Відкрити головне меню

Кодекс законів про працю України (скор. КЗпП) — кодекс правових норм, які визначають правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної та творчої праці. Право на працю в Україні гарантоване статтею 43 Конституції України.

Кодекс законів про працю України
Закон України
Малий Державний Герб України
Загальна інформація
Повна назва: Кодекс законів про працю України
Абревіатура: КЗпП
Номер: 322-VIII
Дати
Прийнятий: 10 грудня 1971
Діє/діяв з: 17 грудня 1971
Остання редакція: 2 грудня 2017
Статус: Чинний

Кодекс законів про працю України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва, піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя працівників, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини (ст. 1 КЗпП).

Право громадян України на працю — це право громадян України, що забезпечується державою, на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, вільний вибір професії, роду занять і роботи.

Держава створює умови для ефективної зайнятості населення, сприяє працевлаштуванню, підготовці і підвищенню трудової кваліфікації, забезпечує перепідготовку осіб, вивільнюваних у результаті реструктуризації підприємств (ст. 2 КЗпП).

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати