Відкрити головне меню

Сергі́й Євге́нович Коври́жкін (нар. 2 липня 1979, Керч, Кримська область, Українська РСР, СРСРпом. 11 липня 2009) — український футболіст, нападник.

Ф
Сергій Коврижкін
С.Є. Коврижкін.jpg
Особові дані
Повне ім'я Сергій Євгенович Коврижкін
Народження 2 липня 1979(1979-07-02)
  Керч, УРСР, СРСР СРСР
Смерть 11 липня 2009(2009-07-11) (30 років)
Зріст 180
Вага 76
Громадянство Україна Україна
Позиція Нападник
Професіональні клуби*
Роки Клуб Ігри (голи)
1995 Україна «Таврія» С 1 (0)
1996—1997 Україна «Динамо» Саки 4 (0)
1997 Україна «Освіта» Керч (амат.)
1998—1999 Україна «Явір»/«Явір-Суми» 54 (9)
1999 Україна «Чорноморець» О 3 (0)
1999 Україна  «Чорноморець-2» О 3 (0)
2000 Росія «Спартак» М дубль 10 (1)
2000 Україна «Керч» (амат.)
2001 Україна «Красилів» 7 (5)
2002 Україна «Полісся» Ж 18 (4)
2003 Україна «Молнія» (ААФУ)
2003—2004 Україна «Красилів» 22 (4)
2005 Україна «Ялос» (ААФУ)
2005 Україна «Екіна» Алмазна (амат.)
2005 Україна «Оболонь» 1 (0)
2005 Україна  «Оболонь-2» 3 (1)
2006—2007 Україна «ІгроСервіс» 30 (4)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

Кар'єраРедагувати

Сергій Євгенович народився 2 липня 1979 року. Вихованець сімферопольського спортінтернату. Виступав за місцеву «Таврію», в якій зіграв 1 матч, ставши одним із наймолодших дебютантів в історії Вищої ліги України[1].

Також грав у сакському «Динамо», «Явір» з Краснопілля (згодом перейменований на «Явір-Суми») та «Освіта» з міста Керч. У 1999 році перейшов в одеський «Чорноморець», в якому зіграв 3 матчі, у 2000 році грав за дубль московського «Спартака».

Далі в його кар'єрі були клуби аматорської, Другої та Першої ліги. Найвідоміші: житомирське «Полісся», хмельницьке «Поділля» та київська «Оболонь». Останнім клубом став кримський «ІгроСервіс», в якому провів 30 матчів і забив 4 м'ячі.

Трагічно загинув при купанні в морі 11 липня 2009[2].

ПриміткиРедагувати

ДжерелаРедагувати

  • Нисенбойм Э., Расинский В. Спартак Москва. Официальная история 1922-2002. — Москва : МС Медиа, 2002. — 870 с. — 300 прим. — ISBN 5-902215-01-3. (рос.)

ПосиланняРедагувати