Коган Леонід Борисович
Леонід Борисович Коган (14 листопада 1924, Катеринослав, УРСР, СРСР — 17 грудня 1982, Митищі, СРСР) — радянський скрипаль та педагог. Один з найяскравіших представників радянської скрипкової школи[5]. Народний артист РРФСР (1964). Лавреат Ленінської премії (1965). Народний артист СРСР (1966).
| Леонід Борисович Коган рос. Леонид Борисович Коган | |
|---|---|
 | |
| Основна інформація | |
| Дата народження | 14 листопада 1924[1][2][…] |
| Місце народження | Катеринослав, Українська СРР, СРСР[4] |
| Дата смерті | 17 грудня 1982[4][2][…] (58 років) |
| Місце смерті | Митищі, Московська область, РРФСР, СРСР |
| Причина смерті | гострий інфаркт міокарда |
| Поховання | Новодівичий цвинтар |
| Громадянство | СРСР |
| Професія | скрипаль, музичний педагог |
| Освіта | Центральна музична школа і Московська державна консерваторія імені Петра Чайковського |
| Відомі учні | Ігор Группманd, Hratchia Haroutuniand, Едуард Тадевосян, Муллова Вікторія Юріївнаd і Олександр Брусиловський |
| Інструменти | скрипка |
| Жанр | академічна музика |
| Нагороди |
      |
 Файли у Вікісховищі | |
БіографіяРедагувати
Народився в Катеринославі (нині — Дніпро) 14 листопада 1924 року в сім'ї скрипаля-любителя, фотографа за професією. Хлопчик рано розкрив свої музичні здібності, і його сім'я переїхала до Москви. З десяти років навчався у класі Абрама Ямпольського, 1936 року вступив до нього у Московську Центральну музичну школу. У нього ж закінчив 1948 року Московську консерваторію, а 1953 — аспірантуру того самого закладу.
Дебют Когана на великій сцені відбувся 1941 року: він виступив з концертом Йоганнеса Брамса у Великій залі Московської консерваторії.
З 1944 року — соліст Московської філармонії. 1951 року здобув перемогу на конкурсі ім. королеви Єлизавети у Брюсселі. З наступного року і до кінця життя викладав у Московській консерваторії.
Помер 17 грудня 1982 року під час поїздки у потязі. Похований на Новодівочому цвинтарі у Москві.
Син Леоніда Когана Павло — диригент, художній керівник Московського державного академічного симфонічного оркестру.
ТворчістьРедагувати
Леонід Коган представляв так зване «романтично-віртуозне» крило радянської скрипкової школи. Іще з консерваторських років давав багато концертів, у тому числі — за кордоном. Репертуар скрипаля включав усю відому скрипкову музику, а також твори сучасників: свої концерти для скрипки з оркестром Когану присвятили Андре Жоліве, Арам Хачатурян, Тихон Хрєнников, Кара Караєв; Дмитро Шостакович починав писати для нього невтілений Третій концерт. Коган був неперевершеним виконавцем віртуозних скрипкових мініатюр і транскрипцій, у тому числі музики Нікколо Паганіні. Виступав Коган і у складі ансамблів, в тому числі в тріо з Мстиславом Ростроповичем та Емілем Гілельсом.
За спогадами людей, близьких Когану, для нього були характерні одержимість у роботі та безкомпромісна вимогливість до себе.[6]
 |
Виконавець зобов'язаний намагатися зробити все від нього залежне, щоби публіка отримала багаті та різноманітні художні враження і пішла із зали з бажанням обов'язково відвідати наступний концерт |  |
— таким було творче кредо Когана.
Педагогічна діяльністьРедагувати
Леонід Коган викладав у Московській консерваторії близько 30 років. Він виховав багато талановитих учнів, серед яких — Вікторія Муллова, Марина Яшвілі, Андрій Корсаков.
ВідзнакиРедагувати
- 1951 — Переможець конкурсу ім. королеви Єлизавети в Брюсселі, Бельгія
- 1955 — Заслужений артист РРФСР
- 1964 — Народний артист РРФСР
- 1965 — Лавреат Ленінської премії
- 1966 — Народний артист СРСР
ІншеРедагувати
- У 1978 та 1982 роках був головою журі у номінації «скрипка» конкурсу Чайковського[7].
ФільмографіяРедагувати
Участь у фільмах, архівні кадри:
- «У святковий вечір» (1954, фільм-концерт)
- «Грає Леонід Коган» (1967, документальний)
- «Ніч у Мод» (1969, камео)
- «Скрипка Леоніда Когана» (1975, документальний фільм)
- «Нікколо Паганіні» (1982, камео)
- «Great Performances» (2000, TV Series, архівні кадри)
- «Леонід Коган. Неповторний» (2009, документальні кадри)
Композитор:
- «Фантазії на теми Дунаєвського» (1970, автор фантазій на теми І. Дунаєвського)
ПриміткиРедагувати
- ↑ Коган Леонид Борисович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- ↑ а б Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б SNAC — 2010.
- ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #118991159 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
- ↑ Леонід Коган на сайті «Люди» [Архівовано 19 Грудня 2008 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ Біографія Леоніда Когана на сайті tonnel.ru [Архівовано 26 Червня 2012 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ Біографія Леоніда Когана на Яндекс. Словари[недоступне посилання з липня 2019] (рос.)
ПосиланняРедагувати
- Коган Леонід Борисович // Українська музична енциклопедія. У 2 т. Т. 2. [Е – К] / гол. редкол. Г. Скрипник. — Київ : Видавництво Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології НАН України, 2008. — С. 458.
- Леонід Коган виконує «Cantabile» Паганіні (відео) [Архівовано 4 Серпня 2011 у Wayback Machine.]