Відкрити головне меню
Князівство Трансільванія
Велике Князівство Трансільванія
Трансильванське князівство Transsylvanian Banner.svg
1711 – 1867
Прапор Герб
Прапор Герб
Розташування Трансильванії
Велике князівство Трансільванія (помаранчевим кольором), 1859 рік
Столиця Германштадт 1711–1791, 1848–1861;
Клаузенбурґ 1791–1848, 1861–1867.
Мови угорська, німецька, румунська
Державний устрій Не вказано
Правителі Трансильванії
 - 1711-1740 Карл VI Габсбург (перший)
Історія
 - Засновано 1711
 - Ліквідовано 1867
Попередник
Наступник
Transsylvanian Banner.svg Трансильванське князівство
Австро-Угорщина Flag of Austria-Hungary (1869-1918).svg
Землі корони Святого Стефана Flag of Hungary (1915-1918; angels; 3-2 aspect ratio).svg
Сьогодні є частиною Румунія

Князівство Трансільванія або Велике Князівство Трансільванія (з 1765) — колишня провінція Габсбурзької монархії і Австрійської імперії.

ІсторіяРедагувати

Васальне князівство Османська Трансильванія була захоплена Габсбургами і увійшла до складу Габсбурзької монархії згідно з Карловицьким конгресом у 1699. З 1711, Габсбурги зміцнили контроль над Трансильванією і князі Трансильванії були замінені губернаторами Габсбурзької імперії. У 1765 році було оголошено Велике князівство Трансильванія, введено окремий статус Трансильванії в Габсбурзькій монархії, згідно з Diploma Leopoldinum, 1691.

 
Етнічна мапа Трансильванії:
   Секеї
   Трансільванські сакси
   Угорські та волоські(змішані) округи

У 1851 році Трансильванська військова границя (яка існувала з 1762 р.) була скасована і включена до Трансильванії.

Згідно з компромісом (Ausgleich) 1867, який створив Австро-Угорську імперію, особливий статус Трансильванії скасовано, і вона перейшла під контроль парламенту Королівства Угорщини.

ДемографіяРедагувати

Рік Заголом Румуни Угорці з Секеями Німці
1720 806,221 49,6 % 37,2 % 12,2 %
1730 ~725,000 57.9 % 26.2 % 15.1 %
1765 ~1,000,000 55.9 % 26 % 12 %
1784 1,440,986 - - -
1790[1] 1,465,000 50.8 % 30.4 % -
1835 - 62.3 % 23.3 % 14.3 %
1850 2,073,372 59.1 % 25.9 % 9.3 %

ПриміткиРедагувати

  1. Peter Rokai — Zoltan Đere — Tibor Pal — Aleksandar Kasaš, Istorija Mađara, Beograd, 2002, pages 376—377.