Відкрити головне меню

Андрій Павлович Колтоновський (20.07.1862 – 6.01 1939, с. Великі Будки Роменського району – російський поет, перекладач,представник „срібної доби” російської поезії. Як літератор, Андрій Колтоновський згадувався ще в „Енциклопедичному словнику” Ф.А.Брокгауза - І.А.Ефрона, 86 томів якого вийшли у Петербурзі в 1890-1907рр.

Колтоновський Андрій Павлович
Колтоновський Андрей Павлович
Народився 20 липня 1862(1862-07-20)
с. Велика Солтанівка, Васильківський район, Київська область
Помер 6 січня 1939(1939-01-06) (76 років)
с. Великі Будки Роменський район
Громадянство
(підданство)
Flag of Russia.svg Російська імперія
Діяльність письменник, поет
Мова творів російська

Зміст

БіографіяРедагувати

Колтоновський Андрій Павлович народився (20. 08(01. 09). 1862, с. Велика Солтанівка, нині Васильківського району Київської області. Закінчив духовну семінарію. У 1902 році був арештований в Санкт-Петербурзі за участь у демонстрації. Після 1917 року жив у селі Великі Будки (нині)Сумської області. Там помер в 1939 році і похований біля власної садиби. На місці поховання в 2009 році встановлено пам'ятний хрест.

ПоезіяРедагувати

Вірші від 1894 друкував у журналах «Рус­ское богатство», «Вѣстникъ Ев­­ропы», «Журналъ для всехъ», «Міръ Божій». Колтоновський А.П. -автор поетичної збірки «Сти­­хотворения» (С.-Пе­­тер­бургъ, 1901). Його вірші відповідають настроям того часу.

Особливості стилюРедагувати

Вірші А.Колтоновського, написані п’ятистопним ямбом і чотиристопим дактилем, створюють ефект плинної оповіді. Алітерація надає своєрідності звуковій палітрі. Образи героїв відчужені від реального світу. Героїня вірша „Незнайомка” нагадує блоківську з однойменної поезії. Така ж самотня, із загадковою печаллю, „як в напівсні”, майнула, „сумна і прекрасна”, розтривожила серце. Та якщо Олександр Блок лише констатує факти, Колтоновський розширює символістські канони, вносить елементи психологізму. Вірші відповідають настроям того часу. Тривога і нудьга не відпускають ліричного героя і в пейзажній, і в інтимній ліриці. Так у поезії „Літньої ночі” навіть зіроньки-очі „засвітили мерехтіння у сутінках ночі, щоб заснуле серце землі нудьгою збентежити”. Замість очікуваного замилування тишою Ефіру – риторичні запитання на кшталт: „Чому благодатний світанок далекий? Коли ж запалає дрімаючий схід Зорею пурпурною?”

ПерекладиРедагувати

Представник українського земляцтва у Петербурзі Колтоновський пропагував українське слово. Він перший зробив переклад на російську мову сорока творів Тараса Шевченка. Разом з іншими перекладачами Іваном Бєлоусовим та Федором Сологубом (справжнє прізвище Тетерніков Ф.К.) знайомив російських читачів з творами геніального українського поета. У 1911 році в Петербурзі до 50-річчя із дня смерті Тараса Шевченка був виданий „Кобзар” у перекладах А.Колтоновського і М.Славинського. Аналізуючи у книзі „Високе мистецтво” переклад „Кобзаря” Корній Чуковський зазначив, що Андрій Павлович – „перекладач-самородок, який добре володіє винахідливістю і гнучкістю мови, великою версифікаторською відвагою”, перекладав чесно, в міру своїх сил дотримувався оригіналу. У радянські часи Колтоновський переклав на російську мову поеми „Сон”, „Кавказ”. У 1933 році в „Детской библиотеке” вийшов „Кобзар” в перекладах Андрія Павловича. Відомо, що він перекладав і з польської мови. Зокрема, йому належить переклад (зроблений ще до революції) популярної пісні, спрямованої проти царизму.

Сім'яРедагувати

ДжерелаРедагувати