Відкрити головне меню

Ю́рій Олекса́ндрович Коле́сник (2 травня 1984(19840502) — 17 жовтня 2017) — старший солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Колесник Юрій Олександрович
UA-OR2-PVT-GSB-H(2015).png Старший солдат
Колесник Юрій Олександрович.jpg
Загальна інформація
Народження 2 травня 1984(1984-05-02)
Дубровиця
Смерть 23 жовтня 2017(2017-10-23) (33 роки)
Богданівка
Військова служба
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС БЗ МВ.svg Механізовані війська
Формування
28 ОМБр.png
 28 ОМБр
Війни / битви

Війна на сході України

Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Медаль «Захиснику України» (Міністерство оборони України)

Зміст

ЖиттєписРедагувати

Народився 1994 року в місті Дубровиця (Рівненська область). Його батько розмальовував церкви. Закінчив 9 класів місцевої школи, здобув фах муляра-штукатура у Дубровицькому професійному ліцеї. Добре малював, робив татуювання, прихильник ВО «Свобода», активіст. Від 15 жовтня 2013 року проходив військову службу за контрактом — у 80-й бригаді.

Брав участь у боях за Луганський аеропорт, забезпеченні виводу військ з «Іловайського котла». 2014 року зазнав контузії, проходив лікування в Одеському військовому госпіталі. Вступив на навчання до Одеської військової академії, згодом перевівся у 28-му бригаду. Деякий час був інструктором з саперної справи на Яворівському полігоні, по тому повернувся на фронт; солдат, стрілець-зенітник механізованого батальйону.

23 жовтня 2017 року під час несення служби на спостережному посту поблизу села Богданівка (Волноваський район) проводив розвідку місцевості — на предмет запобігання підходу ДРГ противника. Встановлюючи сигнальні ракети для безпеки поста, Юрій підірвався на невідомому мінно-вибуховому пристрої.

26 жовтня 2017-го похований на центральному міському кладовищі Дубровиці. Жителі навколищніх сіл зустрічали тіло Юрія, встеляючи останній шлях квітами; люди пізнього вечора з запаленими свічками стояли на колінах. Похований поряд із дідом — Колесником Володимиром Потаповичем, вояком УПА. Заупокійну панахиду відслужив 21 священик.

Без Юрія лишилися батько Олександр Володимирович, мама Валентина Василівна, старший брат (настоятель Свято-Петро-Павлівського храму Сарненської єпархії УПЦ МП), дві старші сестри.

Нагороди та вшануванняРедагувати

  • указом Президента України № 42/2018 від 26 лютого 2018 року «за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, зразкового виконання військового обов'язку» — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[1]
  • пам'ятний нагрудний знак МОУ «Захиснику України» (29 листопада 2015)
  • 23 березня 2018 року в Дубровицькому професійному ліцеї відкрито меморіальну дошку честі Юрія Колесника.

ПриміткиРедагувати

  1. Указ Президента України від 26 лютого року № 42/2018 «Про відзначення державними нагородами України»

ДжерелаРедагувати