Ковч

українське прізвище

Ковч — українське прізвище. Ковчі — давній український рід.

Ковч
Пукраїнське прізвищеWD:
Оригінал мовою /Ковч/
Фонетичні алгоритми[en] (англ.)
Рід Ковчі

Пошук сторінок

які починаються з
містять

у Вікіданих:посилання:

CMNS: Ковч у Вікісховищі

Відомі носіїРедагувати

  • Дмитро Ковч (1831 — 1891) — був заможною людиною, мав багато землі, велику пасіку (понад 100 вуликів), працював лісником, був паламарем при церкві Пресвятої Трійці, організував відбудову церкви після страшної пожежі в 1885 р., пожертвував на неї чимало власних коштів. В подяку за ці заслуги перед Божою святинею і сільською громадою, за пропозицією пароха о. М. Гелітовича і дідича барона К. Бруніцкого його поховали, після смерті, на церковному подвір'ї[1].
  • Іван Ковч (1867 — 1943) — 55 років був паламарем при церкві. Коли у 1912 році організувалась в селі школа на один клас і не було відповідного приміщення, відпустив половину своєї хати для учнівських занять. За заслуги перед храмом і громадою села його поховали на церковному подвір'ї, біля батька[1].
  • Ковч Григорій (30 березня 1861 — 19 грудня 1919) — український греко-католицький священик, богослов, сповідник, громадський діяч, капелан УГА[1][2][3][4][5].
  • Ковч Василій (1868 р. с. Малий Любінь — 28.03.1941 р. с. Капустинці) — український греко-католицький священик, богослов, сповідник, громадський діяч[1][4][5].
  • Омелян (Ковч) (20 серпня 1884, Космач — 25 березня 1944) — український греко-католицький священик-місіонер, ісповідник, капелян УГА, громадський діяч, патріот, праведник України (9.09.1999 р.), блаженний священомученик (27.06.2001 р.), покровитель душпастерів УГКЦ (24.04.2009 р.)[1][2][3].
  • о. Сергій Ковч, син блаженного священномученика о. Омеляна Ковча — священик УГКЦ. Був помічником на парафії в Перемишлянах і Коросні, де парохом був його батько. Одночасно почав викладати релігію у Перемишлянській і Коростенській школах. Після арешту о. Омеляна йому чудом вдається врятуватись. Подався на захід, через Карпати — у Словаччину. Поселившись тут, хотів попроситися на парафію, але йому поставили вимогу: присягнути православ'ю. Відмовився. Лише після 1968 року — о. Сергій служить у Греко-католицькій церкві. У 1988 році, у рік 1000-ліття хрещення України за заслуги перед Церквою отримав Мітру з рук Блаженнішого кардинала Любачівського[2].
  • о. Мирон — Яків Ковч, син блаженного священномученика о. Омеляна Ковча — священик УГКЦ. Попри теологічні студії закінчив фармацептику[2].
  • Ковч Іван Михайлович (нар. 9 вересня 1932) — український поет, громадський діяч[1].

ПриміткиРедагувати

  1. а б в г д е Василь Мацелюх. Історія села Любінь Малий. — Львів: Тріада Плюс, 2016 — С 71 — 77, 409. — ISBN 978-966-486-192-9
  2. а б в г Анна-Марія Ковч-Баран. За Божі правди і людські права. — Саскатун: Містер Зип Інстант Прінтінґ, 1994. — С 19 — 105
  3. а б о. Іван Лебедович. Полеві духовники Української Галицької Армії. — Вінніпег (Канада): видав о. Іван Лебедович, 1963 — C 83
  4. а б Василь Дрозд. Родина душпастирів Ковчів на Заліщанщині. — Чернівці: ТзОВ «ДрукАрт», 2012 — C 12 — 23. — ISBN 978-966-2021-57-8
  5. а б Світлана Флис, о. Іван Лозинський. На перевалі духу. — Івано-Франківськ: Нова Зоря, 2013/ — C 32-36/ — ISBN 978-966-399-098-0

ПосиланняРедагувати