Відкрити головне меню

Володимир Олександрович Ковін (нар. 20 червня 1954, Горький, СРСР) — радянський хокеїст, центральний нападник. Олімпійський чемпіон. Заслужений майстер спорту СРСР. Останній матч на професіональному рівні провів у 60 років.

Ice hockey pictogram.svg
Володимир Ковін
Vladimir Kovin.jpg
Особові дані
Народження 20 червня 1954(1954-06-20) (64 роки)
Горький, СРСР
Зріст 182 см
Позиція центральний нападник
Професіональні клуби*
Роки Клуб Ігри (голи)
1972–1989 СРСР «Торпедо» (Горький) 570 (178)
1989–1994 Франція «Реймс»[fr] 107 (69)
1994–1995 Франція «Тур»[fr] 11 (9)
1998–1999 Франція «Реймс» 3 (0)
2003–2015 Франція «Реймс-Шампань»[fr] 15 (4)
Національна збірна
Роки Збірна Ігри (голи)
1976–1985 СРСР СРСР 64 (21)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
1994–1995 Франція «Тур»
1995–2002 Франція «Реймс»
2002–2015 Франція «Реймс-Шампань»
Звання, нагороди
Звання
Заслужений майстер спорту СРСР
Нагороди

Орден Дружби народів  — 1984

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Зміст

«Торпедо»Редагувати

Вихованець горьківської хокейної школи (перші тренери — Олександр Рогов[1] і Валерій Кормаков[2][3]). В юнацькій команді його партнерами по ланці були Олександр Скворцов і Володимир Бокарьов. У своїй віковій групі став третім призером чемпіонату СРСР[4].

За основний склад «Торпедо» виступав з вісімнадцяти років. Найбільш відомими партнерами у клубі були Олександр Скворцов і Михайло Варнаков. Їх вважають найкращою немосковською ланкою в історії радянського хокею[5]. Потужний Ковін гармонійно поєнувався з вертлявими і невловимими крайніми нападниками, а взаєморозуміння між ними за довгі роки було налагоджено до досконалості.

Щоправда, знаменита горьківская трійця, в рідному клубі, не завжди грала разом; тренери «Торпедо» вважали, що кожен з гравців підсилював будь-яку ланку, тоді як, граючи разом, команда отримувала одну суперпотужну ланку і провали в інших змінах. Утрьох, здебільшого, вони виходили в чисельній більшості, або на останніх секундах, коли було потрібно врятувати гру.

Також Ковін виконував «функції тафгая». Він створював штовханину на п'ятачку перед воротами, вступав у бійки з суперниками, захищав партнерів, вів суперечки з арбітрами. Протягом семи сезонів входив до списку найбільших «штрафників» ліги. Особистий «рекорд» встановив у сезоні 1978/79 — 71 штрафна хвилина в 42 матчах. Також є одним з лідерів серед «порушників правил» у загальному заліку чемпіонатів СРСР — всього 540 хвилин.

Кращий бомбардир команди в сезонах 1976/77 і 1983/84 (25 і 35 набраних очок відповідно). За вісімнадцять сезонів у вищій лізі провів 536 ігор, закинув 171 шайбу і зробив 142 результативні передачі, а всього в чемпіонатах СРСР — 570 ігор, 178 голів. За версією інтернет-видання «Sports.ru» входить до символічної збірної «Торпедо» радянської доби: Коноваленко, Федоров — Жидков[6], Скворцов — Ковін — Варнаков[7].

Входить до списку «100 бомбардирів чемпіонату СРСР»[8]. П'ять разів обирався до списку кращих хокеїстів сезону (1977, 1979, 1981, 1982, 1984)[9].

ЗбірнаРедагувати

У складі національної команди дебютував 18 серпня 1976 року. Товариська гра у Гетеборгу проти збірної Швеції завершилася поразкою з рахунком 1:4. В наступному матчі, з цим суперником, Ковін закинув свою першу шайбу за збірну СРСР.

На перший розіграш Кубка Канади, що відбувся у вересні, радянська команда поїхала в експериментальному складі. Віктор Тихонов, новий керманич збірної, залишив вдома сімох переможців Олімпіади в Інсбруку. Оновлена команда не змогла скласти гідної конкуренції канадцям і чехословакам, і завершила турнір на третьому місці. На Кубку Канади Ковін грав у ланці з Скворцовим і нападником «Трактора» Валерієм Бєлоусовим, відзначився голами у матчах з чехословакими та фінами.

1979 року відбулася серія з трьох матчів між збірними СРСР і Національної хокейної ліги. На Кубку виклику виступав зі своїми партнерами по клубу: Олександром Скровцовим і Михайлом Варнаковим[en]. В останньому матчі закинув шайбу у ворота, які захищав Геррі Чіверс (гравець «Бостон Брюїнс»). Протягом наступних чотирьох років був кандидатом до збірної, але грав лише у товариських матчах і на міжнародних турнірах (Кубок Швеції та турнір чехословацької газети «Руде право»[cs]).

Вершиною спортивної кар'єри стала Олімпіада в Сараєво. Збірна СРСР перемогла всіх суперників і вшосте здобула олімпійське золото. Ковін і Скворцов грали разом з Михайлом Васильєвим[en]. Їхня ланка закинула 12 шайб з 48 загальнокомандних. Особистий доробок центрального нападника — 8 очок в 7 матчах (5 шайб і 3 результативні передачі). За перемогу на Олімпіаді отримав почесне спортивне звання «Заслужений майстер спорту СРСР» і був нагороджений орденом Дружби народів.

На третій розіграш Кубка Канади Віктор Тихонов викликав з горьківського клубу трьох нападників. На старті турніру вони провели найкращу гру в збірній. Варнаков і Скворцов забили двічі команді Чехословаччини, а Ковін всіляко допомагав партнерам (гра завершилася перемогою з рахунком 3:0).

Два останні матчі за радянську збірну провів проти канадців на чемпіонаті світу 1985 року і отримав срібну медаль світової першості. Всього на Олімпійських іграх, чемпіонатах світу і Кубках Канади провів 20 матчів, набрав 13 очок (7+6).

У складі збірної клубів СРСР, московських колективів «Крила Рад» і ЦСКА виступав у суперсеріях проти команд Всесвітньої хокейної асоціації і Національної хокейної ліги. Відзначився закинутими шайбами в іграх з клубами «Нью-Інгланд Вейлерс», «Едмонтон Ойлерс», «Х'юстон Аерос» (всі — ВХА), «Міннесота Норт-Старс» і «Філадельфія Флаєрс».

ФранціяРедагувати

У 1989 році переїхав до Франції. У першому сезоні, його «Реймс», здобув путівку до елітного дивізіону.

Тренерську діяльність розпочав у клубі «Тур». Під його керівництвом «Реймс» переміг у чемпіонаті Франції 1999/2000[10]. Періодично поєднував обов'язки тренера з виступами на хокейному майданчику. Востаннє вийшов на лід у сезоні 2014/15, на той час йому виповнилося 60 років.

ДосягненняРедагувати

  Чемпіон (1): 1984
  Третій призер (1): 1976
  Півфіналіст (1): 1984
  Третій призер (1): 1985
  Переможець (1): 1979
  Чемпіон (1): 2000 (тренер)

СтатистикаРедагувати

Статистика виступів у національних чемпіонатах:

Сезон Команда Ліга І Г П О Ш
1971/72 «Торпедо» Д-1 1 0 0 0 0
1972/73 «Торпедо» Д-1 3 0 0 0 2
1973/74 «Торпедо» Д-1 8 1 0 1 8
1974/75 «Торпедо» Д-1 20 3 3 6 22
1975/76 «Торпедо» Д-1 36 8 9 17 23
1976/77 «Торпедо» Д-1 34 14 11 25 31
1977/78 «Торпедо» Д-1 33 13 19 32 51
1978/79 «Торпедо» Д-1 42 23 12 35 71
1979/80 «Торпедо» Д-1 39 14 23 37 51
1980/81 «Торпедо» Д-1 44 16 11 26 54
1981/82 «Торпедо» Д-1 45 12 13 25 60
1982/83 «Торпедо» Д-1 46 11 6 17 65
1983/84 «Торпедо» Д-1 43 22 13 35 50
1984/85 «Торпедо» Д-1 37 14 9 23 26
1985/86 «Торпедо» Д-1 36 6 4 10 26
1986/87 «Торпедо» Д-1 38 8 6 14 14
1987/88 «Торпедо» Д-1 24 4 3 7 16
ПТ 34 7 5 12 16
1988/89 «Торпедо» Д-1 7 2 0 2 0
Всього у вищій лізі 536 171 142 313 570
1988/89 «Реймс» Д-2 25 36 31 67 30
1989/90 «Реймс» Д-1 27 14 15 29 64
1990/91 «Реймс» Д-1 5 0 0 0 0
ПО 2 3 0 3 12
1991/92 «Реймс» Д-1 33 13 8 21 70
1992/93 «Реймс» Д-1 8 2 2 4 24
1993/94 «Реймс» Д-2 7 1 9 10 0
1994/95 «Тур» Д-3 11 9 14 23 34
1998/99 «Реймс» Д-1 3 0 0 0 2
2003/04 «Реймс-Шампань» Д-3 11 4 7 11 34
2007/08 «Реймс-Шампань» Д-2 3 0 2 2 0
2014/15 «Реймс-Шампань» Д-2 1 0 0 0 2

Статистика виступів у серіях матчів проти клубів Всесвітньої хокейної асоціації і Національної хокейної ліги:

Сезон Команда Ліга І Г П О Ш
1976/77[ru] СРСР ВХА 5 1 1 2 4
1977/78[ru] СРСР ВХА 7 0 3 3 6
1978/79[ru] СРСР-2 ВХА 6 2 1 3 14
«Крила Рад» НХЛ 4 2 7 9 4
1979/80[ru] ЦСКА (Москва) НХЛ 5 0 2 2 4

Статистика виступів у збірній:

Рік Команда Турнір І Г П О Ш
1976 СРСР КК[en] 5 2 0 2 6
СРСР ТМ 3 2
1977 СРСР ПІ 2 0 0 0 0
СРСР ТМ 1 2
1979 СРСР КВ 3 1 0 1 2
СРСР ТМ 4 1
1980 СРСР КШ 4 1 1 2 14
СРСР ТМ 4 1
1982 СРСР РП[cs] 2 1 0 1 0
СРСР ТМ 1 0
1984 СРСР ОІ 7 5 3 8 2
СРСР КК[en] 6 0 3 3 0
СРСР КШ 1 1 0 1 0
СРСР ТМ 13 3
1985 СРСР ЧС 2 0 0 0 0
СРСР ТМ 6 1
Всього 64 21

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати