Козівка (Великогаївська сільська громада)

село Великогаївської сільської громади Тернопільського району, Тернопільської області (Україна)

Козі́вка — село Великогаївської сільської громади Тернопільського району Тернопільської області, України. До 2015 року центр Козівківської сільської ради. Від вересня 2015 року, ввійшло у склад Великогаївської сільської громади. До Козівки приєднано хутір Боднарка. На хуторі Боднарка є джерело сірчаної води.

село Козівка
Країна Україна Україна
Область Тернопільська область
Район Тернопільський район
Громада Великогаївська сільська громада
Основні дані
Засноване 1458
Населення 686
Територія 1.240 км²
Густота населення 637.1 осіб/км²
Поштовий індекс 47745
Телефонний код +380 352
Географічні дані
Географічні координати 49°23′49″ пн. ш. 25°47′56″ сх. д. / 49.39694° пн. ш. 25.79889° сх. д. / 49.39694; 25.79889Координати: 49°23′49″ пн. ш. 25°47′56″ сх. д. / 49.39694° пн. ш. 25.79889° сх. д. / 49.39694; 25.79889
Середня висота
над рівнем моря
317 м
Водойми Сороцька
Відстань до
обласного центру
25 км
Відстань до
районного центру
25 км
Найближча залізнична станція Прошова
Відстань до
залізничної станції
8 км
Місцева влада
Адреса ради 47722, Тернопільська обл, Тернопільський р-н, с. Великі Гаї, вул. Галицька, 47
Карта
Козівка. Карта розташування: Україна
Козівка
Козівка
Козівка. Карта розташування: Тернопільська область
Козівка
Козівка
Мапа
Мапа

CMNS: Козівка у Вікісховищі

Дорожній знак при в'їзді в село
Церква Святого Миколая
Статуя Божої Матері
Статуя Святого Миколая
Капличка
Пам'ятний хрест

Розташоване на річці Сороцька.

Населення — 686 осіб (2015).

Географія ред.

Козівка знаходиться в центральній частині Тернопільського району. Відстань до обласного і районного центру Тернополя - 25 км. До найближчої залізничної станції Прошова — 8 км. Найближче сільське поселення — Сороцьке. Також Козівка межує з такими селами як Магдалівка, Грабовець і Скоморохи.

Село розташоване на Подільській височині. Територія є переважно рівниною. Тільки в поодиноких місцях спостерігаються такі форми рельєфу як горби та долини. Через Козівку протікає річка Сорока, яка ділить село практично на дві рівні частини.

Клімат Козівки є помірно континентальний, з теплим вологим літом і м'якою зимою. Середня температура повітря коливається від — 3 °C у січні до +21 °C у липні. Середньорічна кількість опадів становить 470—550 мм.

Ґрунти ред.

У Козівці поширені ясно-сірі і сірі лісові ґрунти. Вони сформувалися на лесах і лесоподібних суглинках під лісовою рослинністю. Гумусовий горизонт у них незначний і майже безструктурний, уміст гумусу невеликий (1,3-1,8 %). Ці ґрунти мають кислу реакцію, і тому для підвищення їхньої родючості необхідне вапнування, внесення органічних і мінеральних добрив.

Розораність території села становить приблизно 70 %. Цей показник є одним із найвищих по всій Україні. В середньому кожне домашнє господарство має у своєму користуванні до 1,5-2 га землі. Проте більше як половина родючих ґрунтів села перебуває у тимчасовій власності середніх підприємців. Село виробляє велику кількість березового соку.

Історія ред.

Первісне поселення вперше згадується у письмових джерелах за 1458 р. під назвою Лозівка.

За переказами давнє поселення знаходилось у Яру, який називали Бендери, на південь від теперішньої Козівки. Під час татарських нападів поселення було зруйноване, а люди, що врятувалися, переселились поблизу р. Сороки, береги якої вкривали розкішні густі лози. Саме з цим пов'язують первісну назву села — Лозівка. Згодом у цих місцях почали розводити кіз і, напевно, через це село змінило свою назву на теперішню.

23 листопада 1918 р. польський відділ під командою полковника Ч. Рибінського, сформований в Одесі, перейшов кордон під Сатановим і направився до Тернополя. Він складався з 22 офіцерів і 700 жовнірів. Полковник ЗУНР Дмитро Вітовський вислав назустріч січовиків, які 27 листопада під с. Козівка оточили польський загін і взяли у полон. Решта групи, яка залишилася в Микулинцях склала зброю. Полонених відвезли до Тернополя.

В селі було створено військову організацію «Стшелєц», члени якої жорстоко били тих українців, які носили вишиті сорочки. Було організовано й інші польські товариства («Школа Людова», «Кулко Рольніче»).

Осередок ОУН в селі було створено в 1939 р. Його очолювали Поляк Михайло, Гурин Йосип та Петрик Іван.

Виробничі функції села ред.

Колгосп в Козівці було створено в 1945 р.

У селі діє фермерське господарство «Дідик 2012», яке спеціалізується на:

  • вирощуванні зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур
  • вирощуванні овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів
  • змішане сільське господарство: виробництво продуктів борошномельно-круп'яної промисловості
  • оптовій торгівлі зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин.

Населення ред.

На даний час у селі проживає 686 осіб. У національному складі населення села українцям належить 99,6 %, 0,4 % становлять грузини. Як і в більшості сіл в Україні у Козівці є від'ємним природний приріст та висока смертність . Також відбувається переселення молоді села у міста, через що відбувається як зменшення жителів у селі так і старіння нації. Тому за останнє десятиліття у селі кількість жителів зменшилась на 100 осіб. У статево-віковій структурі населення в селі понад 57 % становлять жінки, а чоловіки — 43 %. 

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 786 осіб[1].

Мова ред.

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[2]:

Мова Відсоток
українська 99,75 %
польська 0,13 %
російська 0,13 %

Релігія ред.

 
Церква святого Миколая Чудотворця

Є церква святого Миколая Чудотворця (1888, кам'яна) Священиком є декан Великобірківський отець Василь Брегін, капличка (1991).

Пам'ятки ред.

 
Пам'ятник С. Бандері, 1992

Збереглася козацька могила, встановлений пам'ятний хрест на честь скасування панщини, споруджено пам'ятники воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1968), Степанові Бандері (1992, скульптор Б. Григоренко, перший на Тернопільщині).

Соціальна сфера ред.

Діють загальноосвітня школа І-ІІ ступенів, Будинок культури, бібліотека, ФАП, відділення зв'язку.

Першу школу в селі відкрили у 1850 р. Навчання велося українською мовою і навчав дітей лише один вчитель. В 1894 р. було добудовано ще одну класну кімнату та закріплено ще одного вчителя. Управителями школи були поляки (Лібасовський, Роговський, Чесніковський, Рутка), а вчителями українці (Пастушенко, Паливода, Горошко, Федишин, Завадович, Петровський, Гриценівна (Грицина). Хоч школа офіційно була з українською мовою навчання, проте уже в 1 класі діти вчилися за польським букварем.

Ще з часів панської Польщі залишилося 2 фільварки: один з них належав Мохнацькому, а другий — Созанському.

Перед ІІ світовою війною в селі було майже 500 господарств та проживало 2500 мешканців, у тому числі 85 поляків і 46 євреїв.

Відомі люди ред.

Уродженці ред.

Персоналії ред.

  • 1-й землевпорядник — В. Литвин (1995—1998 рр.)

Топоніміка унікальних урочищ та населених пунктів Козівки ред.

Жителі села ділять Козівку умовно на 5 районів: західна частина села носить назву «Баба», центральна частина — «Центр», північно-східна частина села називається «Радчий кут», а східна частина села має назву «хутір Боднарка». Південна частина села називається «Заріка», через те, що річка Сорока яка протікає через село ділить його практично на дві рівні частини — північну та південну. Тому південну частину Козівки, яка знаходиться по лівий берег Сороки жителі села назвали Заріка.

Примітки ред.

  1. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Тернопільська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  2. Розподіл населення за рідною мовою, Тернопільська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.

Література ред.