Колядін Віктор Іванович

Віктор Іванович Колядін
Виктор Иванович Колядин
Народження	2 червня 1922; Кіровськ
Смерть	6 листопада 2008 (86 років); Севастополь
Поховання	Кладовище Комунарів
Країна	СРСР
Вид збройних сил	ВПС СРСР
Рід військ	Бомбардувальна авіація; пізніше переведений у винищувальну авіацію
Освіта	Військова академія Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації
Роки служби	1938—1973
Партія	КПРС
Звання	Генерал-майор авіації
Війни / битви	Німецько-радянська війна; Корейська війна
	(№ 6963)

Ві́ктор Іва́нович Коля́дін (рос. Виктор Иванович Колядин; 2 червня 1922, Кіровськ — 6 листопада 2008, Севастополь) — радянський військовий льотчик, Герой Радянського Союзу, в роки німецько-радянської війни командир ескадрильї 68-го гвардійського Клайпедського ордена Кутузова винищувального авіаційного полку (5-та гвардійська Валдайська Червонопрапорна ордена Кутузова винищувальна авіаційна дивізія, 3-тя повітряна армія, 3-й Білоруський фронт), гвардії старший лейтенант. Заслужений військовий льотчик СРСР (1966), почесний громадянин Севастополя (2004).

Життєпис ред.

Народився 2 червня 1922 року в селищі Голубівціа (нині місто Кіровськ Луганської області) в сім'ї службовця. Росіянин. Член ВКП(б) з 1942 року. Закінчив 8 класів школи № 4 в місті Кадіївці (Стаханов) і аероклуб.

У Червоній Армії з 1938 року. У 1941 році закінчив Ворошиловградську військову авіаційну школу пілотів.

На фронтах німецько-радянської війни з 22 червня 1941 року. Воювати почав у 289-му бомбардувальному авіаційному полку ВПС Південно-Західного фронту. Здійснив 20 бойових вильотів на бомбардувальнику Су-2. До серпня 1941 року полк втратив майже всі літаки і був розформований. Колядін був направлений в запасний авіаполк в Пензенській області, де перевчився на нічний бомбардувальник У-2.

Повернувся на фронт у березні 1942 року командиром ланки в 597-му окремому авіаційному полку нічних бомбардувальників (ВПС 34-ї армії, Північно-Західний фронт). З вересня 1942 року — заступник командира бомбардувальної ескадрильї. До березня 1943 року здійснив 192 бойових вильотів на У-2 на бомбардування, розвідку, постачання військ на передовій, викидання диверсійних груп у ворожому тилу.

У 1943 році Віктор Колядін домігся переведення у винищувальну авіацію, був зарахований в 68-й гвардійський винищувальний авіаполк. Пройшов перенавчання безпосередньо в полку на винищувач Р-39 «Аерокобра» і до кінця війни воював в цій частині. Воював у складі 1-го Прибалтійського і 3-го Білоруського фронтів. Особливо відзначився в Білоруській, Прибалтійській і Східно-Пруській наступальних операціях радянських військ.

До кінця війни гвардії старший лейтенант В. І. Колядін виконав 685 успішних бойових вильотів, з них 185 — на винищувачі (70 — на прикриття наземних військ, 88 — на супровід бомбардувальників і штурмовиків, 15 — на розвідку, 11 — на штурмовки). У повітряних боях знищив особисто 21 літак противника. Штурмовими ударами спалив на аеродромі один літак і при підготовці до запуску — один аеростат ворога, а також 10 автомашин, 5 вагонів, підірвав один склад.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 29 червня 1945 року за мужність і військову доблесть, проявлені в боях з німецько-фашистськими загарбниками, гвардії старшому лейтенанту Колядіну Віктору Івановичу присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 6963).

Після війни продовжував службу у ВПС СРСР. Освоїв близько 50 типів бойових машин, один з піонерів освоєння реактивної авіаційної техніки в стройових частинах ВПС. З 1946 року служив у ВПС Московського військового округу, інспектор з техніки пілотування 5-ї гвардійської винищувальної авіаційної дивізії. У 1950 році дивізія була перекинута в Північний Китай, де Колядін займався навчанням китайських льотчиків польотів на реактивних винищувачах. У листопаді 1950 року підполковник Віктор Колядін був призначений командиром 28-го гвардійського винищувального авіаполку, у складі якого воював в останні роки війни, а з початку 1951 полк вступив у бойові дії Корейської війни 1950—1953 років. Відбиваючи масовані удари авіації США, Віктор Колядін на реактивному винищувачі МіГ-15 особисто знищив 5 американських літаків (всі перемоги — в лютому-березні 1951 року).

Після повернення в СРСР — на командних посадах у Військах ППО країни: заступник командира винищувальної авіадивізії, командир винищувальної авіадивізії в Оренбурзькій області. У 1961 році закінчив Військову академію Генерального штабу. З 1962 року — заступник командувача з авіації — начальник авіації 4-ї окремої (Уральської) армії протиповітряної оборони (штаб — місто Свердловськ). З 1966 року — заступник командувача військами Бакинського округу ППО з авіації, начальник кафедри в Академії протиповітряної оборони.

З 1973 року генерал-майор авіації В. І. Колядін — в запасі, а потім у відставці. Жив у місті Севастополі. Працював начальником фотоцеху комбінату «Побутекспрес». У 1980-х роках працював у Гагарінському райвиконкомі. Активний учасник військово-патріотичного та суспільно-політичного життя Севастополя. Ініціатор створення меморіального комплексу на мисі Кришталевому.

Могила Віктора Колядіна

Помер 6 листопада 2008 року. Похований на кладовищі Комунарів в Севастополі.

Нагороди, відзнаки ред.

СРСР: два ордена Леніна (29 червня 1945, 1951), шість орденів Червоного Прапора (16 липня 1942, 3 серпня 1944, 3 вересня 1944, 1951, …), два ордена Вітчизняної війни 1-го ступеня (30 квітня 1943, 11 березня 1985), орден Червоної Зірки, медалі;
іноземні: ордени Китайської Народної Республіки та Корейської Народно-Демократичної Республіки;
України: орден Богдана Хмельницького 1-го і 2-го ступенів.

11 травня 2004 року на пленарному засіданні Севастопольської міської ради було прийняте рішення № 1961 про присвоєння Віктору Колядіну звання Почесного громадянина Севастополя^[1]. Також почесний громадянин міст Кіровська і Стаханова.

Пам'ять ред.

меморіальна дошка

6 травня 2009 року на будинку на проспекті Жовтневої Революції, 35 в Севастополі, де в 1992—2008 роках мешкав Віктор Колядін встановлено гранітну меморіальну дошку^[2].

У 2010 році ім'ям Героя названа середня школа № 59 Севастополя.

Примітки ред.

↑ А. М. Чикин. Севастополь. Историко-литературный справочник. «Вебер». Севастополь. 2008. ISBN 978-966-335-102-5. стор. 240(рос.)
↑ www.sevmemorymap.info^{[недоступне посилання з червня 2019]}(рос.)

Література ред.

(рос.)Бодрихин Н. Г. Советские асы. М., 1998
(рос.)Быков М. Ю. Асы Великой Отечественной. — М.: Эксмо; Яуза, 2007.
(рос.)Герои Советского Союза. Краткий биографический словарь. Том 1. М.: Воениз., 1987

[1] А. М. Чикин. Севастополь. Историко-литературный справочник. «Вебер». Севастополь. 2008. ISBN 978-966-335-102-5. стор. 240(рос.)

[2] www.sevmemorymap.info^{[недоступне посилання з червня 2019]}(рос.)

[1]

[2]