Даниїл (в миру Ковальчу́к Миха́йло Степа́нович (нар. 15 травня 1949) — архієрей Православної церкви України на спокої (до 15 грудня 2018 року — Української православної церкви Київського патріархату, до 25 червня 1992 — Української автокефальної православної церкви), колишній митрополит Чернівецький і Буковинський.

Даниїл
Митрополит Чернівецький і Буковинський
26 листопада 2008 — 7 листопада 2023
Церква: УПЦ КППЦУ
Попередник: Варлаам (Пилипишин)
Наступник: Феогност (Бодоряк)
Митрополит Чернівецький і Кіцманський
27 липня 2005[1] — 26 листопада 2008[2]
Церква: УПЦ КП
Попередник: Варлаам (Пилипишин)
Наступник: Варлаам (Пилипишин)
Митрополит Чернівецький і Буковинський
(до 20 вересня 1994 — архієпископ;
до 16 грудня 1992 — єпископ)
28 квітня 1990 — 27 липня 2005
Церква: УАПЦУПЦ КП
Попередник: єпархію засновано
Наступник: Варлаам (Пилипишин)
Герман (Семанчук) (в УАПЦ)
 
Альма-матер: Московська духовна семінарія (1976)
Діяльність: священнослужитель
Ім'я при народженні: Михайло Степанович Ковальчук
Народження: 15 травня 1949(1949-05-15) (74 роки)
Голинь, Калуський район, Станіславська область, Українська РСР, СРСР
Священство: 21 вересня 1973
Єп. хіротонія: 28 квітня 1990
Хто висвятив у єпископа Іоан (Боднарчук), Василій (Боднарчук), Андрій (Абрамчук)

Нагороди:

Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня

CMNS: Даниїл у Вікісховищі

Біографія ред.

1963 закінчив восьмирічну школу, вчився у вечірній школі (11 класів), працюючи водночас у Калуському ремонтно-дорожному відділі Брошнівського деревообробного комбінату.

1970 вступив на денне відділення Московської Духовної Семінарії.

Після прийняття сану 1972 перейшов на заочну форму навчання, закінчивши семінарію 1976.

До 1990 служив кліриком в Івано-Франківській єпархії РПЦ МП.

Єпископське служіння ред.

28 квітня 1990 одним з перших кліриків РПЦ прийняв сан єпископа в УАПЦ з титулом «Чернівецький і Буковинський». Хіротонію звершили єпископи Василій (Боднарчук), Іоан (Боднарчук) та Андрій (Абрамчук).

Був учасником Об'єднавчого собору УАПЦ і УПЦ 25 червня 1992 року.

З 16 грудня 1992 року — піднесений сан архієпископа.

20 вересня 1994 року піднесений у сан митрополита.

За його єпископського служіння в єпархії збудовано до п'яти десятків храмів. Серед них — два монастирі, у Шипинцях і Васловівцях.[3]

15 грудня 2018 року разом із усіма іншими архієреями УПЦ КП взяв участь у Об'єднавчому соборі в храмі Святої Софії.

7 листопада 2023, рішенням Синоду ПЦУ, почислений на спокій.[4]

Освіта ред.

Нагороди ред.

Церковні нагороди ред.

  • Орден святого рівноапостольного князя Володимира Великого ІІ-го ступеня (1999)
  • Орден святого Архистратига Божого Михаїла (2004)
  • Орден Юрія Переможця (2006)
  • Орден Христа Спасителя (2012)

Державні нагороди ред.

Нагороди громадських організацій ред.

  • Орден Українського козацтва 4 ступеня «Віра»

Посилання ред.

Примітки ред.

  1. Журнали засідань Священного Синоду за 2005 рік
  2. Журнали засідань Священного Синоду за 2008 рік
  3. Божа правда владики Данила перемогла фейкову церкву | Всі новини Буковини. buknews.com.ua. Архів оригіналу за 13 листопада 2019. Процитовано 13 листопада 2019.
  4. Офіційне повідомлення про засідання Священного Синоду 7 листопада 2023 р. Процитовано 7 листопада 2023.