Відкрити головне меню

Прапори українського козацтва — бойові знамена підрозділів та формуваннь українського козацтва.

Зміст

Історія знаменРедагувати

Свої перші клейноди, у тому числі хоругву, згідно літопису Грабянки Військо Запорозьке отримало у 1576 році від Стефана Баторія. Втім ряд дослідників вважають цю дату, рівно як і значення Баторія у організації козацтва, перебільшенням та містифікацією[1]. Достеменно відомими фактами є отримання козацтвом перших своїх прапорів від іноземних монархів з XVI ст.: під час Молдавських походів австро-турецьких кампаній та походу Священної ліги[en].

1646-го, задля походу на турків, прапора надав Владислав IV Ваза: за іронією саме під цією клейнодою козацтво здобуло свої перші гучні перемоги над польським військом за часів Визвольної війни — під Жовтими Водами, Корсунем та Пилявцями.

ГетьманщинаРедагувати

Згідно устрою існували полкові, сотенні та курінні хоругви[2]. Серед прапорів доби переважали прямокутні та трапецієвидні полотнища. Відзнаки нечисельних підрозділів мали трикутну форму різних відтінків червоного кольору. Замість єдиного державного прапору найвищим геральдичним символом Гетьманщини було зображення Архангела Михаїла на червоному тлі. Більшість зі знамен що збереглися до наших часів містять рівносторонній козацький хрест та восьмипроменеві зірки, іноді у поєднанні зі зображеннями півмісяця — символ християнсько-мусульманського цивілізаційного протистояння[3]. Значна їх частина розміщена у Стокгольмському Музеї армії[sv]. Від XVIII ст., насамперед у Полтавському (1717) та Лубенському (1758) полках, набули поширення двокольорові прапори жовтого та блакитного кольорів.

Загалом до II-ї половини XVIII ст. наявні відносно фрагментарні данні, більш докладними є відомості від часів уніфікації прапорів часів Кирила Розумовського: 8/18 березня 1755 року ним було видано формуляр про виготовлення знамен за єдним зразком згідно проекту полковника лубенського Івана Кулябки[4] — одна сторона мала містити Герб Нації, а інша символіку військової одиниці. Попри це кольори та розміри хоругв мали довільний характер. Подібні стандарти проіснували до 1768-го — правління Петра Рум'янцева який почав запроваджувати у козацькому війську імперську символіку[5].

Військо ЗапорозькеРедагувати

Уніфікація знамен Гетьманщини жодним чином не вплинула на прапорництво Війська Запорозького, генеральний стяг — Велика хоругва — як і раніше містив Арх. Михаїла на червоному тлі, прапори куренів та паланок мали переважно малинове забарвлення. Знамено морських походів з зоображенням Св. Миколая було білого кольору, окрім нього, після Олешківського періоду, також існувала титулярна червона хоругва імперського походження. Серед курінних знамен переважали червонокольорні з зоображенням Св. Юрія.

СлобожанщинаРедагувати

Перші козаки-колонізатори Слобожанщини сформували Слобідські полки у прапорництві яких також була значно наявна християнсько-релігійна тематика. Загалом у п'яти полках, разом з сотенними, налічувалося 36 прапорів[6]. Зворотній бік сотенних хоругв містив назву полку та сотні. На відміну від знамен решти українського козацтва слобожанські за лейб-мотив містили зображення Богородиці — заступниці козацтва. З реорганізацією до регулярних гусарських попередню символіку підрозділів було скасовано[7].

ГалереяРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Козацька геральдика в Україні XVI—XVII ст.
  2. Гречило А. Б. Прапори та герби українського козацтва. Вісті Комбатанта (51-54 с.) — 1993. ч. 1
  3. Гломозда К. Ю., Яневський Д. Б. Історичні гербові відзнаки та прапорові барви України (45-64 с). // Український історичний журнал — К; — 1990. — N5
  4. Однороженко, 2009, с. 68
  5. Тинченко Я. Ю. Від козаків до гусарів // Прапори козацьких полків К.: Темпора 214 с. (112—119 с.) 2018 ISBN 978-617-569-333-9.
  6. В. В. Іванов Прапори слобідських полків // Ювілейний збірник на пошану академіка Дмитра Івановича Багалія з нагоди сімдесятої річниці життя та п'ятдесятих роковин наукової діяльності
  7. Смоленський В. Символіка Переяславщини та Слобожанщини (52-58 с.) // Пам'ятки України: історія та культура. 1991, № 3

ЛітератураРедагувати

  • Однороженко, Олег (2009). Козацька територіальна геральдика кінця XVI—XVIII ст. — Харків, 2009. — 415 с. — (Monumenta rutheniae heraldica; vol. 3). — ISBN 966-7409-20-1. 
  • Морозов О. С. Козацькі прапори 1651 року: до проблеми наукової ідентифікації // Сіверщина в історії України — К.: Глухів, 2009. — Випуск 2. — 71-74 с.
  • Панченко В. О. Козацьке прапорництво ХVІІ–ХVІІІ ст. «Військово-історичний альманах» 2008, ч. 2 (17)