Колоденці
Коло́денці (пол. Kłodzienko) — село в Україні, у Львівському районі Львівської області. Населення станом на 2001 р. становило 852 особи. Орган місцевого самоврядування — Жовтанецька сільська рада.
село Колоденці | |||||
---|---|---|---|---|---|
| |||||
Країна | Україна | ||||
Область | Львівська область | ||||
Район | Львівський район | ||||
Тер. громада | Жовтанецька сільська громада | ||||
Код КАТОТТГ | UA46060150080060612 | ||||
Основні дані | |||||
Засноване | 1448 | ||||
Населення | 852 | ||||
Площа | 12,21 км² | ||||
Густота населення | 69,78 осіб/км² | ||||
Поштовий індекс | 80433[1] | ||||
Телефонний код | +380 3254 | ||||
Географічні дані | |||||
Географічні координати | 50°0′22″ пн. ш. 24°15′59″ сх. д. / 50.00611° пн. ш. 24.26639° сх. д. | ||||
Середня висота над рівнем моря |
230 м | ||||
Місцева влада | |||||
Адреса ради | 80431, Львівська обл., Львівський р-н, с. Жовтанці | ||||
Карта | |||||
Мапа | |||||
|
Назва
ред.У 1989 р. назву села Колоденце було змінено на одну літеру[2].
Символіка
ред.Затверджена 22 травня рішенням сесії Жовтанецької сільської ради. Колодязь вказує на назву поселення, а також уособлює місцеві джерела. Ділення щита та дві блискавки символізують Перунову гору, а хрест означає давній Василіанський монастир, який у XVII—XVIII ст. стояв під цією горою. Золото (жовтий колір на прапорі) є символом щедрості, добробуту, вказує на сільське господарство. Зелений колір характеризує природні багатства.
Герб с. Колоденці: у зеленому полі золотий колодязь із дашком, над ним — такий же розширений хрест, у відділеній кроквоподібно золотій главі скошені обабіч від центру дві сині блискавки.
Прапор с. Колоденці: квадратне полотнище, на зеленому фоні жовтий колодязь із дашком, над ним — такий же розширений хрест, з бічних країв до середини під верхнім краєм йде кроквоподібне січення, яке відділяє верхнє жовте поле з двома синіми блискавками.
Історія
ред.У середині XV ст. власником села був львівський багач Б. Вовчик.
У податковому реєстрі 1515 року повідомляється про неможливість отримання податків з села через зруйнування волохами і татарами[3].
В XVI–XVII століттях в селі розміщувався чоловічий монастир Отців Василіян, зліквідований 1744 року. Монастир стояв на горбку, який називали Перунова гора, де давні предки поселян поклонялися ідолу того імені. У «грамотах усопших» збереглися імена багатьох монахів, що працювали тут для Божої слави. Колоденецькі монахи після ліквідації їхньої обителі перейшли в монастир у Добромилі. Туди ж із Колоденецького монастиря було перенесено чудотворний образ святого Онуфрія.
Станом на 1785 рік в селі Колоденці проживало 550 мешканців, у тому числі — 513 українців, 30 поляків і 7 євреїв.[4]
В 1915 році, під час Першої світової війни, австрійська військова влада звинуватила багатьох мешканців села у симпатіях до росіян, і вони були ув'язнені у відомому концентраційному таборі Талергоф. Серед них Валько Петро, Войтків Сава та Кушка Петро. Головка Петро був вбитий мадярами. Кушка Юрій (1861 р. н.), був страчений за рішенням воєнного суду 31-ї піхотної дивізії, що відбувся у Новому Ставі.[5]
Населення
ред.Мова
ред.Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[6]:
Мова | Кількість | Відсоток |
---|---|---|
українська | 846 | 99.3% |
російська | 6 | 0.7% |
Усього | 852 | 100% |
Церква Святого пророка Іллі УГКЦ (1896 р.)
ред.Сучасна мурована, хрещата в плані з укороченими боковими раменами споруда, завершена над навою, бабинцем і вівтарем шоломовими банями на світлових восьмибічниках, збудована у 1896 р. на місці розібраної старої церкви. Відновлювалася у 1927 р. З 1946 по 1989 р. стояла зачиненою.[7]
Відомі люди
ред.Народились
- о. Антін Юзичинський (29 лютого 1815 — 25 жовтня 1886, Перемишль) — церковний і політичний діяч, греко-католицький священник, москвофіл;
- Юліян Вассиян (12 січня 1894 — 3 жовтня 1953, Чикаго США) — український публіцист, громадський і політичний діяч, філософ, ідеолог ОУН, член Проводу Українських Націоналістів;
- Пахомій Борис (14 лютого 1903 — 28 листопада 1973, Львів) — український церковний діяч, священник УГКЦ, василіянин, головний редактор греко-католицького часопису «Місіонар» (1935–1939); в'язень ГУЛАГу; підпільний протоігумен провінції Найсвятішого Спасителя (1961–1972).
Примітки
ред.- ↑ Довідник поштових індексів України. Львівська область. Кам'янка-Бузький район. Архів оригіналу за 9 вересня 2016. Процитовано 10 лютого 2016.
- ↑ Картка постанови. Архів оригіналу за 22 жовтня 2020. Процитовано 27 жовтня 2019.
- ↑ Zródla dziejowe. Tom XVIII. Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym. Cz. I. Ziemie ruskie. Ruś Czerwona. s. 168 — Warszawa: Sklad główny u Gerberta I Wolfa, 1902. — 252 s.
- ↑ K. Rzemieniecki. Spis ludności parafii Żółtańce z 1785 roku. Przeszłość Demograficzna Polski: materiały i studia. 0079-7189. T. 34 (2014), s. 53-60. (пол.)
- ↑ «Кур'єр Львовски» за 3/8 1915 № 234
- ↑ Колоденці с Церква св.Іллі. www.pslava.info. Архів оригіналу за 25 серпня 2021. Процитовано 25 серпня 2021.
Посилання
ред.- Погода в селі Колоденці [Архівовано 21 грудня 2011 у Wayback Machine.]
- Іван Фур. Ременів, село моєї молодости і праци. Парма, Огайо, 1991.-178 с.
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |