Відкрити головне меню


Кобаяши Кійошика (яп. 小林清親, 10 вересня 1847, Токіо — 28 листопада 1915) — японський художник другої половини 19 ст.

Кобаяши Кійошика
яп. 小林清親
Kobayashi Kiyochika.jpg
Фотопортрет
При народженні Кобаяши Кийошика
Народження 10 вересня 1847(1847-09-10)
Едо, перейменоване на Токіо
Смерть 28 листопада 1915(1915-11-28) (68 років)
  Префектура Токіо[d], Японія[1]
  • Ревматизм
  • Національність японець
    Громадянство Японія Японія
    Жанр укійо-е
    Діяльність манґака, художник, художник-гравер
    Напрямок реалізм, стилізація
    Вчитель Каванабе Кійосай, Сібата Дзесін, Awashima Chingaku[d], Shimooka Renjō[d] і Чарльз Віргман
    Працівник Kanjōsho[d]

    Кобаяши Кійошика у Вікісховищі?

    Зміст

    ЖиттєписРедагувати

    Народився у Токіо. Його батько Кобаяши Мохе був чиновником по розвантаженню рису, зібраного як податки. Його мати була донькою такого ж чиновника. В родині було дев'ять дітей. Батько помер 1862 року і молодший син Кийошика перебрав на себе роль голови родини.

    У 1855 їх будинок був поруйнований під час землетрусу (частих у Японії), на щастя ніхто з родини не постраждав.

    Відвідини КіотоРедагувати

    1865 року він відвідав старовинну столицю Японії Кіото як підлеглий одного з посадовців. Згодом він оселився у місті Осака. В часи громадянської війни у Японії 1868 року він брав участь у боях на боці сьогуна. Сьогун програв і молодий вояк повернувся до міста Осака. Як кожний феодальний і добропорядний підлеглий японець, як прихильник влади сьогуна, він не покинув сюзерена і знову прийшов на службу до нього. прибувши у Едо (Токіо). Після падіння Едо він перебрався до Сідзуока, що був резиденцією клану Токугава.

    Повенення у Токіо і опанування мистецтва малюванняРедагувати

    Едо був перейменований на Токіо. У травні 1873 разом із старою матір'ю у Токіо, де стара померла у вересні того ж року. Перебування у Токіо навернуло молодика до мистецтва, чому сприяли життєві і психологічні потрясіння і спілкування з такими митцями, як Каванабе Кійосай (1831-1889) та Шибата Чешин (1807-1891). За припущеннями, саме з ними він і опановував нову для нього галузь - малювання і техніку створення гравюр укійо-е.

    Враження від модернізації ЯпоніїРедагувати

    Вже 1875 року вийшли з друку його перші гравюри, де він подав швидкі темпи буржуазної модернізації Японії як держави на західний її варіант. Низка японських художників звернулась до культурного і технологічного надбання буржуазних країн західної Європи. В місцевому мистецтві це відбилося у пристосуванні світлотіні і елементів перспективи, давно розроблених італійськими майстрами, в традиційній японській графіці. Зреагували художники Японії і на ознаки західноєвропейської техніки, західноєвропейського одягу, котрий почав витісняти традиційний японський одяг, особливо у середовищі військових і багатих верств японського суспільства. Джерелом нових художніх засобів для японського митця, як вважають, був живопис художника Чарльза Віргмана (1832-1891). З 1878 року він почав стажуватись під керівництвом більш досвідченого художника.

    Мілітаризм в творах художникаРедагувати

    Напівфеодальне керівництво Японії використало модернізацію країни перш за все на зміцнення армії і її загарбницьких функцій. Військова справа і буржуазна модернізація у армії приваблювали Кабояши Кийошика як колишнього військового і мілітарно налаштованого японця. Зображення військових, військових сутичок на суходолі і на морі посіло помітне місце у його творчості. При цьому він щиро оспівував військові чесноти японської армії і флоту, військових як носіїв ще феодальних чеснот, що йшли ще від самураїв, що зробили війну бажаним фахом і єдиною справою, заради котрої вони жили і діяли.

    Ілюстратор буржуазних газет і журналівРедагувати

     
    Кобаяши Кийошика. «Велика перемога японського флоту на росіянами на морі», 1904. Музей витончених мистецтв (Бостон)
     
    Кобаяши Кийошика. «Китаєць, переляканий від лялькових японських вояків»

    Модернізація Японії супроводжувалась швидким розвитком буржуазних газет і журналів. В свою чергу це викликало попит на художників і ілюстраторів. Одним з таких ілюстраторів і став Кобаяши Кийошика, котрий обслуговував низку буржуазних періодичних видань.

    Зрозуміло, що митець стояв на позиціях японського патріотизма, котрий тоді розуміли як прихильність до імператора і схвалення мілітаризму. Серед творів художника чимало зразків зі сценами перемог японських вояків спочатку у японо-китайській війні, потім і російсько-японській війні. Новітні теми були вирішені в стилістиці старовинної японської графіки укійо-е з висвітленими фарбами, з розподілом на три частини тощо.

    Останні рокиРедагувати

    В останні роки він відійшов від швидких вимог праці для періодичних видань і зосередився на живопису. Він не став заможним художником і навіть якийсь час його дружина торгувала віялами і поштівками, аби підтримати фінанси родини. Дружина художника померла 1912 року. Хворів і сам художник. Для лікування ревматизму він відвідував один з японських курортів у Мацумото. Художник помер 28 листопада 1915 року у власному будинку у місті Токіо.

    В родині художника було дві доньки.

    Обрані твори (галерея)Редагувати

     
    Кобаяши Кийошика. «Генерал-лейтенант Ямаї Мотохару», серія «Дзеркало армії і герої флоту», 1895

    Див. такожРедагувати

    ПосиланняРедагувати

    ДжерелаРедагувати

    • Sakai, Tadayasu (1978). Kaika no ukiyoeshi Kiyochika 開化の浮世絵師 清親 [Kiyochika, artist of Meiji-period modernization]. Serika Shobō. OCLC 23339701.
    • https://books.google.com.ua/books?id=hRnSXwAACAAJ&redir_esc=y (William Harry Samonides. «Kobayashi Kiyochika: An Ukiyo-e Artist of the Meiji Period». Harvard College.)
    • Smith, Henry DeWitt; Tai, Susan (1988). Kiyochika, artist of Meiji Japan. Santa Barbara Museum of Art. ISBN 978-0-89951-073-6.
    • https://rkd.nl/explore/artists/409141