Колодій Олена Михайлівна
Олена Михайлівна Колодій (порт. Helena Kolody, 12 жовтня 1912, Круз-Машадо — 15 лютого 2004, Куритиба) — бразильська поетеса українського походження, перекладачка, член української діаспори в Бразилії. Писала вірші португальською мовою.[2]
| Олена Колодій | |
|---|---|
| Народилася |
12 жовтня 1912 Cruz Machadod, Парана, Бразилія |
| Померла |
15 лютого 2004 (91 рік) або 14 лютого 2004[1] (91 рік) Куритиба, Бразилія |
| Країна |
 Бразилія |
| Діяльність | поетеса, перекладач |
| Знання мов | португальська |
| Нагороди |
 |
Життєпис ред.
Народилась 12 жовтня 1912 року у місті Круз-Машадо, штат Парана, в родині українських імігрантів з Галичини. Батько Михайло Колодій (1881—1941) приїхав до Бразилії у 1894 році, мати Вікторія Шандровська (1892—1975) прибула у 1911 році. Батько поетеси був одним із засновників першого українського товариства «Просвіта» в Куритибі та членом видавничого комітету першої української газети в Бразилії «Зоря».
Зростала у місті Трес-Баррас, початкову школу закінчила у 1922 році у місті Ріо Негро. У школі викладала тітка поетеси Роза Колодій, яка навчила племінницю писати й читати українською. У 1927 переїхали до Куритиби та вступила до Нормальної Школи, яку закінчила у 1931 році із дипломом вчителя. У 1932 почала працювати в початковій школі Ріо Негро, у 1937 стала вчителькою Нормальної Школи в Куритибі, де пропрацювала 23 роки аж до виходу на пенсію.[3]
Писати вірші португальською мовою почала у 13 років.[4] Дебютувала 1929 у журналі «O Garoto» віршем «Lágrima» («Сльоза»). Перша збірка «Paisagem Interior» («Внутрішній пейзаж») вийшла у 1941 році. Займалася перекладом деяких українських поетів португальською, зокрема переклала два вірша Тараса Шевченка («Думи мої», «Чого мені тяжко»). У 1950-х рр. стилістично редагувала португальські переклади українських поезій, що увійшли до книги «Antologia da literatura ucraniana» («Антологія української літератури» під редакцією Віри Вовк, 1959; 1977).
1992 С. Бак зняв стрічку «Вавілон світла», де авторка читає власні вірші. У 2006 вийшла документальна стрічка «Олена з Куритиби» режисера Ж. Мело.[2]
Збірки віршів ред.
- Paisagem Interior («Внутрішній пейзаж», 1941)
- Música Submersa («Занурена музика», 1945)
- A Sombra no Rio («Тінь на ріці», 1951)
- Vida Breve («Коротке життя», 1965)
- Era Espacial («Простірна ера», 1966)
- Trilha Sonora («Дзвінка стежка», 1966)
- Tempo («Час», 1970)
- Infinito Presente («Наявна безконечність», 1980)
- Sempre Palavra («Завжди слово», 1985)
- Poesia Mínima («Найменша поезія», 1986)
- Ontem, Agora («Вчора-тепер», 1991)
- Reika («Рейка», 1993)
Примітки ред.
- ↑ а б Library of Congress Authorities — Library of Congress.
- ↑ а б О. П. Борушенко (2014). Колодій Олена. Енциклопедія сучасної України. 5666. Архів оригіналу за 1 листопада 2023. Процитовано 1 листопада 2023.
- ↑ Олена Колодій Luz Infinita (Безконечне світло). — Kiev. — с. 15-16
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 17 листопада 2017. Процитовано 16 листопада 2017.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
Література ред.
- Antonio. Helena Kolody: a poesia da inquietação. Porto Alegre, 1993;
- P. Venturelli. Helena Kolody. Editora Universidade Federal do Paraná. Curitiba, 1995.
Посилання ред.
- Енциклопедія сучасної України [Архівовано 17 листопада 2017 у Wayback Machine.]
- Kaki, revista brasileira de haicai [Архівовано 15 грудня 2017 у Wayback Machine.]
- Cronologia, em NetSaber [Архівовано 24 травня 2012 у Wayback Machine.]