2CID 23568595.
- ↑ Aparecida Brusamarello Basler, Eliara Solange Müller & Maria Virginia Petry. Frugivory by birds in Myrsine coriacea (Myrsinaceae) inhabiting fragments of mixed Araucaria Forest in the Aparados da Serra National Park, RS, Brazil. „Revista Brasileira de Ornitologica”. 17 (2), ss. 113–120, 2009.
- ↑ Sazima, Marlies; Sazima, Ivan; Buzato, Silvana (1994). Nectar by day and night: Siphocampylus sulfureus (Lobeliaceae) pollinated by hummingbirds and bats. Plant Systematics and Evolution. 191 (3): 237—46. doi:10.1007/bf00984668. S2CID 262033.
- ↑ Leandro Freitas & Marlies Sazima. Pollination Biology in a Tropical High-Altitude Grassland in Brazil: Interactions at the Community Level. „Annals of the Missouri Botanical Garden”. 93 (3), ss. 465–516, 2006.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |