Відкрити головне меню

Козельський Борис Володимирович

Єврейський воєнний та служби безпеки діяч

Бори́с Володи́мирович Козе́льський (справжнє ім'я Берна́рд Во́льфович Голова́нівський, 5 травня 1902 року, Проскурів, Подільська губернія, Російська імперія — 2 січня 1936 року, Київ, Київська область, УСРР, СРСР) — єврейський військовий та органів державної безпеки діяч. Один із організаторів Голодомору.

Борис Володимирович Козельський
Борис Володимирович Козельський
Борис Козельський
 
Партія: ВКП(б) (19311936)
Ім'я при народжені: Бернард Вольфович Голованівський
Народження: 5 травня 1902(1902-05-05)
Проскурів, Подільська губернія, Російська імперія
Смерть: 2 січня 1936(1936-01-02) (33 роки)
Київ, СРСР
Національність: єврей
 
Військова служба
Роки служби: 19191936
Приналежність: РСЧА, ВУЧКДПУНКВС
Рід військ: Дніпровська флотилія
Звання: Red Army ComBrig 1940 col.png Майор державної безпеки
Битви: Радянсько-українська війна
Нагороди:

Орден Трудового Червоного Прапора (УСРР)

Почесний ювілейний знак «ВЧК-ГПУ» (V)Почесний працівник ВЧК-ГПУ (XV)

Wikisource-logo.svg Роботи у  Вікіджерелах

ЖиттєписРедагувати

Народився в сім'ї друкаря в Проскурові. Закінчив Київське комерційне училище. Працював коректором, репетитором. З 1919 року в РСЧА, рядовий, інструктор політвідділів 58-ї стрілецької дивізії, 12-ї армії, Дніпровської військової флотилії . З 1921 року начальник слідчої комісії ДВФ, політуправління Морських сил Чорного моря (МСЧМ) (потім начальник відділення політуправління МСЧМ), в політуправлінні Українського військового округу.

В органах ЧК з жовтня 1921 року як секретний співробітник, уповноважений по боротьбі з бандитизмом Секретно-оперативного управління ВУЧК, ПП ГПУ по Правобережній Україні, Київського губернського відділу ГПУ, там же тимчасово виконував обов'язки начальника контррозвідувального відділу в 1923 році. Брав участь у ліквідації багатьох повстанських загонів.

З 1924 року працював у контррозвідувальному відділі, секретному відділі, секретно-політичному відділі ДПУ УСРР; з 1931 помічник, з 1932 заступник начальника секретно-політичного відділу. З 1933 року тимчасово виконував обов'язки начальника СПО ГПУ УСРР, з листопада 1934 начальник СПО УГБ НКВД УРСР. Член ВКП (б) з 1931 року (член РКП(б) в 1920 році, проте в 1921 році виключений «за пасивність»).

Застрелився 2 січня 1936 року, 10 січня 1936 року виключений зі списку особового складу НКВС у зв'язку зі смертю. Після цього влаштовані урочисті похорони. 11 квітня 1936 секретаріат ЦК КП(б)У прийняв:

встановити персональну пенсію в сумі 300 руб. на місяць батькам померлого товариша Козельського — товаришам. Голованівському Володимиру Даниловичу та Голованівській Ганні Мойсеєвні
.

На початку 1937 року посмертно звинувачений у зв'язках з троцькістами (зокрема, з Я. А. Лівшицем).

Автор брошур в боротьбі з контрреволюцією в Радянській Україні.

ПублікаціїРедагувати

  • Козельский Б. В. Григор'євщина. Червоний шлях, № 5 (26) Харків: 1925.
  • Козельский Б. В. Шлях зрадництва й авантур (петлюрівське повстанство). Державне видавництво УСРР. К.: 1927.

Джерела та літератураРедагувати

ПосиланняРедагувати