Відкрити головне меню
Коловодник ставковий
Tringa stagnatilis.jpg
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Підтип: Хребетні (Vertebrata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Сивкоподібні (Charadriiformes)
Родина: Баранцеві (Scolopacidae)
Рід: Коловодник (Tringa)
Вид: Коловодник ставковий
Біноміальна назва
Tringa stagnatilis
(Bechstein, 1803)
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Category: Tringa stagnatilis
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Tringa stagnatilis
EOL logo.svg EOL: 1049451
ITIS logo.svg ITIS: 176633
IUCN logo.svg МСОП: 22693216
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 322584

Коловодник ставковий, поручайник (Tringa stagnatilis) − прибережний птах ряду сивкоподібні (Charadriiformes). Один з 10-и видів роду; один з 6-х видів у фауні України. В Україні гніздовий перелітний птах.

Зміст

Загальна характеристикаРедагувати

 
Коловодник ставковий, в Індії

Морфологічні ознакиРедагувати

Найстрункіший кулик з усіх коловодників, загального світло-сірого забарвлення. Дорослий птах у шлюбному вбранні зверху бурувато-сірий, з темно-бурими плямами; задня частина спини, поперек і надхвістя білі; низ білуватий, з бурими рисками і плямами на волі і боках тулуба; спід крил білий; махові пера бурі; хвіст білий, з густими темно-бурими поперечними смугами; дзьоб рівний, чорний; ноги зеленкуваті, в польоті виступають за хвостом. У позашлюбному вбранні зверху сіруватий, з темними рисками; низ однотонно бруднувато-білий. Молодий птах схожий на дорослого у позашлюбному оперенні, але пера верху бурі, з вохристою облямівкою. Маса тіла — 50-85 г, довжина тіла — 22-25 см, розмах крил — 39-44 см.

ГолосРедагувати

Поклик — дзвінке «тію-тію-тію», що схоже на поклик великого коловодника, але вище за тональністю і швидше. Шлюбний крик — мелодійне ритмічне «тю-лі — тю-лі — тю-лі…».

Ареал виду та його поширення в УкраїніРедагувати

Гніздовий ареал охоплює степову, лісостепову, південну частина лісової смуги Європи, Північний Казахстан, Алтай, Далекий Схід. Як гніздовий вид коловодник ставковий зник у багатьох районах Західної Європи, Білорусі, Молдови та Росії. В Україні з початку 1960 рр. відбувається загальне скорочення ареалу і зменшення чисельності виду. До 1950 рр. був звичайним гніздовим птахом Полтавської і Харківської областей, траплявся в Київській, Черкаській, Дніпропетровській областях. Зараз оселяється майже виключно у долині середньої течії р. Десна у межах Чернігівської і Сумської областей. Зареєстровані окремі випадки гніздування та зустрічі птахів з елементами шлюбної поведінки в Черкаській області. (Ірдинські болота), заплаві р. Сіверський Донець (Донецька, Харківська області.), заплаві рр. Сейм, Псел, Ворскла (Сумська область).

Більшість птахів зимує в Африці та Індії, невелика кількість мігрує у Південну Азію та Австралію.

Чисельність і причини її зміниРедагувати

Популяція в Європі нараховує 12—32 тис. пар.[1]В Україні протягом останніх десятиліть чисельність скорочується, нині вона становить від 50 до 100 пар. Причини скорочення чисельності: меліорація, затоплення заплавних лук при створенні водосховищ, зарегулювання русел річок, дачна забудова, браконьєрство.

ЗагрозиРедагувати

На місцях гніздування. Зникнення у багатьох районах Західної Європи, Бiлорусі, Молдови та Росії відбулося в результаті втрати степових середовищ існування у зв'язку з інтенсифікацією сільського господарства та, можливо, у зв'язку з колекціонуванням яєць. Він також може опинитися під загрозою промислового забруднення від поліциклічних ароматичних вуглеводнів (органічні забруднювачі) в районі озера Байкал в Росії, де високі рівні забруднюючих речовин були зареєстровані в яйцях цих птахів. У позагніздовий період в Китаї і Південній Кореї важливі місця зупинок під час міграції навколо узбережжя Жовтого моря можуть бути втрачені через меліорацію і деградацію біотопів в результаті зменшення річкового стоку (від забору води) та через зростаюче забруднення, неконтрольований видобуток донної фауни, що здійснюється в районі річок Жовтої і Янцзи. Виду також загрожують втрати місць проживання в районах зимівель, таких як водно-болотні угіддя в Гані, які погіршується через берегову ерозію та дренаж земель. Ці птахи можуть бути також чутливими до майбутніх спалахів пташиного ботулізму (оскільки вони часто віддають перевагу очисним спорудам).

Особливості біологіїРедагувати

Перелітний птах. Прилітає в першій декаді квітня — другій декаді травня. У південних районах особини, що не розмножуються, можуть траплятися в літній період, протягом червня — початку липня. Оселяється на заболочених ділянках річкових заплав, по окраїнах боліт та берегах водойм (в тому числі штучного походження). Відкладання яєць відбувається з середини (іноді початку) травня. Гніздо являє собою невелике заглиблення у ґрунті. У повній кладці 4 яйця. Насиджують кладку обидва птахи. Пташенята з'являються в кінця травня — середині липня. Пташенята виводкового типу. Осіння міграція триває з середини липня до кінця серпня (у Криму — до середини вересня). Живиться водяними кліщами, комахами та дрібними молюсками.

ОхоронаРедагувати

Включено до Боннської (Додаток ІІ) та Бернської (Додаток ІІ) конвенцій, угоди AEWA. Внесений до Червоної книги України (1994, 2009) (статус − зникаючий). В Україні охороняється в Деснянсько-Старогутському НПП, Мезинському НПП, Середньо-Сеймському РЛП.

ПриміткиРедагувати

  1. * BirdLife International. Birds in Europe: population estimates, trends and conservation status. − Cambridge, UK: BirdLife International, 2004. − 374 pp. (BirdLife Conservation Series No. 12)

ПосиланняРедагувати

  • Гаврись Г. Г. Коловодник ставковий // Червона книга України. Тваринний світ / під ред. І. А. Акімова. — К. : Глобалконсалтинг, 2009. — С. 452.
  • Фесенко Г. В., Бокотей А. А. Птахи фауни України (польовий визначник). — К., 2002. — 416 с. — ISBN 966-7710-22-Х.

ДжерелаРедагувати

ЛітератураРедагувати