Козинець Людмила Петрівна
| Козинець Людмила Петрівна | ||||
|---|---|---|---|---|
| Людмила Петрівна Козинець | ||||
 | ||||
| Ім'я при народженні | Людмила Петрівна Козинець | |||
| Народилася |
28 лютого 1953 Красноярськ, РРФСР, СРСР | |||
| Померла |
15 березня 2003 (50 років) Сімферополь, Україна | |||
| Громадянство |
 СРСР Україна | |||
| Національність | українка | |||
| Діяльність | прозаїк | |||
| Сфера роботи | література | |||
| Alma mater | СДУ (1980) | |||
| Мова творів | російська | |||
| Роки активності | 1983–2003 | |||
| Напрямок | проза | |||
| Жанр | фантастична повість, роман, оповідання | |||
| Magnum opus | «Три сезони мейстри, або нормальний дурдом» | |||
| Премії | Єврокон, Премія ім. І. А. Єфремова | |||
|
| ||||
Людмила Петрівна Козинець (нар. 28 лютого 1953, Красноярськ, РРФСР, СРСР — пом.15 березня 2003, Сімферополь, Україна) — радянська та українська російськомовна письменниця-фантастка.[1]
Біографія ред.
Народилась Людмила Козинець 28 лютого 1953 року в Красноярську. У дитинстві часто переїзджала з батьками у різні міста, зокрема, навчалась у школі в Братську, закінчила середню школу в Оші. Перші спроби написання фантастичних творів Людмила Козинець зробила ще під час навчання в середній школі, коли у 1966 році у Братську виграла шкільний конкурс із написання фантастичних творів. Після закінчення середньої школи навчалась на філологічному факультеті Сімферопольського держуніверситету, який закінчила у 1980 році. Після закінчення університету працювала в газеті. У 1983 році Людмила Козинець була учасницею ІІ Всесоюзного семінару молодих письменників-фантастів у Малєєвці. У тому ж 1983 році надруковані перші 2 оповідання письменниці: «Премія Кори» та «У п'ятницю, близько сьомої», які увійшли до збірки оповідань кримських письменників-фантастів «Фантаври»(рос. Фантавры)[2], укладачем якого була знана письменниця-фантастка Світлана Ягупова. Пізніше письменниця перебралась до Києва, де працювала у видавництві «Здоров'я», пізніше працювала в українському відділенні Всесоюзного агентства з авторських прав, а також завідувачкою відділу рукописів у всесоюзному творчому об'єднанні молодих письменників-фантастів при видавництві «Молода гвардія». Людмила Козинець була не тільки автором чисельних науково-фантастичних творів (1 роману, окрім того ще одного історичного роману, в співавторстві з Тамарою Мунтян, 3 повістей та численних оповідань), а й організатором семінарів молодих письменників-фантастів, порадником для молодих письменників, багатьом із яких дала своєрідну путівку до подальшої літературної діяльності. Проте після розпаду СРСР письменниця не зуміла знайти себе в нових історичних обставинах, до чого ще й додались проблеми в особистому житті. Це призвело до того, що Козинець обмежила спілкування навіть з особистими друзями. В останні роки життя Людмила Козинець важко хворіла, померла письменниця 15 березня 2003 року в Сімферополі.
Особисте життя ред.
Людмила Козинець була одружена з сімферопольським письменником-фантастом Юрієм Іваниченком. У подружжя була дочка Ольга, якій Людмила Козинець присвятила свою повість «Польоти на мітлі».[3]
Премії ред.
- 1-ше місце на фестивалі «Чумацький шлях» за збірку «Разорванная цепь».
- 1993 — «Єврокон» (HeliCon) — найкращий дебют (Україна).[4]
- 2004 — лауреат Премії ім. І. А. Єфремова (за оповідання «Таїма», посмертно).[5]
Вшанування пам'яті ред.
На честь Людмили Козинець названа премія міжнародного семінару фантастики в Партеніті, який проводиться з 2008 року.
Переклади ред.
Твори Людмили Козинець перекладені 16 мовами, зокрема українською, польською, англійською, німецькою, угорською та болгарською мовами, у 20 країнах світу.
Романи ред.
- 2002 — «Три сезона мейстры, или Нормальный дурдом»
- 2003 — «Лилии Фортуны» (з Тамарою Мунтян)
Збірки ред.
- 1990 — «Разорванная цепь»
- 2002 — «Качели судьбы»
Повісті ред.
- 1990 — «Корпус десантников» (повість у оповіданнях)
- 1990 — «Полеты на метле»
- 2002 — «Кольцо с авантюрином»
Оповідання ред.
- 1983 — «В пятницу, около семи»
- 1983 — «Премия Коры»
- 1985 — «Я иду!»
- 1987 — «Завтра — ничего»
- 1987 — «Домовой»
- 1987 — «Корзинка мыльных пузырей»
- 1987 — «Я дарю тебе весну»
- 1987 — «Сегодня и ежедневно»
- 1987 — «Приз»
- 1987 — «Крылья»
- 1988 — «Было, есть и будет…»
- 1989 — "Последняя сказка о «Летучем Голландце»
- 1989 — «Ветер над яром»
- 1990 — «Когти ангела»
- 1990 — «Черная чаша»
- 1990 — «Нимб дракона»
- 1990 — «Огонь в Колыбели»
- 1990 — «Разорванная цепь»
- 1990 — «Сказка о Короле и Прекрасной Огороднице»
- 1991 — «Гадалка»
- 1991 — «Пансион»
- 1992 — «Я не знаю…»
- 2003 — «Таима»
- 2003 — «Работа такая»
- 2003 — «Полосочка спешит на помощь»
Примітки ред.
- ↑ Українська фантастика: ми є!
- ↑ Фантавры (рос.)
- ↑ Людмила КОЗИНЕЦ. Полеты на метле [Архівовано 11 Вересня 2021 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ Еврокон [Архівовано 16 Жовтня 2019 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ Литературная премия имени И. А. Ефремова [Архівовано 29 Вересня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
Посилання ред.
- Козинець Людмила Петрівна (рос.)
- Людмила Козинець на сайті fantlab.ru (рос.)
- Людмила Козинець на publ.lib.ru (рос.)
- СТИХИЯ ОГНЯ [Архівовано 12 Січня 2018 у Wayback Machine.] (рос.)
- О Людмиле Козинец (рос.)
- Весело и «прикольно» (рос.)