Оле́г Віталійович Козеро́д (*1970) — історик, політолог, доктор історичних наук, старший науковий співробітник Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім.І.Ф. Кураса НАН України, віце-президент Центру вивчення європейської демократії, політичний радник урядів європейських країн.

Козерод Олег Віталійович
Народився 1970[1]
Українська РСР, СРСР
Країна  Україна
Діяльність політолог, журналіст, історик
Alma mater ХНУ ім. В. Н. Каразіна
Галузь політолог, історик
Заклад НАН України, CEDS
Науковий ступінь доктор історичних наук

По чоловічій лінії походить з роду Козирод, який є одним з найстаріших польсько-українських аристократичних родів [Архівовано 11 Червня 2016 у Wayback Machine.], відомий з XIV століття та користується гербом Задора. Першим видатним представником носіїв гербу Задора був Збігнев з Бжезья (1360—1425). Гербом Задора користувалися, зокрема, Предслав Лянцкоронський, який, згідно Літопису Григорія Грабянки, був першим козацьким Гетьманом та «багато разів щасливо воював з козаками землю османську»[1] [Архівовано 16 Травня 2021 у Wayback Machine.], каштелян Київський (1762—1772) Мацей Лянцкоронський, сенатор Сейму Йосип Любельський (Kozirod) та інші видатні діячі [Архівовано 30 Травня 2016 у Wayback Machine.] [2] [Архівовано 6 Червня 2020 у Wayback Machine.].

У словнику найстаріших польських прізвищ за редакцією С. Ковалик-Калети, Леонарди Дасевич і Беати Раджевської-Зурек, зокрема, зазначається: «Kozirod — рід, рід людини, який походить від спільного предку, народ, плем'я, походження, народження, вид, сорт» [2]. Німецькі історики вважають, що це — древнє німецьке прізвище, яке бере свій початок у XIII—XIV століттях. Так, у фундаментальній праці доктора Германа Рейхерта Die deutschen Familiennamen nach Breslauer Quellen des 13. und 14. Jahrhunderts це прізвище можна знайти серед інших німецьких прізвищ в розділі «Nicht bestimmbar», що означає «походження якої невідомо»[3]. Представники родини Козирод з початку XV століття носили шляхетський титул Kozirod de Pyser [4].

Протягом багатьох століть представники роду Козирод володіли млинами і були великими землевласниками [3] [Архівовано 16 Листопада 2019 у Wayback Machine.]. Прадід О.Козерода Віктор Козирод до революції мав велике родове поміщицьке землеволодіння у Константиноградському повіті Полтавської області та був одружений з донькою Якова Бейдика, який входив до переліку найбільших землевласників Російської імперії [4] [Архівовано 27 Вересня 2013 у Wayback Machine.]. Після революції усі представники заможної родини були розстріляні більшовиками, але Віктору Козироду вдалося переїхати до Полтави та загубитися у робітничому середовищі. Бабуся - Анастасія Петрівна Козерод - відомий український педагог, яка викладала українську мову та літературу та закінчила Полтавський педагогічний інститут до Другої світової війни [5]. Батько О.Козерода, Віталій, є бізнесменом, одним з піонерів кооперативного руху в СРСР[6].

Олег Козерод народився у 1970 році в Україні, отримав освіту у Харківському університеті, який закінчив з відзнакою у 1993 році [5] [Архівовано 20 Квітня 2021 у Wayback Machine.].

Розпочав трудову діяльність викладачем Харківського художньо-промислового інституту, навчався у аспірантурі Харківського політехнічного інституту, працював завідувачем кафедри міжнародних відносин в Університеті «Кайнар», Казахстан. Деякий час працював журналістом, зокрема в якості європейського кореспондента новинних агентств, у тому числі Агентства Єврейських новин (у 2003-2005 рр.)[6] [Архівовано 4 Травня 2020 у Wayback Machine.], у 2002-2010 роках був головним редактором старійшого російськомовного видання [Архівовано 12 Вересня 2016 у Wayback Machine.] Великої Британії — газети «Достижения»[7] [Архівовано 14 Серпня 2020 у Wayback Machine.].

У 1998 - 2000 роках - викладач історії українського війська у Київському Національному університеті ім.Т.Г.Шевченка, з 2000 року — докторант та старший науковий співробітник Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф. Кураса НАН України [8] [Архівовано 6 Червня 2020 у Wayback Machine.].

З 2001 по 2006 р. — вчений-відвідувач (Visiting Fellow) та дослідник (Visiting Scholar) Оксфордського центру гебраїстики і єврейських досліджень [9] [Архівовано 24 Листопада 2020 у Wayback Machine.]. У 2009 -2010 рр.- дослідник (Visiting Scholar) Центра гуманітарних досліджень (European Humanities Research Centre [Архівовано 13 Березня 2022 у Wayback Machine.]), New College, Оксфордського університету.

З 2010 року - старший дослідник (Research Fellow) та віце-президент Центра вивчення Європейської демократії (Center for European Democracy Studies [Архівовано 14 Травня 2020 у Wayback Machine.])[10] [Архівовано 14 Травня 2020 у Wayback Machine.]. У грудні 2016 році обраний членом Королівського історичного товариства у Лондоні [11] [Архівовано 6 Червня 2020 у Wayback Machine.]

З 2018 року - професор політичної історії [Архівовано 19 Березня 2020 у Wayback Machine.] Zerah Business School [12] [Архівовано 28 Вересня 2020 у Wayback Machine.]. З 2017 року - радник Делегації ЕС-Ізраїль Європейського Парламенту [13] [Архівовано 30 Жовтня 2020 у Wayback Machine.]

Олег Козерод — автор сотень наукових статей, а також декількох монографій, у тому числі: «Переломные Годы. Еврейская община Украины в 1919—1929 гг.» (Харьков,1998. 161 с., ISBN: 5-00-002782-5); «A.I.Denikin's regime and Jewish Population of Ukraine: 1919—1920» (Kharkov, 1997); «Евреи Украины в период новой экономической политики»(Киев, 2002. 252 с.; ISBN 966-7320-00-6), «150 еврейских организаций Великобритании» (2006. 181 с.; ISBN 978-966-96751-01), «Єврейська громадсько-політична думка ХХ-початку ХХІ сторіччя в Україні» (2011. 363 с., у співавт.; ISBN 978-966-02-5962-1), «Гендерні аспекти історії українського єврейства (на прикладі періоду 20-х рр. ХХ ст.» (2013. 114 c.; ISBN 978-966-281-015-8), «Історіографичні проблеми єврейської історії і філософії» (2014.-190 с.; ISBN 978-966-281-016-5), Єврейська національна спільнота в контексті інтеграції українського суспільства (2014, 376 с.; у співавт.; ISBN 978-966-02-7291-0), «Розвиток і взаємодія єврейських громад на європейському просторі» (2017.-464 с., у співавт.; ISBN 978-966-02-8321-3), "Сучасні єврейські громади Європи" (Варшава, 2019, 252 с.; ISBN 978-966-281-134-6), "Євреї України: 1921-1929" (Warsaw, 2019, 328 с.; ISBN: 978-83-945093-5-4), Jewish Woman in Ukraine: Writers, Zionists, Leaders in the 1920s" (Warsaw, 2019; ISBN 978-83-945093-6-1), "Погроми в Україні у 1919-1921 рр. та їх наслідки" (Warsaw, 2020; ISBN 978-83-956397-9-1); Суспільно-політичні та історичні аспекти розвитку сучасної єврейської громади України: європейський контекст (2022. 376 c., у співавт.; ISBN 978-966-02-9967-2), Сучасна єврейська громада Великої Британії (Warsaw, 2022. 139 c.; ISBN 978-83-66813-03-8); Modern EU Policy on Development and protection of Jewish communities: Declarations and Realities (Warsaw, 2023. 108 c.; ISBN 978-83-66813-06-9).

Олег Козерод є фахівцем з історії України, етнополітології, експертом у сфері сучасної політики України та країн ЄС, у тому числі проблем ксенофобії,антисемітизму, міжнаціональних відносин.

У 1996 році захистив у Дніпропетровському національному університеті кандидатську дисертацію з проблем історіографії білого руху в Україні [14] [Архівовано 29 Червня 2020 у Wayback Machine.], у 2009 році — докторську дисертацію з проблем історії українського єврейства у Донецькому національному університеті [15] [Архівовано 26 Лютого 2022 у Wayback Machine.]. Докторська робота Олега Козерода отримала високу оцінку фахівців, позитивні відгуки на неї надіслали Голова Верховної Ради Володимир Литвин, міністр освіти України, заступник директора Інституту політичних і етнонаціональних відносин НАН України Май Панчук, представники провідних європейських і американських університетів.

Олег Козерод є членом багатьох громадських і професійних міжнародних організацій, у тому числі Європейської Асоціації єврейських досліджень[7], Товариства випускників Оксфордського університету (Oxford University Alumni Society [Архівовано 7 Жовтня 2011 у Wayback Machine.]) [16] [Архівовано 2 Липня 2020 у Wayback Machine.], Королівського історичного товариства (Royal Historical Society[en]) тощо.

Посилання

ред.

Примітки

ред.
  1. NUKAT — 2002.
  2. 1. Zofia Kowalik-Kaleta, Leonarda Dacewicz, Beata Raszewska-Zurek Slownik Najstarszych Nazwisk Polskich Pochodzenie Jezykowe Nazwisk Omowionych w Historii Nazwysk.- Warszawa: Instytut Slawistyki Polskiej Academii Nauk, 2007.- Tom.1.-С.65.
  3. Die ältesten grosspolnischen Grodbücher... by Jozef von Lekszycki.- S.Hirzel, 1889. – Vol.2, С. 53.
  4. Zofia Kowalik-Kaleta Historia Nazwysk Polskich na tle spolecznym i obyczajowym (XII-XV wiek). Warszawa: Instytut Slawistyki Polskiej Academii Nauk, 2007.- Tom.1.-С.175.
  5. "Педагог, жінка, мама, бабуся…До 100-річчя з дня народження Анастії Петрівни Козерод". Збірка есе. Варшава, The European World Piublishing, 2019. – 20 c., ISBN978-83-956397-84.
  6. Чоловік, батько, дідусь. До 100-річчя з Дня народження В.В.Козерода. - Варшава: European World Publishing, 2020.-C.14.ISBN 978-83-956397-1-5.
  7. European Association for Jewish Studies. Архів оригіналу за 5 Грудня 2011. Процитовано 26 Листопада 2011.